Ухвала суду № 43286924, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 804/3100/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю..

за участю:

представника відповідача: Домченко А.Ю..

позивача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі №804/3100/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про оскарження рішення,-

в с та н о в и в :

26 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 12.06.2014 року (а.с. 90-95) просив зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці вчинити наступні дії: нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 03.11.2011 року, нарахувати та виплатити йому речове забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити компенсацію за речове забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012, та 2013 роки; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012, 2013 роки, а також надати йому чергові відпустки за 2011, 2012, 2013 роки та присвоїти йому чергове звання - майор міліції.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 31.01.2014 р. ним на адресу керівника УМВС України на Придніпровській залізниці було подано рапорт про поновлення на посаді на підставі рішення Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р., а також про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. 07.02.2014 р. він отримав лист відповідача про відмову у виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з посиланням на те, що під час розгляду адміністративної справи про поновлення на посаді в суді першої інстанції, судом було прийнято відмову позивача від позовних вимог в цій частині, та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. закрито провадження у справі за частиною вимог про зобов'язання Управління МВС України па Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Позивач не погоджується з посиланням відповідача на зазначені підстави для відмови у виплаті грошового забезпечення, зазначивши, що період фактичного поновлення його на роботі продовжувався значно більше, ніж розгляд справи судом першої інстанції - близько 28 місяців, у зв'язку з чим, він та його родина перебувала у скрутному фінансовому становищі, оскільки не мала джерела прибутку у вигляді грошового забезпечення. Отже, на даний час позивач вважає, що має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату фактичного поновлення на посаді, а також виплату компенсації за речове забезпечення за цей же період, матеріальної допомоги на оздоровлення та на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, яку він не мав змоги отримати з вини відповідача (а.с.2-5).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі 2а/0470/12658/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з 10.08.2011 р. капітана міліції ОСОБА_2 з ОВС в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням), та поновлено останнього на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління МВС України на Придніпровській залізниці (а.с. 16-17). Ухвалою цього ж суду від 03.11.2011 р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог (а.с. 15).

В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року апеляційну скаргу УМВС на Придніпровській залізниці було задоволено, постанову суду першої інстанції - скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено (а.с. 13-14).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 р. - скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. про скасування наказу про звільнення, та поновлення на посаді - залишено в силі (а.с. 10-12).

31.01.2014 року ОСОБА_2 отримавши рішення Вищого адміністративного суду України подав до керівництва рапорт про поновлення його на роботі, а також рапорт про нарахування та виплату йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Наказом начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №17 о/с від 26.02.2014 р. на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/12658/11 від 03.11.2011 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. скасовано наказ від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з ОВС в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_2, начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ, та визначено вважати його працюючим з 10.08.2011 року. Відповідно цього наказу, грошове забезпечення за період з 10.08.2011 до 26.02.2014 року нарахуванню та виплаті не підлягає згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року про закриття провадження у справі № 2а/0470/12658/11 (а.с. 47).

Також, позивач звертався до керівництва із рапортом про надання йому щорічних відпусток за 2011,2012, 2013 роки, на що йому було надано відмову в їх наданні від 12.03.2014 року із посиланням на те, що чергова відпустка надається особі рядового та начальницького складу до кінця робочого року, в розумінні робочого часу 12 місяців починаючи з 01 січня. Надання чергових відпусток за минулі часи порядком проходження служби не передбачено.

Крім того, позивач звернувся до керівництва з рапортом про присвоєння йому чергового звання майора міліції, також, 26.03.2014 р. через чергову частину МВС України позивач звернувся зі скаргою на безпідставне не присвоєння йому чергового спеціального звання «майор міліції» та ненадання чергової відпустки за останні три роки.

Після проведення службового розслідування позивачу було надано відповідь оформлену листом 08 квітня 2014 року №5/2517, в якому зазначено, що присвоєння чергового звання майор, позивач може отримати в разі складання заліків підсумкової перевірки професійної підготовки працівника ОВС, оскільки позивачем заліків не було складено, то підстави для присвоєння чергового звання відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від28.08.2014 року у даній справі закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення з 30.11.2011 року по дату поновлення його на посаді та про зобов'язання присвоїти позивачу чергове звання майора.

Ухвало. Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року скасовано та направлено матеріали справи на продовження розгляду в цій частині позовних вимог.

Правомірність та обґрунтованість дій Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці щодо відмови в наданні позивачу щорічних відпусток за 2011, 2012, 2013 роки, здійсненні нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012, та 2013 роки; нарахування та виплати матеріальної допомоги на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012, 2013 роки та нарахування та виплати грошового відшкодування за речове право є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після поновлення на роботі позивач не набув права на отримання щорічних відпусток за минулі роки та сум матеріальної допомоги на оздоровлення та покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012, 2013 роки, оскільки вони невід'ємно пов'язані з фактичним проходженням служби, надаються у період робочого часу що становить календарний рік до його закінчення за своєчасно поданим вмотивованим рапортом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання речового забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на роботі.

Надаючи юридичну оцінку вимогам адміністративного позову ОСОБА_2 в цій частині суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про міліцію", працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.1994 р. № 766 "Про формений одяг працівників міліції" затверджено форму одягу та знаки розрізнення працівників міліції згідно з описом І та зразками, що додаються.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про форму одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" від 27.08.1997 р. № 925 затверджено зразки форми одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, норми їх забезпечення речовим майном (у мирний час) та знаки розрізнення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції згідно з переліком та описом, та доручено Міністерству внутрішніх справ затвердити правила носіння предметів обмундирування, взуття, спорядження осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, розміри і порядок виплати грошової компенсації окремим категоріям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби, військовослужбовцям внутрішніх військ для придбання, у разі потреби, одягу, взуття цивільного зразка в межах діючих цін на предмети, передбачені до видачі за нормами забезпечення речовим майном особистого користування.

17.11.2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції".

Пунктом 2 вказаної постанови доручено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції; правила носіння форменого одягу і знаків розрізнення зазначеними особами.

Положенням про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затверджене наказом МВС України № 1489 від 05.12.2003 р. передбачалось виплата грошової компенсації замість належного обмундирування особам рядового та начальницького складу ОВС.

Проте, зазначене вище Положення, яким передбачалась виплата грошової компенсації замість належного на день звільнення обмундирування, скасоване наказом МВС України від 22.07.2010 р. № 327, шляхом скасування наказу № 1489 від 05.12.2003 р. як такого, що не подавався на державну реєстрацію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативно - правові акти так само як і підзаконні нормативно - правові акти набирають законної сили з моменту їх офіційного оприлюднення, у випадках визначених законом з моменту реєстрації в Міністерстві юстиції України, або з дати визначеної в самому акті. Відповідно, якщо оприлюднений належним чином нормативний акт попри вимоги законодавства не пройшов реєстрації у Міністерстві юстиції України, він не є чинним та не підлягає застосуванню в силу Закону.

Отже, враховуючи те, що Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затверджене наказом МВС України № 1489 від 05.12.2003 р. було скасоване, шляхом скасування наказу № 1489 від 05.12.2003 р., то підстави вважати його чинним та виконувати у відповідача у період з 2011 - 2013 рік - відсутні в силу вимог чинного законодавства.

Вказане свідчить про необґрунтованість адміністративного позову ОСОБА_2 в частині покладення на відповідача обов'язку нарахувати та виплатити на його користь грошове відшкодування з речового забезпечення з 03.11.2011 року по дату поновлення його на посаді.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсації за речове забезпечення за 03.11.2011 року.

Доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що відсутність нормативно визначеного забезпечення речового права осіб начальницького та рядового складу ОВС не можуть слугувати підставою для позбавлення його форменого одягу судом апеляційної інстанції не приймаються.

Так, позивачем заявлено вимоги щодо здійснення речового забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на роботі, вказане забезпечення наразі могло б бути виконане лише шляхом грошового відшкодування речового забезпечення за минулий час. Проте, як вже зазначалось, здійснення такого відшкодування не передбачено чинним законодавством, натомість відповідач був позбавлений права забезпечувати форменим одягом позивача до його фактичного поновлення на роботі у відповідності приписів Закону.

Надаючи правову оцінку вимогам позивач про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012, 2013 роки, суд зазначає, що вказані вимоги є пов'язаними з вимогами про зобов'язання відповідача надати позивачу чергові відпустки за 2011, 2012, 2013 роки суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п. 52 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 р. № 144 (зі змінами), чергова відпустка надається особі рядового та начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Під робочим роком розуміється період служби протягом 12 (дванадцяти) місяців, відлік якого починається з 01 січня до кінця поточного року.

Також, закон України «Про відпустки» містить вичерпний перелік підстав перенесення щорічних відпусток на інший період, а саме: у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Згідно з підпунктами 2.17.1 - 2.17.4 пункту 2.17 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 р. № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Відповідно до абзацу 2 пп.1 п.5 та пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу» від 07.11.2007 р. № 1294, керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, надання щорічної відпустки так само як і нарахування та виплата матеріальних допомог на оздоровлення та поліпшення житлово - побутових умов є пов'язаними із часом роботи особи в ОВС, що складає календарний рік починаючи з 01 січня відповідного року та закінчуючи останнім робочим днем в грудні відповідного року. Надання відпусток та допомог здійснюється на підставі вмотивованих рапортів осіб рядового та начальницького складу ОВС, у відповідності до графіків відпусток, службової необхідності та в межах асигнувань наданих структурному органу МВС на відповідний календарний рік, які було подано працівником у період до закінчення робочого часу - календарного року.

Треба зазначити, що грошові асигнування, що виділяються відповідному органу, розраховані на цільове використання протягом року, право розподілення зазначених коштів належить керівнику відповідного органу.

З огляду на те, що позивач фактично не працював у період 2011-2013 роки, не мав можливості звернутись із мотивованим рапортом про надання відпусток у відповідні роки, та не набув право на відпочинок в розумінні ЗУ «Про відпустки» за відповідні календарні роки, грошові кошти в межах асигнувань було розподілень та використано за призначенням шляхом їх розподілення між працюючими особами ОВС, без врахування позивача.

В свою чергу з моменту поновлення на роботі позивач набув право на отримання відпустки за 2014 рік та відповідних допомог на оздоровлення та поліпшення житлово - побутових умов на підставі вмотивованого рапорту в межах асигнувань за 2014.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення при щорічній основній відпустці є видами грошового забезпечення, а тому враховуючи відмову позивача від позову в частині вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2011 року по час поновлення на робті, та закриття провадження у справі в цій частині згідно ухвали суду від 03.11.2011 р., яка набрала законної сили, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про зобов'язання Управління МВС України на Придніпровській залізниці здійснити нарахування та виплатити на його користь сум матеріальної допомоги на оздоровлення, а також допомоги на поліпшення житлово-побутових умов за 2011-2013 роки; так само як вимоги про зобов'язання відповідача надати відпустки за 2011 -2013 роки не підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі №804/3100/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко