Рішення № 4328673, 23.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09 Справа № 13/100

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІС", м.Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м.Лисичанськ Луганської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ

Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 2 251 000 грн. 00 коп.,

Суддя

Яресько Б.В.

секретар судового засідання Чорна І.М.

За участю:

від позивача

Чумаков А.В. дов. № 801 від 21.04.09.;

від відповідача

представник не прибув;

від першої 3-ї особи

Колеснікова С.Б. дов. № 14-12/1-16 від 31.12.08 р.

від другої 3-ї особи

не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 2 251 000 грн. 00 коп. нарахованих відповідно до п. 8.5. договору № 02-01/1-КР100 від 20.06.2008 року, за відмову від виконання договору відповідачем.

Позивач позов підтримав.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що на йому думку має місце підроблення тексту договору.

Від відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд зупинити провадження у справі та направити матеріали в слідчі органи.

Треті особи клопотання відповідача підтримують.

Позивач проти задоволення клопотання заперечує.

З метою вирішення клопотання по суті, суд зобов’язав відповідача, та Міністерство вугільної промисловості України надати для огляду у судовому засіданні їх оригінали договору, засвідчені копії до матеріалів справи.

Вимоги суду виконанні не були.

За таких обставин, в зв’язку з ухиленням відповідача та третьої особи від виконання вимог суду, не надання своїх оригіналів договору № 02-01/1-КР100 від 20.06.2008 року суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі і направлення матеріалів до слідчих органів.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що 20 червня 2008 року між Міністерством вугільної промисловості України (замовник), відкритим акціонерним товариством «Лисичанськвугілля»(платник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС»(виконавець) був укладений договір № 02-01/1-КР100 на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання (надалі Договір).

Згідно п. 2.1. Договору, вартість робіт за договором становить 2 251 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 8.5. Договору, у разі відмови замовника або платника від виконання своїх обов’язків за договором, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.1. договору або визначеною згідно умов цього договору. Платник несе солідарну відповідальність разом з замовником перед виконавцем за сплату штрафних санкцій.

Позивач направив відповідачу лист № 124 від 20.10.2008 р. з вимогою виконати зобов’язання за договором № 02-01/1-КР100 та передати обладнання позивачу протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги.

Відповідач листом № 01/1-1160 повідомив, що трьохсторонній договір не був прийнятий Головним управлінням державного казначейства України у Луганській області.

Позивач 01.04.2009 р. звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача штрафу нарахованого відповідно до п. 8.5. договору № 02-01/1-КР100 від 20.06.2008 року в сумі 2 251 000 грн. 00 коп.

Відповідач позов не визнає, посилається на те, що спірний договір не зареєстрований на підприємстві, на його думку маж місце підроблення тексту договору.

Третя особа - Міністерство вугільної промисловості України проти задоволення позову заперечує.

Як вбачається з відзиву від 10.06.2009 р. № 202/01-04/16-09 факт укладення спірного договору третя особа визнає, проти задоволення позову вона заперечує з тих підстав, що на її думку договірні правовідносини за спірним договором не розпочалися, оскільки бюджетні кошти на його фінансування відповідачу не надійшли.

Третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що спірний договір не надався на реєстрацію, крім того в бюджеті на передбачені кошти на виплати штрафних санкцій.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.1. договору № 02-01/1-КР100 від 20.06.2008 року він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Як вбачається з договору № 02-01/1-КР100 від 20.06.2008 року він підписаний сторонами, підписи представників скріплені печатками. Факт підписання договору повноважними представниками сторін ніким не оскаржений.

Посилання відповідача на те, що позивач здійснив підроблення тексту договору оцінюється судом критично, оскільки інші сторони договору, а саме відповідач, та третя особа - Міністерство вугільної промисловості України не надали на вимогу суду своїх екземплярів договору на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо існування розбіжностей між оригінали договору.

Посилання Міністерства вугільної промисловості України про те, що договірні правовідносини за договором не розпочалися судом відхиляються з огляду на положення п. 8.1. договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не виконав вимогу позивача та не передав йому для проведення ремонту обладнання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 8.5. Договору, у разі відмови замовника або платника від виконання своїх обов’язків за договором, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.1. договору або визначеною згідно умов цього договору. Платник несе солідарну відповідальність разом з замовником перед виконавцем за сплату штрафних санкцій.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафу в розмірі 2 251 000 грн. 00 коп.

Частиною 3 статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним будь яких збитків в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором, крім того порушення зобов’язання виникло не з вини відповідача, а через неналежне фінансування робіт з державного бюджету.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд за власною ініціативою зменшує розмір штрафу до 22 510 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –22510 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ, Луганська область, вул. Малиновська, 1, ідентифікаційний код 32359108, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС», м. Донецьк, вул. Горького 158, ідентифікаційний код 30623536, штраф в сумі 22 510 грн. 00 коп., державне мито у сумі 22 510 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою присутніх у судовому засіданні сторін була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

28 липня 2009 року