Рішення № 43272403, 18.03.2015, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1051/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Грищенка М.В.,

при секретарі - Довгаленко О.І.,

за участі: представника позивача - Терехова О.Л.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Брусилів Житомирської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 16 травня 2007 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №ZRZ0GA00003816, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 30000,00 доларів США на термін до 16 липня 2017 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, визначеному умовами кредитного договору

В порушення ст.ст.526, 527, 530 та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим відповідач станом на 16 жовтня 2014 року має заборгованість на загальну суму 39109,74 доларів США, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 20529,97 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8580,13 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 1740,00 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 6378,89 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 19,31 доларів США, штрафу (процентна складова) - 1861,45 доларів США.

Посилаючись на ст.ст. 3, 15, 107 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GA00003816 від 16 травня 2007 року в сумі 39109,74 доларів США, що за курсом 12,94 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014 року складає 506471,19 гривень, та судові витрати.

Представник позивача Терехов О.Л. у судовому засіданні підтримав позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, просив задовольнити позов повністю і відшкодувати з відповідача судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, підтримав подані ним письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що під час укладення кредитного договору банк не виконав положення статтей 11,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року №541/13808, де передбачено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. ОСОБА_3 під час укладення кредитного договору не була попереджена про валютні ризики, в кредитному договорі не зазначена щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу.

Крім того відповідно до довіренності ОСОБА_3 передала банку на подальше повне розпорядження заставне майно, а саме, будинок АДРЕСА_2, а тому повинно бути враховано вартість переданого банку майна в рахунок погашення заборгованості. Також слід врахувати фінансову кризу, відповідно до якої курс долара США до національної валюти з кожним днем зростає, тому ОСОБА_3 не має змоги сплачувати кошти по кредитному договору.

Також представник відповідача ОСОБА_2 заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, вважав протиправним нарахування одночасно пені та штрафу за порушення зобов'язання за кредитним договором.

Вислухавши пояснення представника позивача, пердставника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з слідуючих підстав:

Судом встановлено, що 16 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ZRZ0GA00003816, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 травня 2017 року.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 16 жовтня 2014 року становить 39109,74 доларів США, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 20529,97 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8580,13 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 1740,00 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 6378,89 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 19,31 доларів США, штрафу (процентна складова) - 1861,45 доларів США.

Нарахування пені розпочате з червня 2008 року, заборгованість з нарахованої пені збільшується з травня 2009 року. Штрафи нараховані на час проведення розрахунку 16 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.ст.549-551 ЦК України кредитор має право на пеню, розмір якої встановлюється договором, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач свої зобов'язання по кредитному договору виконав, проте відповідачем ОСОБА_3 як позичальником не виконані зобов'язання, передбачені пунктами кредитного договору щодо щомісячного погашення кредиту та щомісячної сплати процентів за використання кредитних коштів згідно з графіком, дострокового повернення кредиту, процентів та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, сплати пені та штрафу, що призвело до виникнення заборгованості станом на 16 жовтня 2014 року в загальній сумі 39109,74 доларів США доларів США, що за курсом 12,94 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014 рокуеквівалентно 506471,19 гривень.

Суд вважає, що Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, які зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року №541/13808, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на час укладення кредитного договору вказані Правила не набрали чинності, оскільки відповідно до п.4 даної Постанови НБУ постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Тому заперечення відповідача в частині посилання на вказані Правила, які є чинними з 05 червня 2007 року, є безпідставними.

Суд також вважає безпідставними заперечення позову посиланням на враховання фінансової кризи та вартості переданого за довіренностю відповідача ОСОБА_3 банку майна (квартири АДРЕСА_1) в рахунок погашення заборгованості, оскільки такі посилання не грунтуються на законі, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що банку була передана вказана довіреність (а.с.35)., що банк набув право власності на вказане нерухоме майно або провів його відчуження та отримав відповідні кошти, які мав спрямувати на виконання зобов'язань за кредитним договором.

Що стосується доводів представника відповідача про неправомірність одночасного стягнення пені і штрафів, то необхідно виходити з такого.

Умовами договору (п.4.1.) передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2., 2.2.3., якими передбачені зобов'язання позичальника щодо сплати відсотків за користування кредитом та сплати банку винагороди.

У той самий час, згідно з пунктом 5.4. кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, яким, зокрема, є порушення обов'язку надавати кошти (щомісячний платіж) у сумі 476,54 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту відсоткам, винагороди, комісії; дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі на вимогу банку у разі порушення термінів оплати (пункт 7.1.).

За таких обставин доводи представника відповідача про те, що є неправомірним покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи доводи представника відповідача про необхідність застосування судом норми ч.2 ст.258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд виходить з такого.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України та умов договору (п.п. 5.1., 8.4.) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання із погашення кредиту визначений у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позовна заява подана до суду 11 грудня 2014 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість з нарахованої пені станом на 26.11.2013 року становить 2487,79 доларів США. Загальна сума заборгованості з пені, яка визначена позивачем до стягнення, становить 6378,89 доларів США.

Отже сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду і становить 3891,10 доларів США (6378,89 - 2487,79 = 3891,10).

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 36621,95 доларів США, що за курсом 12,94 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014 рокуеквівалентно 474254,25 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3654,00 гривень на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10,11,15,60,79,88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.253, 258, 266, 526, 527, 530, 549, 554, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GA00003816 від 16 травня 2007 року в сумі 36621,95 доларів США (тридцять шість тисяч шістсот двадцять один доларів США 95 центів), що за курсом 12,94 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014 рокуеквівалентно 474254,25 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом - 20529,97 доларів США, що еквівалентно 265863,11 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8580,13 доларів США, що еквівалентно 111112,68 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом - 1740,00 доларів США, що еквівалентно 22533,00 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 3891,10 доларів США, що еквівалентно 50389,75 гривень, штрафу (фіксована частина) - 19,31 доларів США, що еквівалентно 250,00 гривень, штрафу (процентна складова) - 1861,45 доларів США, що еквівалентно 24105,78 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 3654,00 гривень на відшкодування оплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя М. В. Грищенко