Постанова № 43288431, 26.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р.Справа № 915/1887/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С. довіреність № 14-137 від 13.05.14

від відповідача: не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.2015 р.

по справі № 915/1887/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло"

про стягнення 3 996 510,08 грн.

В С Т А Н О В И В :

18.11.14 р. Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту ПАТ „НАК „Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Комунального підприємства Первомайської міської ради „Тепло" (далі по тексту КП „Теплопостачання м. Одеси") про стягнення заборгованості в сумі 3 996510,08 грн. з якої: 3 044 418,48 грн. - основного боргу, 433 292,92 грн. - пені, 394 771,72 грн. - інфляційних втрат, 124 026,95 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.02.15 р. (суддя Семенчук Н.О.) р. позов ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3 044 418, 48 грн. основного боргу, пені в розмірі 216 015,71 грн. пені, 123 456,26 грн. - 3% річних, 392 216,93 грн. інфляційних втрат та 72 349,20 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов щодо стягнення основного боргу у повному обсязі, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт поставки природного газу відповідачу і несплати останнім частини вартості поставленого природного газу у сумі 3 044 418, 48 грн. Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволені частково з огляду на суми простроченого основного боргу та строки прострочення оплати цього боргу. Розмір заявленої позивачем до стягнення пені місцевим господарським судом зменшено на 50%, тобто до 216 015,71 грн. з посиланням на положення ч.3 ст.83 ГПК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, враховуючи ступінь вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за Договором, причини неналежного виконання зобов'язання та інтереси обох сторін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" через господарський суд Миколаївської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині відмови у стягненні 216015,71 грн., та стягнути цю суму пені з відповідача. Решту рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" посилається на те, що зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

Так, скаржник вважає, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення не дотримався принципу рівності учасників процесу перед судом і законом, а саме при вирішенні даного спору прийняв до уваги лише доводи та інтереси відповідача, залишивши поза увагою доводи та інтереси позивача.

Крім того, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи та надав неправильну оцінку наявним матеріалам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі. При цьому не врахував матеріальний стан позивача при зменшення розміру стягуваної пені, збитковість його підприємства, яка пов'язана із несвоєчасними розрахунками споживачів природного газу, необхідністю погашення кредитів банків та необхідністю сплати штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки по зовнішньоекономічним контрактам.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, оскільки суд 1 інстанції правомірно зменшив розмір стягуваної пені, так як підприємство є збитковим, норматив відрахування коштів за спожитий природний газ з розрахунків із спеціальним режимом використання для підприємства складав у спірний період 100%, тобто за фактично поставлене тепло коштів підприємство не отримувало на свій рахунок, Крім того, встановлені тарифи на тепло не відповідають фактичним витратам підприємства, різниця в тарифі і витратах несвоєчасно відшкодовується. Відсоток виконання органами ДВС судових рішень по заборгованості споживачів за спожите тепло є незначним. Вказані обставини за твердженням відповідача призвели до значних збитків на підприємстві. При цьому на спростування доводів апеляційної скарги відповідач додав до відзиву копію звіту про фінансові результати підприємства за 2013-2014 роки, довідку про невідповідність тарифів, розрахунок заборгованості з різниці в тарифах за минули періоди, копію звіту про стан виконання претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості з споживачів теплової енергії.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Первомайської міської ради "Тепло" було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/2427-БО-22 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 6.3 Договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Згідно п. 9.3 Договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

У п. 11.1 сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання вимог Договору позивач протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 8 345 060,92 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- Акт приймання - передачі природного газу за січень 2013 року від

21.10.2013 року на суму 1 885 979,89 грн. (а.с. 23);

- Акт приймання - передачі природного газу за лютий 2013 року від

21.10.2013 року на суму 1 760 728,37 грн. (а.с. 24);

- Акт приймання - передачі природного газу за березень 2013 року від

31.03.2013 року на суму 1 404 781,51 грн. (а.с. 25);

- Акт приймання - передачі природного газу за квітень 2013 року від

30.04.2013 року на суму 657 370,05 грн. (а.с. 26);

- Акт приймання - передачі природного газу за жовтень 2013 року від

31.10.2013 року на суму 420 296,12 грн. (а.с. 27);

- Акт приймання - передачі природного газу за листопад 2013 року від

30.11.2013 року на суму 650 993,95 грн. (а.с. 28);

- Акт приймання - передачі природного газу за грудень 2013 року від

31.12.2013 року на суму 1 564 911,03 грн. (а.с. 29);

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою підприємства.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату за поставлений природний газ в строк встановлений у Договорі здійснив частково перерахувавши 5 300 642,44 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлений природний газ по Договору становить 3 044418,48 грн. (8 345 060,92 грн. - 5 300 642,44 грн.), що підтверджується довідкою позивача із зазначенням сум, проплачених відповідачем, та наявністю вказаного боргу, який не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 044 418,48 грн. за поставлений природний газ у період з січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у січні 2013 р. повинен був здійснити остаточну оплату до 14.02.2013, у лютому 2013 року - до 14.03.2013, у березні 2013 року - до 14.04.2013, у квітні 2013 року - до 14.05.2013, у жовтні 2013 року - до 14.11.2013, у листопаді 2013 року - до 14.12.2013, у грудні 2013 року - до 14.01.2014.

Відповідач всупереч умовам договору розраховувався за спожитий природний газ не своєчасно, тому за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 433292,92 грн. нараховану по:

- зобов'язанню січня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.02.2013 року по 08.04.2013 року в розмірі 21 548,68 грн.;

- зобов'язанню лютого 2013 року - пеня нарахована за період з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року в розмірі 66 374,09 грн.;

- зобов'язанню березня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.04.2013 року по 13.10.2013 року в розмірі 98 411,68 грн.;

- зобов'язанню квітня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.05.2013 року по 13.11.2013 року в розмірі 45 205,45 грн.;

- зобов'язанню жовтня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.11.2013 року по 13.05.2014 року в розмірі 29 098,31 грн.;

- зобов'язанню листопада 2013 року - пеня нарахована за період з 14.12.2013 року по 13.06.2014 року в розмірі 48 619,44 грн.;

- зобов'язанню грудня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.01.2014 року по 13.07.2014 року в розмірі 124 035,28 грн.;

Розрахунок пені уточнений судом 1 інстанції та з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені, розмір пені становить 432 031,42 грн. (абз. 1 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені, у зв'язку із складним фінансовим станом підприємства та у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам підприємства, несвоєчасним відшкодуванням між тарифної різниці по послугам теплопостачання.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18).

Враховуючи вищенаведене, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що даний випадок є винятковим з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ" від 15.04.1999 № 594, з подальшими змінами та доповненнями, запроваджено для комунальних підприємств теплоенергетики, водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту схеми розрахунків, у яких передбачено, що кошти, які надходять на рахунки теплопостачальних підприємств за теплоносії, підприємств водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту за надані послуги, розподіляються у відсотковому відношенні вартості спожитого природного газу та електроенергії до вартості виробленої теплоенергії та наданих послуг з водопостачання і водовідведення та міського електротранспорту та спрямовуються на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і енергопостачальних компаній.

Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 03.12.2008 № 1082, яка була чинною фактично за увесь спірний період та пунктів 1, 3, 6 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого вказаною постановою, які діяли у періоді за який нарахована неустойка, плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховувалась виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання. Суб'єктів господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії зобов'язано відкрити поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання. Норматив відрахування коштів на рахунок дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", визначений з урахуванням базового нормативу відрахування коштів, нормативу відрахування коштів, скоригованого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", та частини виручки, яка підлягає обов'язковому перерахуванню на поточний рахунок підприємства теплоенергетики, затверджується Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністром енергетики та вугільної промисловості, погоджується віце-президентом Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України та громад". Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

Отже, вказаними нормативними актами встановлений спеціальний порядок отримання та розподілу виручки за поставлену теплову енергію, відповідно до якого Відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів, нормативом, що встановлюється Позивачем.

Окрім того, на можливість своєчасних розрахунків із Позивачем за отриманий природній газ суттєво впливає збитковість тарифів на теплову енергію, встановлених для населення, і постійна наявність заборгованості по компенсації пільг та різниці у цих тарифах.

З огляду на вищенаведене, враховуючи інтереси Позивача, ступень виконання Відповідачем зобов'язання зі сплати вартості природного газу, а також незначний строк прострочення виконання грошового зобов'язання, суд 1 інстанції дійшов висновку про зменшення суми пені до 216015,71 грн.

При цьому слід зазначити на те, що суд 1 інстанції хоча і не зазначив в оскарженому рішенні про врахування матеріального стану позивача, фактично врахував матеріальний стан позивача та його інтереси, зменшивши розмір пені до 50%, тобто фактично суд 1 інстанції в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси обох сторін, незважаючи на те, що позивач не надав жодного доказу на обґрунтування своїх доводів, а ні в суді 1 інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції і його доводи щодо тяжкого фінансового стану ПАТ НАК «Нафтогаз України» є голослівними.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно, з фактичним врахуванням наявних матеріалів справи, інтересів обох сторін в рівній мірі, зменшив розмір стягуваної пені, задовольнивши частково позов ПАТ „НАК „Нафтогаз України" щодо стягнення пені.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 9 - 10) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 124026,95 грн. нарахованих по:

- зобов'язанню січня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.02.2013 року по 08.04.2013 року в розмірі 4 309,74 грн.;

- зобов'язанню лютого 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.03.2013 року по 26.12.2013 року в розмірі 17 793,16 грн.;

- зобов'язанню березня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.04.2013 року по 22.04.2014 року в розмірі 31 666,35 грн.;

- зобов'язанню квітня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.05.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 22 290,26 грн.;

- зобов'язанню жовтня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.11.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 9 154,39 грн.;

- зобов'язанню листопада 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.12.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 12 573,99 грн.;

- зобов'язанню грудня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.01.2014 року по 05.08.2014 року в розмірі 26 239,06 грн.;

Однак, за розрахунком суду 1 інстанції, здійсненого з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення 3% річних, розмір 3% річних які підлягають задоволенню становить 123 456,26 грн. нарахованих по:

- зобов'язанню січня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.02.2013 року по 07.04.2013 року в розмірі 4 151,72 грн.;

- зобов'язанню лютого 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.03.2013 року по 25.12.2013 року в розмірі 17 549,96 грн.;

- зобов'язанню березня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.04.2013 року по 21.04.2014 року в розмірі 31 550,91 грн.;

- зобов'язанню квітня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.05.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 22 236,23 грн.;

- зобов'язанню жовтня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.11.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 9 154,39 грн.;

- зобов'язанню листопада 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.12.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 12 573,99 грн.;

- зобов'язанню грудня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.01.2014 року по 05.08.2014 року в розмірі 26 239,06 грн.;

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно залишив без задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 570,69 грн. (124 026,95 грн. - 123 456,26 грн.).

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку (а.с. 9-10) позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в загальному розмірі 394 771,72 грн.,

- за зобов'язаннями лютого 2013 року - інфляційні нараховано з березня 2013

року по грудень 2013 року в розмірі 371,18 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2013 року - інфляційні нараховано:

з квітня 2013 року по грудень 2013 року на суму боргу 1 404 781,51 грн. в розмірі 5 562,61 грн.

в січні 2014 року на суму боргу 186 409,94 грн. в розмірі 372,82 грн.

з лютого 2014 року по квітень 2014 року на суму боргу 156782,76 грн. в розмірі 9 729,99 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2013 року - інфляційні нараховано:

з травня 2013 року по квітень 2014 року на суму боргу 657 370,05 грн. в розмірі 44 963,06 грн.

з травня 2014 року по червень 2014 року на суму боргу 453 180,44 грн. в розмірі 21 924,87 грн.

- за зобов'язаннями жовтня 2013 року інфляційні нараховано з листопада 2013 року по червень 2014 року в розмірі 51 902,61 грн.

- за зобов'язаннями листопада 2013 року інфляційні нараховано з грудня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 78 931,76 грн.

- за зобов'язаннями грудня 2013 року інфляційні нараховано з січня 2014 року по червень 2014 року в розмірі 181 012,82 грн.

Однак, за розрахунком суду 1 інстанції, здійсненого з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та вірного визначення суми основної заборгованості по Договору, інфляційні втрати, які підлягають задоволенню становлять 392 216,93 грн. нараховані по:

- за зобов'язаннями лютого 2013 року - інфляційні нараховано з березня 2013 року по грудень 2013 року в розмірі 371,18 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2013 року - інфляційні нараховано:

з квітня 2013 року по грудень 2013 року на суму боргу 1 404 781,51 грн. в розмірі 5 562,61 грн.

в січні 2014 року на суму боргу 180 847,33 грн. в розмірі 361,69 грн.

з лютого 2014 року по квітень 2014 року на суму боргу 150 847,33 грн. в розмірі 9 361,64 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2013 року - інфляційні нараховано:

з травня 2013 року по квітень 2014 року на суму боргу 657 370,05 грн. в розмірі 44 963,06 грн.

з травня 2014 року по червень 2014 року на суму боргу 408 217,38 грн. в розмірі 19 749,56 грн.

- за зобов'язаннями жовтня 2013 року інфляційні нараховано з листопада 2013 року по червень 2014 року в розмірі 51 902,61 грн.

- за зобов'язаннями листопада 2013 року інфляційні нараховано з грудня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 78 931,76 грн.

- за зобов'язаннями грудня 2013 року інфляційні нараховано з січня 2014 року по червень 2014 року в розмірі 181 012,82 грн.

Таким чином, суд 1 інстанції правомірно залишив без задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 554,79 грн. (394 771,72 грн. - 392 216,93 грн.).

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ПАТ „НАК „Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.15 р. - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.15 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.03.2015 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.