Постанова № 43285636, 24.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 922/5311/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Скорописовій Н.І.

за участю представників сторін:

позивача - Сідей О.В. (довіреність № б/н від 01.12.2014р.)

відповідача - Дерев"янко Д.В. (довіреність № б/н від 01.12.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор"єва" Національної академії медичних наук України, м. Харків (вх. № 1224 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/5311/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо", м. Київ

до Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор"єва" Національної академії медичних наук України, м. Харків

про стягнення 195 285,48 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/5311/14 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо" суму основного боргу у розмірі 160000,00 грн., 3% річних у розмірі 5365,48 грн., інфляційні витрати у розмірі 29920,00 грн. та суму судового збору у розмірі 3905,70 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо" суму судового збору у розмірі 6305,30 грн., сплачену згідно платіжного дорученням № 10 від 17.10.2014 р. до державного бюджету.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/5311/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/5311/14 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським судом обґрунтовано встановлено, що 30 липня 2013 року між сторонами у справі укладений договір № 5/7-13 закупівлі медичного обладнання за державні кошти" (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник (позивач у справі) зобов'язався у 2013 році поставити Замовникові (відповідачу у справі) товар - "Термостати, маностати та інші прилади й апаратуру для автоматичного регулювання чи контролювання" (Термостат - інкубатор з атмосферою вуглекислого газу (СО2)), а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2. Договору сторони обумовили, що найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару "Термостати, маностати та інші прилади й апаратура для автоматичного регулювання чи контролювання" (Термостат - інкубатор з атмосферою вуглекислого газу (СО2)) код 26.51.7 за ДК 016-2010 - 1 вказуються у специфікації (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору. Також пунктом 12.1. Договору передбачено, що специфікація є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна договору становить 160000,00 грн., у тому числі ПДВ - 26666,67 грн.

Розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 100% загальної суми договору на розрахунковий рахунок постачальника на підставі підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 09.10.2006 р. № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповується за бюджетні кошти" зі змінами (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили термін поставки товарів Серпень - Жовтень 2013 р.: товар повинен бути поставлений за заявкою замовника у кількості та у строки, що не перевищують 3-х місяців з дати отримання передоплати. Датою оплати вважається той день, коли грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок постачальника. Місце поставки товарів: м. Харків, вул. Пушкінська, 82, склад замовника (пункт 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачена можливість постачання товару за заявкою замовника до надходження передоплати на рахунковий рахунок постачальника.

Приймання-передача товарів проводиться по кількості місць без розпаковки тари і оформлюється видатковою накладною, яка підписується матеріально відповідальним особами постачальника та замовника (пункт 5.5. Договору).

Пунктами 6.1.1., 6.4.1. Договору сторони обумовили, що Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2013 р., а в частині розрахунків замовника з постачальником - до повного та належного виконання грошових зобов'язання (пункт 10.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, а відповідач даний товар отримав, що підтверджується рахунком-фактурою № ТМ-0000094 від 17.09.2013 р., видатковою накладною № ТМ-0000090 від 04 жовтня 2013 р. на суму 160000,00 грн. та довіреністю серії 12 ААД № 193260/1437 від 03 жовтня 2013 р.

Пунктом 5.11. договору було передбачено, що протягом 3 (трьох) днів після завершення постачання товару, передбаченого цим договором, проведення пусконалагоджувальних робіт, між постачальником та замовником складається двосторонній акт приймання-передачі.

Згідно з пунктом 5.12. Договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту завершення пусконалагоджувальних робіт товару та навчання медичного персоналу у місці поставки замовника за узгодженням з замовником датою початку та програмою навчання.

За наявними у справі матеріалами господарським судом також встановлено факт виконання з боку позивача зобов'язань щодо поставки товару відповідачу та отримання його ним, про що свідчить акт прийому-передачі від 03.10.2013 р. до договору №5/7-13 від 30.07.2013 р. та акт введення до експлуатації від 14.03.2014 р. до договору № 5/7-13 від 30.07.2013 р., в якому містяться відбитки печаток підприємств позивача та відповідача.

Однак відповідач зобов'язання з оплати вартості поставленого та введеного в експлуатацію обладнання не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 160000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд послався на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спірним Договором в сумі 160000,00 грн. доведені позивачем належними та допустимими доказами, факт введення зазначеного за договором обладнання до експлуатації підтверджено відповідними актами, оригінали яких досліджено в судовому засіданні при розгляді справи по суті, а строк виконання грошового зобов'язання за даним Договором поставки для відповідача вже настав.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з даними висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позову з мотивів доведення факту отримання відповідачем товару та вважає, що вони у повному обсязі відповідають нормам матеріального права, враховуючи наступне.

Спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки з елементами підряду, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за договором, з підтвердженням цього відповідними документами.

Виходячи з умов договору, положень статей 655, 712 Цивільного кодексу України, між сторонами склалися відносини, що виникають з договорів поставки, які є різновидом договору купівлі-продажу, відносини за якими регулюються параграфом 3 розділу 3 Цивільного кодексу України і загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання і договори.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України договір поставки є окремим видом договору купівлі-продажу, і положення регулюють правовідносини за договором купівлі-продажу застосовуються до договору поставки.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Доводячи факт передання товару та отримання його відповідачем на загальну суму 160000,00 грн., позивач послався та надав до матеріалів справи Договір № 5/7-13 від 30 липня 2013 року, рахунок-фактуру № ТМ-0000094 від 17.09.2013р., видаткову накладну № ТМ-0000090 від 04 жовтня 2013р. на суму 160000,00 грн., довіреність серії 12 ААД № 193260/1437 від 03 жовтня 2013р., акт прийому-передачі від 03.10.2013р. до договору №5/7-13 від 30.07.2013 р. та акт введення до експлуатації від 14.03.2014р. до договору № 5/7-13 від 30.07.2013р.

Однак відповідач факт поставки товару та введення його в експлуатацію не спростував жодними належними та допустимими доказами. Не доведено відповідачем також і те, що поставлене за Договором обладнання не працює.

Посилання відповідача на ненастання в даному випадку строку виконання ним грошового зобов'язання за спірним Договором, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Оскільки правовідносини сторін врегульовано договором поставки, тому строк виконання грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Виходячи з правового аналізу даної норми права колегія суддів визначає, що оскільки договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з доводами заявника апеляційної скарги про те, що відповідно до умов Договору обов'язок відповідача (покупця) оплатити товар виникає у семиденний термін з моменту отримання вимоги на оплату поставленої продукції, з огляду на те, що строк виконання грошового зобов'язання, який випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою - статтею 692 Цивільного кодексу України та не може ставитись в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України також визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача за товар, строк оплати якого вже настав згідно статті 692 Цивільного кодексу України, тому позовна вимога щодо стягнення боргу в сумі 160000,00 грн. підлягає задоволенню.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що оскільки акт введення до експлуатації від 14.03.2014р. до договору № 5/7-13 від 30.07.2013р. підписано особою без належних повноважень щодо підпису первинних документів, тому вважає зобов'язання позивача з поставки товару невиконаними, як то передбачено пунктами 5.11. та 5.12. Договору.

Проте вказані посилання не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів, оскільки цей документ підписано головним лікарем Васильєвим Л.Я. та скріплено відтиском печатки підприємства відповідача, що свідчить про фактичне виконання зобов'язання позивача щодо поставки товару та вчинення відповідачем дій по прийняттю цього товару, як то обумовлено Договором.

При цьому, автентичність відбитку печатки відповідачем не оскаржені, докази звернення до компетентних органів із заявою про її втрату чи викрадення не представлені.

Таким чином, підстави вважати, що печатка відповідача перебувала у невідомих осіб, за відсутності відповідних повноважень, у суду апеляційної інстанції відсутні, а тому доводи відповідача з цього приводу відхиляються.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що Васильєв Л.Я. не мав відповідних повноважень на підписання акту введення до експлуатації від 14.03.2014р. до договору № 5/7-13 від 30.07.2013р. відповідач не надав.

Отже, задовольняючи вимоги позову з мотивів наявності на дослідженому в судовому засіданні при розгляді справи по суті оригіналі акту введення до експлуатації від 14.03.2014р. відтиску печатки відповідача, господарський суд дійшов правильного висновку про доведення позивачем належними та допустимими доказами факту поставки обумовленого договором товару, визначеним сторонами в Договорі способом.

В матеріалах справи також міститься належним чином оформлений двосторонній акт зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 01.10.2014 року за договором № 5/7-13 від 30.07.2013 р. з вивіреним сальдо в сумі 160000,00 грн. на кінець періоду на користь позивача (аркуш справи 55). Даний акт скріплено печатками сторін та підписано бухгалтерами підприємств позивача та відповідача. При цьому в силу своєї правової природи цей акт звірки підтверджує достовірність даних бухгалтерського обліку стану дебіторської та кредиторської заборгованості сторін (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), та відповідно фіксує звірку бухгалтерського обліку операцій бухгалтерій підприємств позивача та відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав повну, всебічну та об'єктивну оцінки всім обставинам справи, а також доказам, які в сукупності свідчать про взаємовідносини сторін щодо фактичного постачання обладнання.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності його заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/5311/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва" Національної академії медичних наук України, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/5311/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 26.03.15р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.