Постанова № 43286218, 18.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 908/2837/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" (вх. №1098 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.14 р. у справі № 908/2837/14

за позовом Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради

до Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.14 р по справі № 908/2837/14 (суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства “Водоканал” на користь Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради суму 12208 грн. 44 коп. заборгованість з орендної плати, суму 90159 грн. 40 коп. неустойки та суму 3911 грн. 34 коп. судового збору, розстрочивши виконання судового рішення на шість місяців рівними частками по 17713 грн. 20 коп. щомісячно. Стягнуто з Комунального підприємства “Водоканал” на користь обласного бюджету суму 34234 грн. 03 коп. основного боргу, розстрочивши виконання судового рішення на шість місяців рівними частками по 5705 грн. 67 коп. щомісячно. Усунуто перешкоди в користуванні майном шляхом виселення Комунального підприємства “Водоканал” з приміщень площею 624,0 кв.м.: адміністративно-виробничої будівлі, Літ. А-1-2 площею 403,4 кв.м., майстерні металеву, Літ. В площею 198,3 кв.м., зварювального посту, Літ.О площею 12,0 кв.м. прохідної бази, Літ. С площею 10,3 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: вул. Леніна, 9 м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області. В іншій частині у позові відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області № 908/2837/14 від 21.10.14 р. та прийняти нове рішення по справі № 908/2837/14, яким відмовити в позові Комунального підприємства “Облводоканал” в частині стягнення з Комунального підприємства “Водоканал” неустойки у період з травня по серпень в сумі 72127,52 грн. та усуненні перешкод в користуванні майном шляхом виселення Комунального підприємства “Водоканал” з приміщень площею 624,0 кв.м. : адміністративно-виробничої будівлі, Літ. А-1-2 площею 403,4 кв.м., майстерні металеву, Літ. В площею 198,3 кв.м., зварювального посту, Літ.О площею 12,0 кв.м. прохідної бази, Літ. С площею 10,3 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: вул. Леніна, 9 м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення суми неустойки та виселення, оскільки вважає, що він не порушував умови укладеного з позивачем договору. При цьому, відповідач посилається на те, що договір № 1 від 01.06.2008 р. було укладено позивачем у зв'язку з обслуговуванням іншого договору оренди, що існує між відповідачем і позивачем, а саме договору б/н від 01.07.2000р., згідно якого, відповідачем орендуються мережі водопостачання цілісного майнового комплексу у м. Вільнянськ Запорізької області. Відповідач наголошує, що він неодноразово намагався розірвати договір б/н від 01.07.2000р., однак до теперішнього часу йому було в цьому відмовлено. Відповідач також вказує на те, що він неодноразово звертався до позивача, Запорізької обласної ради, Запорізької обласної державної адміністрації щодо сприяння у вирішенні питання про порешечу у безоплатну позичку орендованого майна, але зазначена ситуація не була вирішення по суті.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними доводами не погоджується, вважає твердження відповідача необґрунтованими та безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи та свідчать про небажання відповідача виконувати взяті на себе зобов’язання, передбачені договором та чинним законодавством. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовані наслідки у вигляді сплати неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, оскільки відповідач порушив обов’язок по своєчасному поверненню майна. Також, позивач зазначає, що суд правомірно застосував ст. 26 Закон України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 291 ГК України та задовольнив вимогу про усунення перешкод в користуванні майном, оскільки відповідач безпідставно користується майном, що є предметом договору оренди.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в призначене судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 003810/2 про вручення поштового відправлення 23.02.2015 року уповноваженій особі Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя (а.с.167).

Позивач також своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, причини його неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення за № 003810/1 про вручення поштового відправлення 23.02.2015 року уповноваженій особі Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (а.с. 166).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від сторін на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, явку представників не визнано обов’язковою, колегія суддів визнає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди № 1 нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходяться на балансі КП “Облвлдоканал” ЗОР (надалі – договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно площею 624,0 кв.м., у тому числі адміністративно-виробничу будівлю, Літ. А-1-2 площею 403,4 кв.м., майстерню металеву, Літ. В площею 198,3 кв.м., зварювальний пост, Літ.О площею 12,0 кв.м.; прохідну бази, Літ. С площею 10,3 кв.м., за залишковою балансовою вартістю 173502,65 грн. станом на 01.06.2008 р.

Згідно із п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради № 31 від 23.12.2005 р. Місячна орендна плата без ПДВ за перший місяць оренди (червень 2008 р.), складає 6162,84 грн. х індекс інфляції червень 2008 р.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць. Сторони оформлюють щомісяця акт надання послуг з оренди нерухомого майна. Акт надання послуг з оренди нерухомого майна, складається у 2-х примірниках, підписується уповноваженими представниками орендодавця та орендаря до 7-го числа місяця, наступного за звітним.

Строк перерахування орендної плати - щомісяця до 15 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті у наступному співвідношенні: 50% орендної плати - орендодавцю, 50% - до обласного бюджету (п.3.3. Договору).

Пунктом 2.3. розпорядження голови Запорізької обласної ради № 67-св від 07,06.2011р. позивачу надано дозвіл на внесення змін до чинного договору оренди № 1 від 01.06.2008р. з КП “Водоканал” в частині продовження терміну дії договору оренди з 31.05.2011 р. по 30.04.2014р.

Пунктом 3 договору від 31.05.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору від 01.06.2008р. № 1 оренди нерухомого майна, визначено, що договір 01.06.2008р. № 1 діє з 01.06.2008р. по 30.04.2014р. включно.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що відповідач, свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, виставлені на оплату рахунки у повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим, за період з вересня 2013 р. по квітень 2014 р. за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за договором в загальній сумі 46483,18,96 грн. (12249,15 грн. – сума орендної плати, яка підлягає перерахуванню позивачу та 34234,03 грн. сума орендної плати, яка підлягає перерахуванню до обласного бюджету). Позивач вказує, що договір оренди № 1 від 01.06.2008 р. припинив свою дію 30.04.2014р. у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено. Позивачем було направлено відповідачу лист з вимогою повернути орендоване майно за актом приймання-передачі. Проте, орендоване приміщення відповідачем не звільнено, акт приймання-передачі не підписаний. На підставі п. 5.6 договору та ст. 785 ЦК України відповідачу нарахована неустойка в сумі 90 159,40 грн., а також заявлені вимоги про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення КП “Водоканал” з приміщень площею 624,0 кв.м.: адміністративно-виробничої будівлі, Літ. А-1-2 площею 403,4 кв.м., майстерні металеву, Літ. В площею 198,3 кв.м., зварювального посту, Літ.О площею 12,0 кв.м. прохідної бази, Літ. С площею 10,3 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: вул. Леніна, 9 м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що з боку позивача зобов’язання за договором були виконані належним чином, що підтверджується актами про використання орендованого нерухомого майна від 30.09.2013р. (на суму 9217,65 грн.), від 31.10.2013 р. (на суму 9254,52 грн.), від 29.11.2013 р. (на суму 9273,02 грн., від 30.12.2013 р. (на суму 9319,39 грн.), від 31.01.2014 р. (на суму 9338,02 грн.), від 28.02.2014 р. (на суму 9394,04 грн.), від 31.03.2014 р. (на суму 9600,71 грн.), від 30.04.2014 р. (на суму 9917,53 грн.).

На оплату позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки.

Проте, виставлені на оплату рахунки відповідач у повному обсязі не сплатив, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 12249,15 грн. по орендній платі, яка підлягає перерахуванню позивачу, та 34234,03 грн. сума орендної плати, яка підлягає перерахуванню до обласного бюджету.

Комунальне підприємство “Водоканал” (відповідач у справі) заборгованість з орендної плати до обласного місцевого бюджету Запорізької області підтвердив. Щодо заборгованості в розмірі 12249,15 грн. по орендній платі, яка підлягає перерахуванню позивачу, відповідач визнав її частково в сумі 10533,58 грн. у зв'язку із частковою сплатою орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що за розрахунком позивача, за період з лютого 2014 р. по квітень 2014 р. включно, до сплати відповідачу нараховано орендної плати в загальній сумі 15770,33 грн. (за лютий 2014 р. – суму 5124,02 грн., за березень 2014 р. - суму 5236,75 грн. та за квітень 2014р. – суму 5409,56 грн.).

Враховуючи, що протягом дії договору, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював орендні платежі, частина грошових коштів із здійснених відповідачем оплат, частково зараховувалась позивачем в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди в порядку календарної черговості її виникнення та частково в рахунок погашення заборгованості за спірний період. Зокрема, перераховані відповідачем 04.02.2014 р. грошові кошти в загальній сумі 10176,78 грн. (5083,31 грн. + 5093,47 грн., згідно банківської виписки), частково були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за грудень 2013 р. і січень 2014 р., а залишок грошових коштів в сумі 3561,89 грн., були зараховані в рахунок погашення боргу за лютий 2014 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що загальна сума заборгованості з орендної плати, яка підлягає перерахуванню позивачу, за період лютий-квітень 2014 р., становить 12208,44 грн., а не 12249,15 грн., як зазначено позивачем у своєму розрахунку.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати задоволені судом частково в загальній сумі 46442,47 грн. (12208,44 грн. сума основного боргу з орендної плати на користь позивача та 34234,03 грн. сума основного боргу з орендної плати на користь обласного місцевого бюджету). В іншій частині у позові, щодо стягнення орендної плати, судом першої інстанції відмовлено за безпідставністю.

Також, зважаючи на умови укладеного між сторонами договору оренди, приписи ст. 631, 764 ЦК України, ст. 291 ГК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, приймаючи до уваги, що строк дії договору закінчився 30.04.2014 р., а також факт неодноразового звернення позивача про повернення майна у зв’язку з закінченням строку дії договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно та безпідставно користується спірним нежитловим приміщенням – об’єктом договору оренди, в зв’язку з чим суд задовольнив позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення відповідача, а також задовольнив вимогу про стягнення з відповідача 90159,40 грн. неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, згідно розрахунку позивача за період з травня 2014р. по вересень 2014 р.

Крім того, беручи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, тяжкий фінансово-економічний стан КП “Облводоканал” та значну дебіторську заборгованість, суд першої інстанції вважав за необхідне клопотання відповідача розстрочення виконання рішення задовольнити частково та на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України розстрочити виконання судового рішення на шість місяців рівними частками, зокрема: шляхом стягнення суми 12208,44 грн. боргу з орендної плати, яка підлягає сплаті на користь КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради, суми 90159,40 грн. неустойки, суми 3911,34 грн. судового збору, рівними частками – по 17713,20 грн. щомісячно. Щодо суми 34234,03 грн. орендної плати, яка підлягає сплаті на користь обласного бюджету, слід надати розстрочку на шість місяців шляхом стягнення – по 5705,67 грн. щомісячно.

З висновками, викладеними рішення суду повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідач в апеляційній скарзі рішення щодо стягнення з нього суми основної заборгованості по орендній платі не оскаржує, правильність висновків суду в цій частині під сумнів не ставить. Проте, відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення суми неустойки та виселення, оскільки вважає, що він не порушував умови укладеного з позивачем договору.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 ЦК України унормовано, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові прав.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні приписи містяться у ст. 291 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В той же час, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За визначенням ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 10.5 договору за місяць до закінчення строку дії договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення договору. Якщо сторони мають намір продовжувати дію договору на новий строк, орендодавець після попереднього погодження з відповідним структурним підрозділом облдержадміністрації, якому він функціонально підвідомчий, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію договору після закінчення терміну його дії.

Частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 ЦК України умовою припинення договору є, зокрема, наявність відповідної заяви орендодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

В даному випадку позивач листами (вих. № 07/569 від 07.05.2014р., вих. № 12/651 від 22.05.2014р.), попередив відповідача про те, що договір № 1 від 01.06.2008р. припинив свою дію 30.04.2014р. та попросив повернути орендоване майно за актом прийому-передачі, який додавався. Повторно позивач направив відповідачу листи (вих. № 797 від 24.06.2014р., вих. № 12/885 від 17.07.2014р.), в яких просив повернути майно у зв’язку із закінченням строку дії. Ці дії позивача відповідають вимогам ст.ст. 6, 627, 759, 763, 764 ЦК України.

Вказані листи позивача суд розцінює як заяву про припинення договору оренди у зв’язку із закінченням строку його дії та волевиявлення проти продовження дії договору на новий термін.

Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (статтею 26 Закону) встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об’єкта оренди.

Також, статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об’єкту оренди, ліквідації суб’єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об’єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

В силу статті 631 Цивільного кодексу України після закінчення строку договору він не породжує для сторін можливості здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору; відтак, після припинення дії договору оренди через закінчення строку, на який його було укладено, цей договір оренди не може бути в подальшому відновлено з поновленням його дії (якщо інше не буде передбачено домовленістю сторін).

Для відновлення зобов'язальних правовідносин сторін в межах договору оренди після закінчення строку дії первісного договору, за наявності відповідної згоди особи, уповноваженої представляти власника майна, сторонам належить укласти новий договір відповідно до загального порядку укладення договорів оренди комунального майна, встановленого статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Таким чином, зважаючи на умови укладеного між сторонами договору оренди та приписи наведених норм права, а також приймаючи до уваги відсутність досягнутої домовленості між сторонами, суд констатує, що строк дії договору оренди припинився 30.04.2014 р. у зв’язку із закінченням його терміну і підстави вважати його продовженим відсутні.

Правові наслідки припинення договору найму закріплені у статті 785 ЦК України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.6 договору сторонами передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, відповідач у визначені діючим законодавством та договором строки орендоване майно не повернув.

Враховуючи неправомірність та безпідставність користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням – об’єктом договору оренди, який фактично припинив свою дію 30.04.2014 р., та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного колегія суддів вважає правомірною вимогу позивача про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення відповідача та вимогу про нарахування відповідачу 90159,40 грн. неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, згідно розрахунку позивача за період з травня 2014р. по вересень 2014 р.

Заперечуючи проти позову, в частині стягнення суми неустойки та виселення, відповідач посилається на те, що договір № 1 від 01.06.2008 р. було укладено позивачем у зв'язку з обслуговуванням іншого договору оренди, що існує між відповідачем і позивачем, а саме договору б/н від 01.07.2000р., згідно якого, відповідачем орендуються мережі водопостачання цілісного майнового комплексу у м. Вільнянськ Запорізької області. Відповідач наголошує, що він неодноразово намагався розірвати договір б/н від 01.07.2000р., однак до теперішнього часу йому було в цьому відмовлено. Відповідач також вказує на те, що він неодноразово звертався до позивача, Запорізької обласної ради, Запорізької обласної державної адміністрації щодо сприяння у вирішенні питання про порешечу у безоплатну позичку орендованого майна, але зазначена ситуація не була вирішення по суті.

За таких обставин, відповідач вважає, що зазначена ситуація виникла не з його вини, що виключає порушення останнім умов п.5.6 договору та унеможливлює сплату неустойки. Із зазначених підстав, на думку відповідача, також є безпідставним, застосування норми закону щодо усунення перешкод у користуванні відповідачем майном позивача.

Проте, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати неустойки, а також не спростовують правомірність заявлених позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном, оскільки строк дії договору закінчився 30.04.2014 року, а з матеріалів справи вбачається, що сторонами не досягнуто згоди про продовження строку його дії, про що свідчить листування сторін.

При цьому, не досягнувши згоди на продовження строку дії договору та не досягнувши згоди на укладення нового договору оренди, відповідач, за умови дотримання певного порядку, встановленого статтями 181 та 188 ГК України, не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом для вирішення даних питань.

Однак, в судовому порядку питання про продовження строку дії договору та про укладення нового договору оренди сторонами не вирішувалося, а надані відповідачем докази (листування), не свідчать про вчинення ним всіх можливих дій щодо недопущення нарахування неустойки.

Відповідач також не надав доказів того, що він звертався до власника майна – Запорізької міської ради з проханням укласти новий договір оренди та за результатами такого звернення получив відмову.

В той час, як умовою припинення договору є наявність відповідної заяви орендодавця протягом місяця після закінчення дії договору відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 764 ЦК України. Відповідачем жодним чином не спростовано факту направлення позивачем листів № 12/351 від 22.05.2014; № 12/885 від 17.07.2014 з повідомленням про закінчення терміну дії договору оренди та необхідністю повернення майна.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свого обов’язку з повернення майна, що передбачено п. 5.6 договору оренди № 1 від 01.06.2008.

В свою чергу, відповідач не довів відсутність своєї вини, не надав доказів на підтвердження її відсутності, в зв’язку з чим доводи відповідача в зазначеній частині є необґрунтованими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції про правомірність заявлених позовних вимог, які ґрунтуються на приписах ст. 526, 610, 612, 764 ЦК України, ст.ст. 193, 220 ГК України, ст.ст. 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та умовах договору оренди № 1 від 01.06.2008 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, відповідач під час вирішення спору у господарському суді не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїх апеляційних скаргах тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Їх позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення Запорізької області від 21.10.14 р. у справі № 908/2837/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського Запорізької області від 21.10.14 р. у справі № 908/2837/14

залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23 березня 2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.