Ухвала суду № 43273236, 24.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/2344/14-ц

Провадження № 22-ц/779/566/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору та зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду від 22 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у жовтні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_5 30.01.2008 року укладено кредитний договір ВL 1645 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого надано кредит в рамках ліміту 96 000 доларів США, зі строком повернення до 01.012028 року та сплатою відсотків за користування кредитом. 18.11.2013 року з ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким він поручився за належне виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_5 У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань станом на 22.09.2014 року утворилась заборгованість на загальну суму 98438,97 доларів США, що по курсу НБУ становить 1327913,06 грн, яку просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів та судові витрати.

28.10.2014 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання договору поруки від 18.11.2013 року припиненим.

Ухвалою Галицького районного суду від 05.12.2014 року позовну заяву в частині вимог банку до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду; щодо позовної заяви в частині вимог до ОСОБА_4 прийнято заяву про зміну предмету позову щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 98438,97 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1327913,06 грн та судових витрат; залучено ОСОБА_5 до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Рішенням Галицького районного суду від 22 січня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 98438,97 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 327 913,06 грн заборгованості по кредитному договору ВL 1645 від 30.01.2008 року. Вирішено питання судових витрат. В зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права Зазначає, що між ОСОБА_5 та банком було укладено кредитний договір, де зазначалась сума кредитних коштів, термін та розміри погашення, відсоткова ставка. Між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Однак суд не врахував, що у зв'язку з укладенням додаткових угод між банком та ОСОБА_5 змінився графік погашення кредитних коштів, зарахування простроченої суми кредиту та відсотків, збільшилася відсоткова ставка по кредитному договору, чим збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_4 як поручителя. В договорі поруки не передбачено можливість зміни розміру процентів по основному зобов'язанню та строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя, а матеріалах справи відсутні повідомлення про інформування поручителя на збільшення розміру його відповідальності. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовити, договір поруки визнати припиненим.

В засідання апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ «Універсал Банк» доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір ВL 1645 із змінами та доповненнями від 09.02.2009 року, 05.11.2009 року, 14.06.2011 року, 18.04.2012 року, 08.10.2012 року 13.05.2013 року, 18.11.2013 року, відповідно до якого банк надав кредитні послуги в рамках ліміту, що дорівнює 96000 доларів США, зі строком повернення до 01.012028 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань 18.11.2013 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого він поручився за належне виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_5

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 22.09.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 98438,97 доларів США, що по курсу НБУ становить 1327913,06 грн, в тому числі - заборгованість по кредиту 90791,99 доларів США, що по курсу НБУ становить 1224757,52 грн, прострочена заборгованість по кредиту 758,06 доларів США, що по курсу НБУ становить 10226,01 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 7610,30 доларів США, що по курсу НБУ становить102660,73 грн, підвищені відсотки 36,68 доларів США, що по курсу НБУ становить 494,80 грн.

Задовольняючи позов суд виходив із того, що уклавши кредитний договір, ОСОБА_5 не виконувала його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяла на себе зобов'язання виконувати їх вчасно, відповідно до графіку погашення заборгованості. ОСОБА_4, як поручитель, ознайомлений з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з умовами про збільшення розміру відсоткової ставки, а підписуючи 18.11.2013 року договір поруки, дав свою згоду на те, що внаслідок змін умов основного договору може збільшитися обсяг його відповідальності.

При цьому суд першої інстанції правильно керувався нормами матеріального права, зокрема положеннями ст. ст. 526, 527, 554, 651, 1054 ЦК України.

Визначений судом загальний розмір заборгованості та всіх його складових відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться розрахунки заборгованості по кредиту, відсотках та пені за несвоєчасне виконання кредитного договору. Відповідач зобов'язаний виконувати умови договору у відповідності до його умов та законодавства.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що порука припинилася, оскільки поручителя не було повідомлено про збільшення розміру відповідальності, колегія суддів відхиляє. Відповідно до п. 1.1 договору поруки від 18.11.2013 року поручитель ОСОБА_4 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_5 усіх її зобов'язань в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, а згідно п. 1.3 цього договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, винагороди, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Поручитель та кредитор ознайомлені та погоджуються з умовами основного кредитного договору стосовно: розміру зобов'язань, що забезпечуються порукою відповідно до даного договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у випадках, передбачених умовами основного договору; факту, що порукою за цим договором забезпечуються також і розміри зобов'язань, які можуть бути змінені відповідно до умов основного договору; положень умов основного договору, за якими передбачається можливість автоматичної пролонгації строку користування кредитом на визначених основним договором умовах. При цьому, у разі настання такої автоматичної пролонгації умов основного договору порукою за цим договором забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань боржника перед кредитором, які виникають із умов зазначеного основного договору.

Крім того, сторони підтверджують, що порукою за цим договором забезпечуються також і розміри зобов'язань, які можуть бути змінені відповідно до умов основного договору, на що поручитель, підписанням договору поруки, дає свою безумовну та безвідкличну згоду, розуміючи, що внаслідок змін умов основного договору може збільшитися обсяг його відповідальності (абзац другий пункту 1.3 договору поруки).

Порука не припиняється відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, якщо договором поруки передбачена можливість зміни окремих умов основного договору без додаткового повідомлення про це поручителя та без укладення окремої угоди з ним, оскільки ця умова стала результатом домовленості сторін, а отже, поручитель дав згоду на зміну умов основного зобов'язання, у тому числі тих, які збільшують обсяг його відповідальності.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 уклав оспорюваний договір поруки 18 листопада 2013 року після внесення змін та доповнень до кредитного договору від 30.01.2008 року, будучи ознайомленим та засвідчивши, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору і він погоджується з ними, зокрема, з процентами за користування кредитом в розмірі 14,10 % річних або в іншому розмірі у випадку зміни відповідно до умов основного договору (п. п. 1.2, 1.2.1, 1.2.2 договору поруки).

Після укладення договору поруки з ОСОБА_4 інші зміни та доповнення до кредитного договору ВL 1645, у тому числі такі, які збільшують обсяг його відповідальності, не вносились.

З огляду на викладене, доказів про припинення поруки поручителя ОСОБА_4 за обставин, зазначених в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять і у суду першої інстанції правових підстав для такого висновку не було.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 22 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю.

Меленко О.Є.