Рішення № 43276901, 19.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/2180/15 Головуючий 1 інстанції - Труханович В.В.

Справа № 639/12094/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - трудові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П..,Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко" про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 30.11.2011 року по день фактичного розрахунку або розгляду справи судом. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала на ДП ХПЗ ім.. Т.Г. Шевченко з 14.09.1996 року по 01.02.2011 року, звільнена за власним бажанням.

При звільнені з роботи адміністрація підприємства не виплатила їй суму заробітної плати в повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 року з ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко на її користь стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 11204,61 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на 29.11.2011 року у сумі 4485,28 грн.

Однак, до теперішнього часу підприємство не виконало вищезазначене рішення суду.

Позивач вважає, що відповідач відносно неї порушив вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, та зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку з 30.11.2011 року по день фактичного повного розрахунку.

Представник відповідача ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнала. Посилалася на те, що вже є рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку. Дане рішення до теперішнього часу не виконано. У зв'язку з чим, представник відповідача вважає, що підстави для повторного стягнення суми заборгованості відсутні.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 лютого 2015 року в задоволенні вказаного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з"явилися, надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Зазначене свідчить про їх небажання приймати участь в розгляді справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи клопотання сторін, судова колегія розглядає справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

При вирішенні справи судом першої інстанції в порушення норм права допущено неповне з'ясування обставин у справі, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та не застосування закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

До вказаного висновку судова колегія дійшла з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 працювала на ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко та була звільнена з роботи 01.02.2011 року за власним бажанням.

При звільнені позивача з роботи з нею не був проведений остаточний розрахунок.

Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 року стягнуто з ХПЗ ім. Т.Г.Шевченко на користь ОСОБА_2 в якості заборгованості по заробітній платі 11204,61 грн., в якості середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи 4 485,28 грн. Рішення набрало законної сили.( а.с. 3)

Як пояснила позивач, і проти цього не заперечував представник відповідача, до теперішнього часу вищезазначене рішення суду не виконано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наявності прийнятого користь позивачки рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.11 року, згідно якого на її користь з відповідача вже було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4 458,28грн.. Тому суд дійшов висновку про те, що сума заробітної плати, присуджена за рішенням суду від 29.11.11 року, і яке до цього часу не виконане, підлягає індексації.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, так як він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін, що визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

В зв"язку з наведеним висновок суду першої інстанції про можливість індексації присудженої за рішенням суду суми заробітної плати, яка до теперішнього часу не виплачена є помилковим та не відповідає вимогам закону.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше

наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у справі 6-144ц13 (постанова від 29 січня 2014 року) після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно статті 360-7 ЦПК України, рішення ВСУ , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, стягнення за рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 року на користь позивачки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на 29.11.2011 року у розмірі 4485,28грн., яке до цього часу відповідачем не виконано, не виключає відповідальності відповідача, визначеної статтею 117 КЗпП України в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період починаючи з 30.11.2011 року по день винесення судового рішення. Таке розуміння положень вказаної норми КЗпП України відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у п.20 Постанови Пленуму №13 від 24.12.1999 року " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та підтверджується висновком, викладеним Верховним Судом України у справі 6-144ц13 (постанова від 29 січня 2014 року).

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", а також п. 2 Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ № від 08.02.1995 р. № 100, передбачено, що розрахунок середнього заробітку у зв'язку з невчасним проведенням розрахунку при звільнені, здійснюється виходячи із заробітної плати за останні два календарні місяці роботи. При цьому, згідно п. 8 вказаного Порядку обчислення заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (година) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою від 28.01.2015 року середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 54,40 грн( а. с. 16). Середньоденний заробіток розрахований згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ № від 08.02.1995 р. № 100.За грудень 2010 року заробітна плата позивачки склала 812 грн.47 коп.; за січень 2011 року сума заробітної плати склала 928 грн. 75 коп. Сума заробітної плати за два останні місяця ( звільнена позивачка 01.02.2011 року) становить 1741,22 грн. Позивачкою відпрацьовано за два останні місяця 12 змін 256 годин, серендньодення заробітна плата становить 54,40 грн.( а.с.16).

Оскільки попереднє рішення Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалено 29.11.2011 року, то з 30 листопада 2011 року по день ухвалення рішення апеляційним судом 19 березня 2015 року позивачці належить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 15340, 80 грн..

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, оскільки справу доведено до суду з вини відповідача, з нього підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 153,41 грн..

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Судова колегія стягує з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку з 30.11.2011 року по19.03.2015 року в сумі 15340, 80 грн. та стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 153,41 грн.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314,316, 317, 319, ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 лютого 2015 року скасувати, постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку з 30.11.2011 року по19.03.2015 року в сумі 15340, 80 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко" на користь держави судовий збір в сумі 153,41 грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: