Ухвала суду № 43276949, 24.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/3865/14-ц Головуючий 1 інст. - Алтухова О.Ю.

Провадження № 22-ц/790/1329/15 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В., Кіпенка І.С.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

13 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 10.04.2014 р. у розмірі 510 148 гривень 90 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.03.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №194\06-КВ, відповідно до умов якого банк передав позичальнику у власність грошові кошти в сумі 25 000,00 євро з розрахунку 10,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 16.03.2006 року по 15.03.2016 року. Відповідно до ст..512-519 ЦК України, ст..92,95 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Постанови Правління НБУ №369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п.4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укорпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п.4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. 23.04.2013 року рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова було задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №194\06-КВ від 16.03.2006 року тільки по частині заборгованості в сумі 34 794 гривні 55 копійок.

Представник позивача Решитова Д.В. у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовні заяві, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник АТ «Дельта Банк» - Решитова Діана Ваїтівна просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 510148,90 грн. та судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд не узяв до уваги, що зобов'язання відповідача своєчасно та в повному обсязі не виконувалися, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується наданими позивачем досудовими вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором та розрахунком заборгованості станом на 10.04.2014 року у розмірі 510148,90 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частинами 1, 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 57, ч. 3, 4 ст. 60, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

16.03.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №194\06-КВ (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк передав позичальнику у власність грошові кошти в сумі 25 000,00 євро з розрахунку 10,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 16.03.2006 року по 15.03.2016 року.

За умовами п.п. 1.3, 1.4 Договору, термін кредитування 120 місяців. Кінцева дата повернення кредиту «15» березня 2016 року.

Відповідно до п.п. 1.5 Договору процентна ставка за користування кредитом 10,5 % річних.

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менше як 208,33 євро по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.04.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 29 грудня 1995 року Фрунзенським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму боргу в розмірі 34 794 (тридцять чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 55 коп., а також судовий збір в сумі 347,94 грн.

Судом встановлено, що позивач, з посиланням на той факт, що рішенням суду стягнуто лише частину заборгованості просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором, яка станом на 10.04.2014 року складає 510 148,90 грн.

Також судовим рішенням від 23.04.2013 року (а.с.14-16), встановлено, що «позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 04.10.2012 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 290579,89 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 203447,46 грн.; сума заборгованості за відсотками - 87132,43 грн.»

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи № 2033/9470/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач надав довідку заборгованості відповідача станом на 04.10.2012 року яка складає 290 579,89 грн. та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором №194\06-КВ на загальну суму 34 794,55 грн.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Проте, позовних вимог про стягнення вказаних сум, із наданням суду відповідного розрахунку позивачем заявлено не було, як і не було надано суду доказів про стан виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2013 року про стягнення зі ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №194\06-КВ від 16 березня 2006 року.

З урахуванням викладеного, районний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: -