Ухвала суду № 43270405, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/5791/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворіжжитлобуд» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Криворіжжитлобуд» (далі -ТОВ «Криворіжжитлобуд») звернулося до суду з позовом до відповідача Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька ЦОДПІ), в якому просить скасувати видане на підставі акту перевірки №111/04-81-01/01239246 від 12.02.2014 року податкове повідомлення - рішення Криворізької ЦОДПІ №0000402201 від 19.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 98 710,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 65807 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 32903, 50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької ЦОДПІ №0000402201 від 19.02.2014 року, видане на підставі акту перевірки №111/04-81-01/ 01239246 від 12.02.2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 197,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізькою центральною ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.02.2014 року по 08.02.2014 року Криворізькою ЦОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Криворіжжитлобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Укрстройреконструкція» за листопад 2012 року, за результатами якої було складено акт №111/04-81-01/01239246 від 12.02.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.193.1. ст.193, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 67150,40 грн. та завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1343,01 грн., у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 65 807,39 грн. за листопад 2012 року.

Визначаючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Укрстройреконструкція», при вчиненні правочину з яким виявлені порушення в частині недодержання вимог ч.1,5 ст.203, ст.ст.228,234,664 ЦК України, правочин з контрагентом не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, цей правочин має ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000402201 від 19.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 98 710,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 65 807 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 32 903,50 грн., яке оскаржене позивачем в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визнача ється виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, шо між позивачем та контрагентом ПП «Укрстройреконструкція» укладений договір №160 від 15.11.2011 року та додаткова угода №1 від 12.06.2012 року щодо виконання робіт на об'єкті «Реконструкція водогону Марганець - Томаківка Дніпропетровської області (реконструкція)».

Виконання позивачем договору з ПП «Укрстройреконструкція» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковою накладною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, розрахунками загальновиробничих витрат до акту, платіжними документами тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що по податковій накладній, виписаній ПП «Укрстройреконструкція» ,позивачем правомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2012 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1,5 ст.203, ст.ст.228,234,664 ЦК України при вчиненні правочину, укладеного з ПП «Укрстройреконструкція», який має ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, відсутні рішення суду про визнання його таким, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ПП «Укрстройреконструкція» був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні виконаних контрагентом будівельних робіт, а тому висновки податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 65807 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000402201 від 19.02.2014 року, є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 32903,50 грн.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 197,40 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова