Постанова № 43285609, 24.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 920/1873/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Скорописовій Н.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", м. Охтирка, Сумська область (вх. № 1113 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015р. у справі № 920/1873/14

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", с. Озеряни, Варвинського району, Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", м. Охтирка, Сумська область

про стягнення 1 500 931,75 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", с. Озеряни, Варвинського району, Чернігівської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", м. Охтирка, Сумська область на свою користь 1500931 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену молочну продукцію відповідно до умов договору поставки молока № 511-М від 11.02.2014р., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.01.2015р. по справі № 920/1873/14 (суддя В.Л. Котельницька) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" 1370931 грн. 75 коп. боргу та 28218 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даного спору, просить рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015р. по справі № 920/1873/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача на свою користь судові витрати, пов’язані із розглядом апеляційної скарги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права і фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у даній справі. Просить рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015р. по справі № 920/1873/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

В судове засідання 24.03.2015р. апеляційного господарського суду представники позивача та відповідача не з’явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (том 2 аркуші справи 10-11). Про причини неявки своїх представників позивач та відповідач суд не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, нез’явлення представників сторін в судове засідання 24.03.2015р. не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, правову позицію позивача та відповідача викладено письмово, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом, 11.02.2014р. між позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Дружба-Нова” та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Охтирська молочна промислова компанія “Славія” укладено договір поставки молока за № 511-М (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача молочну сировину власного виробництва, яка піддана попередній фізичній обробці, фільтрації та охолодженню, а відповідач – прийняти та оплатити вартість цієї сировини у порядку, передбаченому договором.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін в даному випадку врегульовано договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 3.1 укладеного Договору ціна на товар встановлюється договірна та обумовлюється протоколом погодження цін, який є невід’ємним додатком до договору та підписується два рази на місяць в обов’язковому порядку і формується в залежності від якості товару, кількості та періодичності його постачання.

Згідно з пунктом 3.2. Договору ціна на товар може змінюватися в залежності від сезону, умов ринку та погоджуватись між сторонами шляхом укладання протоколу погодження цін.

Із матеріалів справи вбачається, що ціни на молочну продукцію, яка є предметом Договору, сторони погодили, як то передбачено пунктами 3.1, 3.2 Договору, у протоколах погодження ціни від 11.02.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 01.04.2014р., від 10.04.2014р. та від 30.04.2014р.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що кількість товару, яку продавець зобов’язується продати покупцю, може визначатись графіком поставки товару, із зазначенням обсягів та періодів поставок, чи іншим документом, який після його підписання сторонами, є невід’ємним додатком до цього договору.

У розділі 5 укладеного договору сторони передбачили умови поставки товару, а саме: вивезення товару здійснюється партіями автотранспортом покупця та за його рахунок; час відвантаження товару визначається графіком, погодженим сторонами; факт передачі товару від продавця покупцеві підтверджується шляхом підписання уповноваженими особами сторін товарної накладної за формою №1-ТН.

Розділом 6 Договору обумовлений порядок розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за товар проводиться на умовах 100 % попередньої оплати.

Згідно з пунктом 6.2. Покупець (відповідач) зобов’язаний сплачувати Продавцю (позивачу) вартість товару (партії Товару) не пізніше ніж за день до отримання його від Продавця. В разі неперерахування коштів Покупця на розрахунковий рахунок Продавця, останній має право не відвантажувати товар Покупцеві та вимагати відшкодування штрафних санкцій та збитків.

Усі розрахунки між Сторонами по цьому Договору здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Продавця, або у готівковій формі шляхом видачі грошових коштів з каси Продавця (пункт 6.3. Договору).

На підставі наявних у справі доказових матеріалів господарським судом обґрунтовано встановлено, що на виконання умов укладеного Договору позивач - СТОВ “Дружба-Нова” здійснив поставку товару на загальну суму 9 045 263,02 грн., а відповідач – ТОВ “Охтирська молочна промислова компанія “Славія” отримав молочну сировину, а саме:

- за період 1-20 лютого 2014 року - на суму 490 759,90 грн.;

- за період 21-28 лютого 2014 року - на суму 550 970,61 грн.;

- у березні 2014 року - на суму 2 130 150,00грн.;

- у квітні 2014 року - на суму 1 719 430,50грн.;

- у травні 2014 року - на суму 2 056 353,80грн.;

- у червні 2014 року – на суму 1 480 327,43грн.;

- у липні 2014 року - на суму 617 270,78грн.

Факт поставки позивачем відповідачу товару за погодженими цінами згідно умов Договору підтверджується наявними у справі належним чином засвідченими копіями договору поставки молока № 511-М від 11.02.2014р. (том 1 аркуші справи 22-24), протоколами погодження ціни за відповідні періоди (том 1 аркуші справи 25-31), видатковими накладними за період існування договірних відносин між сторонами у справі (том 1 аркуші справи 91-92), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 аркуш справ 93), а також приймальними квитанціями, виписаними відповідачем (том 1 аркуші справи 63-70, 84-90).

Надавши належну правову оцінку наданим сторонами доказам, господарським судом встановлено, що станом на 08.12.2014р. відповідачем були частково виконані зобов’язання за Договором, а саме частково сплачено вартість отриманої за Договором продукції в сумі 7674331,27 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень (том 1 аркуші справи 132-143).

Заборгованість відповідача за отриману та несплачену продукцію становить 1370931,75 грн.

В матеріалах справи також міститься належним чином оформлений двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2014р. по 30.11.2014р. № ЦС-0002989 від 11.12.2014р. з вивіреним сальдо в сумі 1370931,75 грн. на кінець періоду на користь позивача (том 1 аркуш справи 127). Даний акт скріплено печатками сторін та підписано бухгалтерами підприємств позивача та відповідача. При цьому в силу своєї правової природи цей акт звірки підтверджує достовірність даних бухгалтерського обліку стану дебіторської та кредиторської заборгованості сторін (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), та відповідно фіксує звірку бухгалтерського обліку операцій бухгалтерій підприємств позивача та відповідача.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію в найкоротші терміни.

Однак зазначені претензії були залишені відповідачем без задоволення, проте у відповіді на претензію від 02.07.2014р. № 02/07 відповідач визнав наявну заборгованість у повному обсязі та повідомив позивача про складні умови ведення господарської діяльності з посиланням на нестабільну економічну ситуацію в країні. При цьому, відповідач зобов’язався погасити борг за спірним Договором протягом двох місяців (том 1 аркуш справи 62).

Даний лист-відповідь на претензію з урахуванням принципу допустимості доказів колегія суддів приймає до уваги в якості письмової форми визнання відповідачем боргу за спірним Договором, а тому з огляду на всі матеріали справи в їх сукупності відповідач не може бути звільнений від цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати вартості отриманого товару за Договором № 511-М від 11.02.2014р.

Докази належного виконання відповідачем зобов’язання по сплаті вартості отриманого товару за спірним Договором у справі відсутні і відповідачем не надані. Заборгованість у сумі 1370931,75 грн. відповідачем не погашена.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює правила допустимості доказів і згідно вказаної норми закону обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду у даній справі відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи відповідних товарних накладних, складання яких передбачено пунктом 5.2. Договору, а тому на думку скаржника факт прийому ним товару позивачем не підтверджено. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає про те, що ним всупереч пункту 3.1. Договору, не підписувались протоколи погодження цін, починаючи з травня 2014 року, а тому розрахунки були зупинені через невиконання позивачем своїх зобов’язань.

Однак вказані посилання відповідача не можуть бути підставами для скасування прийнятого у справі цілком законного та обґрунтованого рішення, оскільки як вбачається з матеріалів справи та пояснюється позивачем, відповідач на виконання умов Договору самостійно, власним транспортом забирав від позивача молочну сировину і під час кожної поставки складалася товарно-транспортна накладна за формою 1-ТН, де зазначалися кількість та якісні показники отриманого молока. Обумовлена Договором продукція на адресу відповідача відвантажувалось щоденно та в декілька машин, на кожну з яких виписувалась товарно-транспортна накладна.

Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини форми №З-ПК(МС), затвердженої Наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002р. № 176 визначено, що приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН(МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

На переробному підприємстві протягом поточного місяця або періоду по кожному господарству на підставі товарних накладних (форма №1-ТН(МС)) заповнюється нагромаджувальна відомість у комп'ютерному виконанні або з використанням іншої вичислювальної техніки. Дані з нагромаджувальної відомості за місяць по сільськогосподарському підприємству вносяться до приймальної квитанції. Приймальна квитанція містить дані про кількість, якість, вартість, розрахунки. Приймальну квитанцію за формою N3-ПК(МС) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положенням «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95р. господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.2 Положення).

Нормою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем складались приймальні квитанції на отриману від позивача продукцію, в тому числі і за спірний період - лютий-липень 2014 року, що підтверджується наявними у справі приймальними квитанціями з підписами директора та головного бухгалтера підприємства відповідача (том 1 аркуші справи 84-90).

В цих приймальних квитанціях окрім іншого, були зазначено, що позивачем поставлено, а відповідачем було отримано молочну сировину всього на суму 9045263,02 грн. Жодних зауважень або заперечень щодо кількості та вартості обумовленого Договором товару відповідач під час прийому не заявляв. Відповідних заяв щодо непогодження протоколу цін відповідачем позивачу не пред’являлося.

Таким чином, свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару, позивачем виконано в повному обсязі та належним чином.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав лише частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар на день розгляду справи по суті склала 1370931,75 грн.

Таким чином, доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції по суті даного господарського спору.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення у справі по суті прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегією суддів з’ясовано, що при вирішенні питання щодо покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору за подачу даної позовної заяви господарським судом помилково зазначено 28218,64 грн., проте в даному випадку обґрунтованим слід вважати суму 27418,64 грн. На ці обставини також звертає увагу суду апеляційної інстанції відповідач у своїй апеляційній скарзі.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку щодо зміни резолютивної частини рішення, яка стосується стягуваної суми судового збору, не зачіпаючи основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов’язків сторін спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101-105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", м. Охтирка, Сумська область задовольнити частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015р. у справі № 920/1873/14 змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирської молочної промислової компанії "Славія" (42700, Сумська область, м. Охтирка, пров. Фурманова, 1-А; код ЄДРПОУ 37761522) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (17612, Чернігівська область, Варвинський район, с. Озеряни, вул. 19 Березня, 7; код ЄДРПОУ 31333767) 1370931 грн. 75 коп. боргу, 27418 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 26.03.15р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.