Рішення № 43271055, 25.03.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/225/15-ц

Провадження № 2/204/819/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Гусєвій В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, якою просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 38341 грн. 00 коп.; моральну шкоду у сумі 6000 грн. 00 коп.; судові витрати у сумі 626 грн. 21 коп.

В обґрунтування позовної заяви, позивач вказала на те, що 26 липня 2014 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Джилі» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул.Героїв Сталінграду в районі перехрестя з вул.Будівельників у м.Дніпропетровську, при зміні напрямку руху праворуч, не переконався в безпеці свого маневру, внаслідок чого, скоїв зіткнення з належним позивачу транспортним засобом «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та рухався праворуч від нього у попутному напрямку. Після цього, транспортний засіб «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по інерції продовжив рух та скоїв наїзд на електроопору та рекламний щит, в результаті чого, автомобіль отримав механічні ушкодження. В результаті дорожньо - транспортної пригоди були викликані співробітники ДАЇ, якими було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. 13 серпня 2014 року постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 грн. Згідно висновку спеціаліста №30071411-А від 15.08.2014 року вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті ДТП, складає 65391 грн. 35 коп. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. 00 коп., проте, розмір фактичної шкоди при оплаті проведених ремонтних робіт склав суму 88341 грн. 00 коп., у зв'язку з чим, матеріальна шкода, яка залишилась не відшкодованою відповідачем складає суму у розмірі 38341 грн. 00 коп. Крім того, позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних страждання, викликаних виникненням не передбаченими змінами у способі життя, позивач витрачала час та кошти на ремонт автомобіля, тому просила стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 6000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач вимушена звернутись до суду.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що страхова компанія повинна повністю виплатити страхове відшкодування. Що стосується моральної шкоди, зазначив, що вимога позивача є необґрунтованою, недоведеною та не підтвердженою будь-якими доказами (чеками, квитанціями). Тому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (арк.с.8).

Власником транспортного засобу «Джилі» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2.

26 липня 2014 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Джилі» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул.Героїв Сталінграду в районі перехрестя з вул.Будівельників у м.Дніпропетровську, при зміні напрямку руху праворуч, не переконався в безпеці свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним позивачу транспортним засобом «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та рухався праворуч від нього у попутному напрямку. Після цього, транспортний засіб «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по інерції продовжив рух та скоїв наїзд на електроопору та рекламний щит, в результаті чого, автомобіль отримав механічні ушкодження. В результаті дорожньо - транспортної пригоди були викликані співробітники ДАЇ, якими було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 грн. (арк.с.7).

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до абзацу 2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Оскільки, власником транспортного засобу ««Джилі» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2, останній і повинен відшкодувати спричинену шкоду.

07 квітня 2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №5490082, відповідно до якого страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», строком дії з 08 квітня 2014 року по 07 квітня 2015 року (арк.с.57).

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність на умовах визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV.

Згідно ст. ст. 5, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так, згідно висновку спеціаліста №30071411-А від 15.08.2014 року вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті ДТП, складає 65391 грн. 35 коп. (арк.с.9-17).

Згідно ст.988 ЦК України, страхова компанія зобов'язана здійснити страхові виплати позивачу в межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору.

Статтею 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховою компанією не відшкодовується шкода пов'язана із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. 00 коп. (арк.с.23).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку спеціаліста №30071411-А від 15.08.2014 року вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті ДТП, складає 65391 грн. 35 коп.

Проте, автомобіль «Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, було відремонтовано та вартість його відновлюваного ремонту склала 88341 грн. 00 коп. (арк.с.18,19).

Відповідно до вимог ст.1192 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Тому, розмір матеріальної шкоди має бути розрахований наступним чином: 88341 грн. 00 коп. витрати (реальні збитки) на фактичний ремонт автомобіля (арк.с.18,19) - 50000 грн. 00 коп. страхове відшкодування (арк.с.23) = 38341 (тридцять вісім тисяч триста сорок одна) грн. 00 коп., та який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 6000 грн. 00 коп., то вона задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що позивачем не надано письмових доказів на підтвердження спричинення саме їй моральної шкоди, тим самим позивач, зазначених обставин не довела, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Крім того, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, згідно із ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ч.1 ст.11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надала суду жодних доказів про те, що поведінка відповідача була протиправною, а також доказів на підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та душевними стражданнями позивача (якщо вони були).

За таких обставин, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 6000 грн. 00 коп. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено судовий збір у сумі 383 (триста вісімдесят три) грн. 41 (сорок одна) коп.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.988, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід.номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 38341 (тридцять вісім тисяч триста сорок одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід.номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 383 (триста вісімдесят три) грн. 41 (сорок одна) коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Токар