Ухвала суду № 43279082, 24.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1704/15 Головуючий у 1 інстанції: Сухоручко Ю.О.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського районного суду Донецької області від 08 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та підігрів води,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ТОВ "Краматорськтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення боргу за опалення та підігрів води, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 01.01.2007 року по теперішній час ТОВ "Краматорськтеплоенерго" здійснювало поставку теплової енергії та гарячого водопостачання відповідачці, яка є власницею квартири АДРЕСА_1. Відповідачка в порушення "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідводів" не вносить плату за теплову енергію та гаряче водопостачання з 01.05.2008 року і станом на 01.03.2012 року у неї утворилася заборгованість по оплаті в розмірі 8553,80 грн. До теперішнього часу заборгованість відповідачкою не погашена, тому просить її стягнути на користь позивача. Крім того просить стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати в сумі 229,40 грн.

Рішенням Краматорського районного суду Донецької області від 08 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" плату за опалення та підігрів води за період з 01.05.2008 року по 01.03.2012 року в сумі 8553,80 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три грн.) грн. 80 коп., та судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити стягнути суму заборгованості за опалення та підігрів води в межах строку позовної давності, починаючи з 01.09.2010 року.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

В засідання апеляційного суду сторони, будучи належно та своєчасно повідомленими про час та місце судового засідання не з'явилися. З клопотаннями про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернулися. ОСОБА_3 надала до апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_3 мешкає у будинку АДРЕСА_1 є споживачем послуг ТОВ "Краматоськтеплоенерго" з теплової енергії та гарячого водопостачання, що підтверджується зареєстрованим на неї особовим рахунком № НОМЕР_1.

Відповідно до наданих ТОВ "Краматорськтеполоенрго" розрахунків ОСОБА_3 має заборгованість з оплати послуг із постачання теплової енергії та гарячого водопостачання за період з 01.05.2008 року по 01.03.2012 року в розмірі 8553 грн. 80 коп. ( а..с. 3).

ОСОБА_3 наполягала на застосуванні строків позовної давності.

Задовольняючи вимоги та визначаючи суму, яка підлягає оплаті за надані послуги за період з 01.05.2008 року по 01.03.2012 року, тобто більше ніж за три роки, суд першої інстанції вважав, що відповідач сплачувала частково борг в липні 2009 року, в липні 2011 року, що свідчить про визнання нею боргу за попередні періоди, а отже, про переривання перебігу строку позовної давності.

У ході розгляду справи ОСОБА_3 заперечувала визнання нею боргу за попередні періоди.

З таким висновком суду не можна повністю погодитись.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з положенням статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

П. 17 і 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року передбачено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У ч.1 ст.256 ЦК України наведено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За нормами ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідач письмово та в судовому засіданні наполягала на застосуванні наслідків спливу строків позовної давності (а.с.22-28).

Товариство звернулося до суду 02.09.2013 року й намагалося стягнути заборговану плату в межах майже чотирічного строку.

У судовому засіданні з приводу пропущення строку звернення до суду позивач посилався на правові приписи ч.1 ст.264 ЦК й зосереджував увагу на тому, що споживач протягом спірного періоду вносив оплату за таплопостачання, тобто вчинив дії про визнання боргу.

Однак, суд зауважує, що, по-перше, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач визнавала свою заборгованість за минулий час.

По-друге, між сторонами не існувало домовленості про використання чергових платежів на погашення заборгованості за попередні місяці (відсутні такі заяви).

І нарешті, в платіжних документах не йдеться, що грошові кошти вносились за період заборгованості.

Отже, сам по собі факт того, що сплата відповідачкою суми більше ніж нараховано в поточному періоді, а саме, за липень 2009 року 100 грн, тобто більше на 61 грн. 84 коп, ніж нараховано, за липень 2011 року 31 грн. 99 коп., а нараховано 00 грн. не є свідченням того, що вона визнавала борг та про переривання строку позовної давності.

Як підсумок, аргументи скарги щодо незаконності оскаржуваного рішення з цього приводу є виправданими.

Натомість, відповідно до чч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом ст. ст. 257, 264 ЦК України позовна давність може перерватися лише в межах строку позовної давності, а не після її спливу.

Відповідно ч.1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2012 року ТОВ "Краматорськтеполоенрго" звернулося до Краматорського міського суду з заявою про видачу судового наказу. 06.04.2012 року Краматорським міським судом був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання за період з 01.05.2008 року по 01.03.2012 рік в сумі 8553.80 грн., тобто більше ніж за три роки. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2013 року судовий наказ від 06.04.2012 року було скасовано ( а.с. 5).

Таким чином, в даному випадку перебіг позовної давності був перерваний в межах строку позовної давності поданням заяви про видачу судового наказу та почався заново з поданням у вересні 2013 року відповідного позову після скасування 17 червня 2013 року судового наказу від 06.04.2012 року.

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість починаючи з квітня 2009 року, а станом на 01.03.2012 року вона складає 6518 грн. 98 коп.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню відповідно до ч.4.ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ТОВ "Краматорськтеполоенрго" в сумі 6518 грн. 98 коп.

В ішій частині позову ТОВ "Краматорськтеполоенрго" відмовити.

Рішення суду в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Краматорського районного суду Донецької області від 08 січня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та підігрів води задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в сумі 6518 грн. 98 коп.

В інший частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: