Рішення № 4328761, 30.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09 Справа№ 9/86

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ,

До відповідача: Державного підприємства «Воютицький спиртовий завод», с. Воютичі, Львівської області,

Про стягнення боргу на загальну суму 605357 грн. 49 коп., в т.ч. 572006 грн. 99 коп. основного боргу, 15129 грн. 19 коп. пені, 16335, 91 коп. інфляційних витрат та 1885, 40 коп. –відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: п/к - Працьовита С.М., за довіреністю від 31.12.08р. № 228/10.

Від відповідача: Прокопчук М.Я. –п/к, за дорученням від 06.07.2009р. за № 530.

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України. Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ, до відповідача: Державного підприємства «Воютицький спиртовий завод», с. Воютичі, Львівської області, про стягнення 5826 грн. 90 коп. - пені, 11013 грн. 96 коп. - інфляційних витрат, 743 грн. 37 коп. - відсотків річних та стягнення судових витрат в розмірі 6054 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 15.07.09р. № 31/10-6302 /вхідний № 14521 від 17.07.09р./).

Ухвалою господарського суду від 24.04.09р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 07.05.09р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач –27.04.09р. рекомендованою поштою № 4246510, Відповідач –29.04.09р. рекомендованою поштою № 4246529 (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

07.05.09р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.09р., про що сторони повідомлені під розписку.

На підставі клопотання позивача за погодженням з відповідачем, 19.05.09р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 09.07.09р., а 09.07.09р. розгляд справи відкладався на 16.07.09р.

16.07.09р. в судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.09р., яка була продовжена до 30.07.09р., про що сторони повідомлені під розписку (докази –в матеріалах справи).

Позивач, в процесі розгляду даної справи, в порядку статті 22 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог 9вхідний № 14521 від 17.07.09р.), з підстав зазначених у цій заяві, подав докази її надсилання відповідачеві, просить стягнути з відповідача на свою користь 5826 грн. 90 коп. пені, 11013 грн. 96 коп. інфляційних витрат, 743 грн. 37 коп. відсотків річних та стягнути судові витрати в розмірі 6054 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( згідно заяви про збільшення позовних вимог від 15.07.09р. № 31/10-6302), надав Акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.07р. по 22.04.09р., який підписано в односторонньому порядку, надіслав Акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.07р. по 31.05.09р., який підписано повноважними представниками двох сторін та засвідчено печатками двох сторін, представник позивача просить уточнені позовні вимоги задовільнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відзив на заяву про збільшення позовних вимог, письмове додаткове пояснення до відзиву, довідку про незгоду щодо стягнення з нього судових витрат в повному обсязі, проти позову заперечує з підстав зазначених у відзивах на позовну заяву, додатковому поясненні на заяву позивача про збільшення позовних вимог, просить в позові відмовити та пояснив, що основний борг 572006 грн. 99 коп. ним був сплачений 01.04.09р. до надсилання позивачем позову до суду, відтак вважає, що в частині стягнення з нього основного боргу провадження слід припинити, в іншій частині позову просить в позові відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши та оцінивши подані ними докази ВСТАНОВИВ.

01 жовтня 2008 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) та ДП «Воютицький спиртовий завод»(Покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/08-1950 (далі - Договір).

Разом з тим, сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору поставки від 30.10.2008р., у якій ряд пунктів договору сторонами було викладено у новій редакції, а саме: п.п. 1.3.,5.1., 7.3., 7.7., 7.8., статтю 12 договору, у де-які пункти договору внесено зміни шляхом їх доповнення (п.п. 2.1.2.), доповнено статтю 7 пунктом 7.9. у новій редакції, внесено зміни до п. 10.3., та ряд пунктів договору – виключено, а саме: п. 7.5., п. 10.9.

Решта умов договору залишилася незмінною і обов»язковою для виконання сторонами (п. 13 додаткової угоди № 1) та діє з моменту її підписання –протягом дії договору (п. 14).

26 листопада 2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 06/08-1950, у якому, другий абзац п. 4.4., п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3. викладено у новій редакції.

Решта умов договору залишилася незмінною і обов»язковою для виконання сторонами (п. 5 додаткової угоди № 2), поширюється на всі правовідносини, що склалися між сторонами з 15 листопада 2008р. і діє протягом дії договору (п. 6 додаткової угоди № 2).

22.12.2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 3, у якій п. 2.1. доповнено новим абзацом, п. 11.1. викладено у новій редакції.

Решта умов договору залишилася незмінною і обов»язковою для виконання сторонами (п. 4 додаткової угоди № 3), набуває чинності з моменту підписання і діє протягом дії договору (п. 5 додаткової угоди № 3).

30.01.2009р. сторони уклали Додаткову угоду № 4, у якій п. 2.1. доповнено новим абзацом, другий абзац п. 4.4., п. 5.1., 5.2., п. 11.1. викладено у новій редакції.

Решта умов договору залишилася незмінною і обов»язковою для виконання сторонами (п. 6 додаткової угоди № 4), набуває чинності з моменту підписання повноважними особами сторін і поширюється на всі правовідносини між сторонами, які виникли з 1 жовтня 2008 року і діє в частині поставки газу до 31 березня 2009р. включно, а в частині розрахунків за газ –до повного здійснення 9п. 5 додаткової угоди № 4).

16.03.2009р. сторони уклали Додаткову угоду № 5, у якій п. 2.1. доповнено абзацом у новій редакції, внесено доповнення до п. 11.1., а саме: в пункті 11.1. договору після слів «і діє в частині поставки газу до»викладено в наступній редакції:»30 червня 2009р. включно, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення» (п. 2 додаткової угоди № 5).

Решта умов договору –залишено без змін (п. 3 додаткової угоди № 5).

28 квітня 2009р. сторони уклади додаткову угоду № 7 до договору, у якій домовилися (п.1), що з 01.01.09р. по 12.01.09р. (включно) пункт 5.1. щодо ціни за 1000 куб. м. природного газу, збору у вигляді цільової надбавки, податку на додану вартість, тариф на транспортування природного газу, діє в редакції викладеній у цій угоді.

У п. 2 додаткової угоди № 7 сторони передбачили, що протягом 10 робочих днів з дати укладення даної додаткової угоди покупець зобов»язаний надати постачальнику акт приймання-передачі газу за січень 2009р. з розподілом обсягів газу, використаного покупцем за період з 01.01.09р. по 12.01.09р., та обсягів газу, використаного за період з 13.01.09р. по 31.01.09р. з урахуванням змін, передбачених пунктом 1 даної додаткової угоди.

В п. 3 додаткової угоди № 7 сторони передбачили, що покупець протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі, зазначеного у п. 2 даної додаткової угоди зобов2язується сплатити постачальнику різницю у вартості газу, використаного за період з 01.01.09р. по 12.01.09р., що дорівнює розміру суми цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ.

Пунктом 4 вказаної додаткової угоди сторони передбачили також відповідальність покупця за достовірність даних, визначених у акті приймання-передачі газу за період з 01.01.09р. по 12.01.09р. та з 13.01.09р. по 31.01.09р., решта умов договору залишено незмінною і обов»язковою до виконання (п. 5 додаткової угоди № 7).

Додаткова угода № 7 поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2009 року (п. 6 додаткової угоди № 7).

Згідно з договором поставки природного газу № 06/08-1950 від 1 жовтня 2008 року, позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачу, а Відповідач зобов»язувався прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (п. 1.1. договору).

У п. 2.1. сторони за даним договором передбачили, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 вересня 2008р. по 31 грудня 2008р. включно, газ в обсязі до 1580000 м. куб., за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях: - вересень –до 380000 м. куб.; - жовтень 2008р. – до 400000 м. куб.; - листопад - до 400000 м. куб.; - грудень до 400000 м. куб.

Пунктом 2.1.1. сторони передбачили, що обсяги газу, які плануються поставити за цим договором, можуть змінюватися постачальником протягом місяця поставки.

Як вбачається із додаткових угод, про які зазначено вище у цьому рішенні, сторонами у п. 2.1. вносили зміни.

Так, остання редакція цього пункту передбачає, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.04.09р. до 30.06.09р. включно газ в обсязі до 450,00 тис. куб.м. в т.ч. по місяцях: квітень-150,00 тис.куб.м., травень –150,00 тис. куб.м., червень –150,00 тис.куб.м.

Умови постачання і обліку газу передбачено у статті 3 договору, порядок приймання-передачі газу –статтею 4 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, абзац другий п. 4.4. договору Додатковими угодами № 2, № 4 був викладений у нових редакціях.

Редакція цього абзацу, згідно додаткової угоди № 2, передбачала, що приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 30.10.08р. № 998) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.

З 30 січня 2009р. зазначений пункт викладений у редакції згідно Додаткової угоди № 4 та передбачає, що приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09р. № 36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.

Абзац третій п. 4.4. передбачає, що не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов»язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені з газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

У статті 5 договору, сторони визначили ціну та тарифи на транспортування газу, де п. 5.1. викладався у нових редакціях на підставі додаткових угод № 1, № 2, № 4.

Крім того, зазнав змін п. 5.2. договору –додаткові угоди № 2 та № 4, та пункт 5.3. договору викладено в редакції додаткової угоди № 2.

Статтею 6 сторони передбачили порядок проведення розрахунків.

Так, пунктом 6.1 сторони передбачили, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступним за місяцем передачі газу.

У статті 7 договору сторони передбачили відповідальність сторін, у яку протягом терміну дії договору вносилися зміни, так додатковою угодою № 1 від 30.10.2008р. пункт 7.3. викладено у новій редакції, пункт 7.5. –виключено, п.п. 7.7. та 7.8. договору –викладено у новій редакції, а також доповнено цю статтю п. 7.9.у новій редакції

Залишився незмінним та обов»язковим для виконання сторонами п. 7.2. статті 7 договору, яким передбачено відповідальність сторін у формі пені, а саме: у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, тобто пункт, згідно якого нараховувалася позивачем на відповідача пеня, яка, в свою чергу, є предметом спору, згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог від 15.07.09р. № 31/10-6302 (вхідний № 14521 від 17.07.09р.).

Пунктом 7.3. в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що у разі неналежного виконання покупцем умов п. 6.1. або наявності заборгованості за цим договором, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, при цьому покупець зобов»язаний протягом 5 банківських днів здійснити повний розрахунок за спожитий газ, відшкодувати всі збитки, яких зазнав постачальник та сплатити штрафні санкції відповідно до умов договору. Про розірвання цього договору постачальник повідомляє покупця рекомендованим листом з повідомленням не пізніше ніж за 5 днів до дати розірвання цього договору.

Згідно умов додаткової угоди № 5 (п. 2) пункт 11.1. договору після слів: «і діє в частині поставки газу до»викладено у редакції: «30 червня включно, а в частині розрахунків –до їх повного здійснення», решта умов договору залишено без змін і обов»язковою до виконання (п. 3 додаткової угоди № 5).

Як зазначено вище у цьому рішенні, вчинено посилання позивача у заяві про збільшення позовних вимог, 28 квітня 2009р. сторони уклади додаткову угоду № 7 до договору, у якій домовилися (п.1), що з 01.01.09р. по 12.01.09р. (включно) пункт 5.1. щодо ціни за 1000 куб.м. природного газу, збору у вигляді цільової надбавки, податку на додану вартість, тариф на транспортування природного газу, діє в редакції викладеній у цій угоді.

У п. 2 додаткової угоди № 7 сторони передбачили, що протягом 10 робочих днів з дати укладення даної додаткової угоди покупець зобов»язаний надати постачальнику акт приймання-передачі газу за січень 2009р. з розподілом обсягів газу, використаного покупцем за період з 01.01.09р. по 12.01.09р., та обсягів газу, використаного за період з 13.01.09р. по 31.01.09р. з урахуванням змін, передбачених пунктом 1 даної додаткової угоди.

В п. 3 додаткової угоди № 7 сторони передбачили, що покупець протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі, зазначеного у п. 2 даної додаткової угоди зобов2язується сплатити постачальнику різницю у вартості газу, використаного за період з 01.01.09р. по 12.01.09р., що дорівнює розміру суми цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ.

Пунктом 4 вказаної додаткової угоди сторони передбачили також відповідальність покупця за достовірність даних, визначених у акті приймання-передачі газу за період з 01.01.09р. по 12.01.09р. та з 13.01.09р. по 31.01.09р., решта умов договору залишено незмінною і обов»язковою до виконання (п. 5 додаткової угоди № 7).

Як вбачається з аналізу умов зазначеної додаткової угоди № 7, її умови поширюють свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2009 року (п. 6 додаткової угоди № 7), однак, внесено зміни лише до одного пункту договору, а саме: п. 5.1., до інших пунктів договору та додаткових угод вказаною додатковою угодою № 7 змін, доповнень –не внесено.

Отже, інші пункти договору та додаткових угод в частині яких, сторонами додатковою угодою № 7 не внесено змін та доповнень, чи/або не викладено у новій редакції, залишаються в попередній редакції і є обов»язковими для сторін за договором.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач свої зобов»язання за даним договором та додатковими угодами виконав, передав за період жовтень 2008 року – лютий 2009р. природній газ на загальну суму 2 915 994 грн. 70 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., від 31.01.09р., від 28.02.2009р., від 30.04.2009р., Зведеним реєстром обсягів про транспортованого ВАТ «Львівгаз»природного газу за лютий 2009р. (докази в матеріалах справи).

Як випливає із позовної заяви позивача, відповідач в порушення умов договору на постачання природного газу № 06/08-1950, своєчасно за поставлений ним природній газ, не розраховувався, відтак, на час звернення позивача з позовом до суду ( позовний матеріал, який надсилався господарському суду Львівської області, здано позивачем на пошту 15.04.2009р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті із зазначенням: «Київ 1 № Р 0100153538608», заборгував за період жовтень 08р. –лютий 09р. 572 006 грн. 99 коп. основного боргу.

Згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог, яка подана в порядку статті 22 ГПК України (вхідний № 14521 від 17.07.09р.), позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на додаткову угоду № 7 від 28.04.09р. зазначив, що: «було сторновано заборгованість за січень 2009р., про що подав відповідний акт приймання-передачі природного газу за січень 2009р., а також поставлено 40,00 тис. куб. м. природного газу у квітні 2009р року на загальну суму 102828,00 грн.», що підтверджує відповідним актом прийому-передачі природного газу від 30 квітня 2009р., при цьому позивач стверджує, що відповідач своєчасно не розрахувався у встановлені договором строки, повністю розрахувався: «лише 15.05.2009р., проте з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору», відтак, позивач нарахував на відповідача пеню у розмірі 5826 грн. 90 коп. за період з 11.02.09р. по 15.04.09р. (розрахунок приведений у тексті заяви про збільшення позовних вимог), інфляційні витрати в сумі 11013 грн. 96 коп. за лютий, березень та квітень 2009р. (розрахунок приведений у тексті заяви про збільшення позовних вимог), три відсотки річних у розмірі 743 грн. 37 коп. за період з 11.02.09р. по 15.05.09р. (розрахунок приведений у тексті заяви про збільшення позовних вимог).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, станом на час подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, як і на час подання позовної заяви від 15.04.09р. № 31/10-3503 (вхідний № 2734 від 21.04.09р.) заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 572 006 грн. 99 коп. –була повністю погашена.

Слід відмітити, що основний борг в сумі 572006 грн. 99 коп. був погашений відповідачем перед позивачем 02.04.2009р., тобто ще до звернення позивача з позовною завою до господарського суду, правовідносини згідно заяви про збільшення позовних вимог стосуються подачі природного газу позивачем відповідачу станом на 30.04.2008р. згідно додаткової угоди № 7, тобто охоплюють інший період часу, ніж заявлено у позовній заяві, що підтверджується матеріалами даної справи.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 цієї статті визначає, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частина 3 зазначеної статті визначає, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 цієї статті визначає, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, а частиною 2 зазначеної статті, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 219 ГК України передбачає, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 цієї статті, суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши та дослідивши подані документи, суд прийшов до висновку, вчинити перерахунок сум пені, відсотків річних та інфляційних витрат, які нараховано позивачем на відповідача, згідно заяви про збільшення позовних вимог, виходячи з документів, які є в матеріалах справи та відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів даної справи, виходячи з умов самого договору та додаткових угод, аналіз яким приведено вище у цьому рішенні, станом на 11.02.2009р. відповідач мав перед позивачем заборгованість у розмірі 2 111 635,03 грн.

11.02.09р. відповідачем, частково борг був погашений в сумі 1663800,00 грн. = 447835,03 грн.,

12.02.09р. відповідачем сплачено 150000,00 грн. = 297835,03 грн.,

13.02.09р. сплачено відповідачем 40000,00 грн. = 257835,03 грн.,

19.02.09р. відповідач сплатив 60000,00 грн. = 197835,03 грн.,

20.02.09р. відповідачем сплачено 60000,00 грн. = 137835,03 грн.,

23.02.09р. відповідачем сплачено 35000,00 грн. = 102835,03 грн.,

24.02.09р. відповідачем сплачено 188187,71 грн. = 0 грн. - заборгованість за основним платежем відсутня. Аванс складає 85352,68 грн.

26.02.09р. відповідачем сплачено 12000,00 грн. = боргу за основним платежем немає, аванс - 97352,68 грн.,

27.02.09р. відповідачем сплачено 135 000,00 грн. = боргу за основним платежем немає, аванс станом на 27.02.09р. складає 232353,68 грн.

Перерахунок розміру пені за лютий 2009р., починаючи з 11.02.09р.:

Станом на 11.02.2009р., відповідно до п. 6.1. договору (цей пункт договору додатковими угодами не змінювався) розмір пені від суми боргу, яка склалася на 11.02.09р. = 447835,03 грн., за 1 день прострочення платежу = 293,78 грн.;

станом на 12.02.09р. від суми основного боргу 297835,03 грн., за 1 день прострочення платежу, пеня складає 195,38 грн.,

13.02.09р. від суми боргу 257835,03 грн. за 6 днів прострочення платежу, пеня = 1014,84 грн.,

19.02.09р. від суми основного боргу 197835,03 грн., за 1 день прострочення платежу, пеня = 129,78 грн.;

20.02.09р. від суми основного боргу 137835,03 грн. за 3 дні прострочення платежу, пеня = 271,26 грн.;

23.02.09р. від суми основного боргу 102835,03 грн. за 1 день прострочення, пеня відповідно = 67,46 грн.

За період з 24.02.09р. по 27.02.09р. пеня не нараховується за відсутністю у цей період боргу за основним платежем.

Розмір пені за березень 2009р.

За період з 01.03.09р. по 10.03.09р., пеня не нараховувалася за відсутністю заборгованості у цей період.

03.03.09р. відповідачем сплачено 47000,00 грн., заборгованість за основним платежем –відсутня, пеня –не нараховується.

10.03.09р. відповідачем сплачено 40000,00 грн., заборгованість за основним платежем –відсутня, пеня не нараховується.

11.03.09р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 487654,32 грн., так як відбулася поставка газу на суму 807007,00 грн. –232 325,68 грн. (авансові платежі станом на 27.02.09р. –47000,00 грн., які сплачено 03.03.09р. –40000,00 грн. які сплачено 10.03.09р. = 487654,32 грн.), відтак розмір пені станом на 11.03.09р. від суми основного боргу 487654,32 грн. за 5 днів прострочення платежу, складає 1599,51 грн.

Станом на 16.03.09р. відповідачем сплачено 256000,00 грн., отже заборгованість відповідача перед позивачем = 231654,32 грн., пеня від цієї суми, за 10 днів прострочення платежу = 1519,65 грн.;

26.03.09р. відповідачем сплачено 37007,00 грн., заборгованість складає 194647.32 грн., пеня станом на 26.03.09р. за 1 день прострочення = 127,69 грн.,

27.03.09р. відповідачем сплачено 67000,00 грн., заборгованість = 127647,32 грн., пеня станом на 27.03.09р. за 3 дні прострочення оплати основного платежу = 251,21 грн.,

30.03.2009р. відповідачем сплачено 21000,00 грн., заборгованість складає 106647,32 грн., відтак розмір пені від цієї суми за 1 день прострочення = 251,21 грн.,

31.03.09р. відповідачем сплачено 26000,00 грн., відтак основний борг складає суму 80647 грн. 32 коп., пеня від цієї суми за 1 день прострочення оплати = 52 грн. 90 коп.,

01.04.2009р. відповідачем сплачено 78000,00 грн., основний борг складає 2647 грн. 32 коп., розмір пені за 7 днів прострочення платежу –12 грн. 16 коп.,

08.04.2009р. відповідачем сплачено 30000,00 грн., основний борг станом на 08.04.2009р. складає 0 грн. 00 коп. (аванс = 27352,68 грн.), пеня – не нараховується.

Всього, за вказаний вище період, розмір пені складає суму 5605 грн. 58 коп. ( 293,78 грн. + 195,38 грн. + 1014,84 грн. + 129,78 грн. + 271,26 грн. + 67.46 грн. + 1599,51 грн. + 1519,65 грн. + 127, 69 грн. + 251,21 грн. + 69,96 грн. + 52,90 грн. + 12,16 грн.)

Нарахування позивачем пені станом на 11.04.09р. від суми боргу 75475,32 грн. у розмірі 198,05 грн. за прострочення оплати 4 дні та нарахування пені в сумі 23,27 грн. за 15.04.09р. від суми боргу 35475,32 грн. –судом не приймаються, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 75475,32 грн. виникла не 11.04.09р., а з 30.04.2009р.

В судовому засіданні встановлено, що 30.04.09р. позивачем було поставлено відповідачу 40000 тис. куб газу на суму 102828,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі природного газу від 30.04.09р., який складено відповідно до умов договору та підписано повноважними представниками сторін і засвідчено печатками сторін.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступним за місяцем передачі газу.

Ні однією, із додаткових угод, до цього пункту зміни, доповнення не вносилися, цей пункт в новій редакції –не викладався, оцінка договору та додатковим угодам –надана вище у цьому рішенні.

Отже, умови договору № 06/08-1950 від 01.10.2008р. в частині п. 6.1. договору залишилися незмінними і обов»язковими для виконання сторонами ( п. 13 додаткової угоди № 1, п. 5 додаткової угоди № 5, п. 4 додаткової угоди № 3, п. 6 додаткової угоди № 4, п. 3 додаткової угоди № 5, п. 5 додаткової угоди № 7).

Пунктом 7.2. статті 7 договору сторони передбачили відповідальність у формі пені.

Умови договору № 06/08-1950 від 01.10.2008р. в частині п. 7.2. договору теж залишилися незмінними і обов»язковими для виконання сторонами ( п. 13 додаткової угоди № 1, п. 5 додаткової угоди № 5, п. 4 додаткової угоди № 3, п. 6 додаткової угоди № 4, п. 3 додаткової угоди № 5, п. 5 додаткової угоди № 7).

Додаткова угода № 7 від 28 квітня 2009 року, правову оцінку якій теж надано вище у цьому рішенні, стосується правовідносин, які виникли між сторонами за періоди з 01.01.09р. по 12.01.09р., з 13.01.09р. по 31.01.09р. ( п.п. 1,2, 3, 4 додаткової угоди № 7), а саме: п 2 вказаної угоди, стосується складання актів приймання-передачі газу.

Вказаним п. 2 додаткової угоди № 7 до жодного пункту договору № 06/08-1950 від 01.10.2008р. та пунктів інших додаткових угод (крім п. 5.1.), зміни, доповнення, уточнення тощо – не вносилися, у новій редакції, крім п. 5.1. –не викладалися, отже відповідальність сторін, яка визначена у п. 7.2. договору залишилася незмінною.

У п. 3 додаткової угоди № 7 передбачено порядок оплати різниці вартості газу, до жодного пункту договору № 06/08-1950 від 01.10.2008р., крім п. 5.1., та раніше укладених додаткових угод, крім п. 5.1., змін, доповнень, уточнень тощо –не вносилося, отже відповідальність сторін, яка визначена у п. 7.2. договору залишилася незмінною.

Пунктом 4 додаткової угоди № 7 сторони передбачили відповідальність за достовірність даних, визначених в акті приймання-передачі газу за період з 01.01.09р. по 12.01.09р. та з 13.01.09р. по 31.01.09р.

Отже відповідальність сторін –у формі пені, яка визначена у п. 7.2. договору залишилася незмінною і обов»язковою для виконання сторонами, відповідно до п. 5 додаткової угоди № 7.

Відтак, за надані 30.04.2009р. позивачем відповідачу 40 000 тис. куб газу вартістю 102828,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2009р., строк оплати: до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу (абзац 3 п. 6.1. договору).

Отже, днем оплати суми 102828,00 грн. за наданий 30.04.2009р. газ є 09.05.2009р. (до 24 год. 00 хв. –включно), відтак право на нарахування пені, відповідно до п. 7.2. договору, у позивача виникає з наступного дня за останнім днем оплати, тобто з 10.05.2009р., а не з 11.04.2009р., як зазначив позивач.

Суд також виходив із того, що законодавцем не передбачено притягнення особи, в т.ч. юридичної до відповідальності, у формі пені, з події, яка ще не наступила, за минулий час ( в нашому випадку, за 11.04.09р. та 15.04.09р.), в той час, коли подія (поставка природного газу) мала місце –30.04.2009р.

Не передбачено такого обрахування статтею 625 Цивільного кодексу України, якою регламентовано порядок нарахування та стягнення відсотків річних та інфляційних витрат.

Щодо зарахування, чи/або «сторнування»сторонами основного платежу ( абзац третій описової частини заяви про збільшення позовних вимог (перша, титульна сторінка заяви), на думку суду, це право сторін, однак до предмета спору, згідно заяви про збільшення позовних вимог, а саме: відповідальності сторін, яка передбачена п. 7.2. договору, відношення не має, не передбачено такого порядку нарахування пені ні нормами ЦК України ( статті 546, 547, 548, 549, 550, 551), ні частиною 6 статті 232 та частиною 2 статті 343 ГК України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 15.04.09р. відповідач сплатив - 40000,00 грн.

Нарахування позивачем на відповідача 15.04.09р. пені у розмірі 23,27 грн. від суми боргу 35475,32 грн., строк для оплати якого ще не настав, про що зазначено вище у цьому рішенні, є безпідставним.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 11013,96 грн. інфляційних витрат та 743,37 грн. відсотків річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування відповідачем на позивача 11013, 96 грн. інфляційних витрат, а саме: за лютий в сумі 3867,53 грн., за березень 2009р. –6827,16 грн., за квітень 2009р. в сумі 319,28 грн. судом до уваги не приймається, оскільки інфляційні витрати нараховуються з суми боргу, який склався станом на кінець місяця, за який нараховуються інфляційні витрати, станом на 27.02.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем з основного платежу складала 0 грн. 00 коп.

Як зазначено вище у цьому рішенні, станом на 27.02.09р. авансові платежі відповідача перед позивачем складали 232353,68 грн.

За березень 2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 80647,32 грн., відтак розмір інфляційних витрат за березень 2009р. = 1129 грн. 06 коп. (80647,32 х 1,4/100 –80647,32).

За квітень 2009р., як випливає із вищенаведеного у цьому рішенні, заборгованості у розмірі 35475,32 грн. –ще не виникло, так як подача позивачем 40000 тис. куб. м. газу на суму 102828,00 грн. відбулася лише 30.04.2009р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2009р., а відтак нарахування суми інфляційних витрат за квітень 2009р. у розмірі 319,28 грн., як зазначив позивач, є необгрунтованим.

Перерахувавши розмір трьох відсотків річних, з урахуванням викладеного вище у цьому рішенні, суд приходить до висновку, що розмір відсотків річних підлягає до задоволення в сумі 700 грн. 69 коп., виходячи з розрахунку: 11.02.09р. в сумі 36,73 грн. (447835,03 грн. боргу х 1 день х 0,000082 річних); 12.02.09р. в сумі 24.42 грн. ( 297835,03 х 1 х 0.000082); 13.02.09р. в сумі 126, 85 грн. (257835.03 х 6 х 0,000082); 19.02.09р. в сумі 16,22 грн. (197835.03 грн. х 1 х 0,000082); 20.02.09р. –33.91 грн. (137835,03 грн. х 3 х 0,000082); 23.02.09р. –8,43 грн. (102835,03 грн. х 1 х 0,000082); 11.03.09р. –199,94 грн. ( 487654,32 х 5 х 0,000082); 16.03.09р. –189,96 грн. (231654,32 грн. х 10 х 0,000082); 26.03.09р. –15,96 грн. (194647,32 грн. х 1 х 0,000082); 27.03.09р. –31,40 грн. ( 127647,32 грн. х 3 х 0.000082); 30.03.09р. –8,75 грн. ( 106647,32 грн. х 1 х 0,000082); 31.03.09р. –6,61 грн. ( 80647,32 х 1 х 0,000082); 01.04.09р. –1, 52 грн. (2647,32 грн. х 7 х 0,000082).

Разом складає суму 700 грн. 69 коп. ( 36,72 грн. + 24.42 грн. + 126,85 грн. + 16,22 грн. + 33,91 грн. + 8,43 грн. + 199,94 грн. + 189,96 грн. + 15,96 грн. + 31,40 грн. + 8,75 грн. + 6,61 грн. +1,52 грн.).

Не підлягає до задоволення розмір процентів річних, які нараховано позивачем станом на 11.04.09р. у розмірі 24 грн. 76 коп. від суми платежів за газ, який було подано відповідачеві 30.04.2009р., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2009р., відсотки річних в сумі 5,82 грн., які нараховано за 15.04.09р., в сумі 11,67 грн., які нараховано за 17.04.09р., відсотки в розмірі 0,43 грн., які нараховано 13.05.09р., до задоволення не підлягають, так як нараховані від суми боргу, строк оплати якої ще не настав, зазначено вище у цьому рішенні при нарахуванні пені.

Отже, виходячи із вищенаведеного, вимоги позивача, які викладено у заяві про збільшення позовних вимог, підлягають до задоволення частково, а саме: 5605 грн. 58 коп. - пені, 1129 грн. 06 коп. - інфляційних витрат та 700 грн. 69 коп. –відсотків річних, що разом складає 7435 грн. 33 коп. (700,69 грн. + 5605,58 грн. + 1129,06 грн.), в задоволенні решти вимог, згідно заяви про збільшення позову, слід відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: 74 грн. 35 коп. державного мита та 1 грн. 45 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог п. 4 ставить питання про відшкодування за рахунок відповідача 6054,00 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Взявши до уваги пояснення представника позивача та те, що позивач звернувся з позовом до господарського суду, відправивши позовний матеріал по пошті 15.04.2009р., в той час, коли з 02.04.09р. заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 572007 грн. 99 коп. вже не існувало, станом на 18.04.09р. мала місце передоплата, відтак суд приходить до висновку, що державне мито сплачено позивачем надмірно, Держмито мало б бути сплачено, виходячи із вимог зазначених у заяві про збільшення позовних вимог (вхідний № 14521 від 17.07.09р.) в сумі 175,84 грн. ( 5826,90 грн. + 11013,96 грн. + 743,37 грн. = 17584,23 грн., 1% від ціни майнового спору = 175,84 грн.), отже, на думку суду, позивачеві слід відповідно до статті 47 ГПК України повернути надмірно сплачене ним державне мито з Державного бюджету України в сумі 5878 грн. 16 коп. (6054 грн. 00 коп. –175,84 грн. = 5878,16 грн.).

Пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ціни позову згідно заяви про збільшення позовних вимог ( задоволено судом позов, згідно заяви про збільшення позовних вимог на загальну суму 7435,33 коп. х 175,84 грн. - розмір держмита, який мав сплатити позивач : 17584,23 грн. –ціна позову за заявою про збільшення позовних вимог = 74,35 грн.), 175,84 грн. –74,35 грн. = 101,49 грн., тобто державне мито в сумі в сумі 101,49 грн. поверненню з державного бюджету не підлягає, як і не підлягає стягненню з відповідача, так в цій частині вимог позивача за заявою про збільшення позовних вимог - відмовлено.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 3, 4-3, 4-7, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 38, 43, 44-49, 69, 77, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги позивача, які викладені у заяві про збільшення позовних вимог задовільнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Воютицький спиртовий завод»(Львівська область, село Воютичі, вулиця Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00374781) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” ( п. і. 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827) 5605 грн. 58 коп. –пені, 1129 грн. 06 коп. –інфляційних витрат, 700 грн. 69 коп. –відсотків річних, 74 грн. 35 коп. державного мита, 1 грн. 45 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти вимог, згідно заяви про збільшення позову –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Видати позивачеві довідку на повернення з Державного бюджету України 5878 грн. 16 коп. надмірно сплаченого державного мита, відповідно до статті 47 ГПК України.

Суддя