Ухвала суду № 43272288, 23.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3659/15 Справа № 205/3554/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року про закриття провадження по справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за рахунок спадкового майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 квітня 2014 року ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким просили суд стягнути солідарно з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором № 017/08-МК/06 від 01.09.2008 року у розмірі 1 723 349,02 грн. та заборгованість за кредитним договором № 015/08-МК/06 від 31.07.2008 року у розмірі 110 417,70 грн.; понесені судові витрати.

03 листопада 2014 року позивач надав суду уточнені позовні вимоги про стягнення заборгованості за рахунок спадкового майна (а.с.149-150), за якими просив суд стягнути солідарно з відповідачів на їх користь за рахунок спадкового майна отриманого в натурі заборгованість станом на 11.10.2010 року за кредитними договорами № 017/08-МК/06 від 01.09.2008 року та № 015/08-МК/06 від 31.07.2008 року в розмірі 630 022,63 грн.; понесені судові витрати.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у даній цивільній справі, оскільки є рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про накладення стягнення на майно, яке було передано спадкодавцю в натурі, яким в задоволенні позову ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про накладення стягнення на майно, яке було передане спадкодавцю в натурі - відмовлено. Рішення набрало законної сили 24.07.2013 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року провадження по справі за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за рахунок спадкового майна - закрито.

В апеляційній скарзі ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» просить ухвалу суду скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; стягнути з відповідачів на користь апелянта судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Закривши провадження у цивільній справі, районний суд виходив з того, що оскільки в даній цивільній справі є спір між тими ж сторонами, предмет спору та підстави звернення з позовом до суду однакові зі справою, по якій набрало законної сили рішення суду, провадження у даній цивільній справі повинно бути закрито, керуючись при цьому п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Але погодитися з такими висновками суду не можна, тому що суд помилково неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання у справі у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Посилаючись на п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстави для закриття провадження, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність рішення суду, яке набрало законної сили, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В матеріалах справи наявне рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про накладення стягнення на майно, яке було передано спадкодавцю в натурі (а.с.37-39), на яке посилалася представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в клопотанні про закриття провадження у даній цивільній справі, однак з цього рішення суду вбачається, що розглядались позовні вимоги ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за яким позивач просив суд про звернення стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та в межах суми 276 583 грн., майна, яке було отримано відповідачами в якості спадщини, а саме: домоволодіння АДРЕСА_2; домоволодіння АДРЕСА_1; автомобіль МАЗ 64229 СПГ (сідловий тягач), реєстраційний номер НОМЕР_1; напівпричеп МТМ 933013 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2, та інше майно, про яке їм невідомо.

Вказане рішення суду зазначено і в оскарженій ухвалі суду першої інстанції, інших судових рішень не вказано, а тому судова колегія вважає, що саме це рішення суду мав на увазі суд першої інстанції закриваючи провадження у справі за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за рахунок спадкового майна.

Із вказаного рішення суду випливає, що позовні вимоги були заявлені про звернення стягнення на майно, яке отримали відповідачі, як спадкоємці, в рахунок заборгованості за кредитними договорами спадкодавця.

З позовних вимог, провадженнями за якими по справі закрито, випливає, що позовні вимоги заявлені про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Отже підстави позовних вимог за вказаними справами є різними.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3і 4 ЦПК).

З аналізу вказаного роз'яснення випливає, що право позивача звернутися в суд з позовом як про звернення стягнення на майно боржника, так і про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки при одних і тих же сторонах правовідносин з одним предметом позову - кредитні договори, позивачем визначені різні підстави способу судового захисту.

Таким чином, підстави для закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України за вказаних обставин у справі відсутні.

Судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду про закриття провадження у справі не відповідає вимогам п.2 ч.1 статті 205 ЦПК України, тому, що заявлені позовні вимоги не були предметом судового розгляду за вищезазначеним рішенням суду.

Згідно до ч.1 п.4 статті 311 ЦПК - підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме: п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, які призвели до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до цього суду.

Керуючись ст.ст.304,307, п.4 ч.1 ст.311, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»- задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року про закриття провадження у цивільній справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь