Ухвала суду № 43269825, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7009/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002002209 від 28 серпня 2014 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 14 січня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вогні Гестії» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Тема-Б» за лютий 2014 року. За результатами перевірки складено акт № 400/22-09/34647220 від 04.08.2014 року, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.15 ст. 201 ПК України та наказу Міндоходів України № 708 від 25.11.2013 року «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2014 року на загальну суму 130 000 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002002209 від 28.08.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 195 000 грн., у т.ч. за основним платежем - 130 000 грн. та штрафними санкціями - 65 000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Вогні Гестії» у березні 2014 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року та Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Поданим уточнюючим розрахунком здійснювалося коригування Розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року у зв'язку із самостійним виявленням помилок. Даним уточнюючим розрахунком було виключено з декларації за лютий 2014 року суми податкового кредиту, сформовані з ТОВ «Енергія Інвест Нью», та збільшено податковий кредит, сформований в лютому 2014 року, з ТОВ «Тема-Б» на підставі раніше виписаних податкових накладних. Податковим органом прийнято уточнюючий розрахунок до декларації 28.03.2014 року, що підтверджено квитанцією № 2.

У подальшому позивачем до податкового органу 22.04.2014 року засобом електронної пошти подано декларацію з ПДВ за березень 2014 року. Податковим органом отримано цю декларацію 22.04.2014 року, що підтверджується квитанцією № 2.

Позивачем до декларації з ПДВ за березень 2014 року, яку було подано у квітні 2014 року, подано також в електронному вигляді реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому відображено з позначкою «У» накладні, які включалися/виключалися і при цьому стосувалися виправлених помилок.

Позивачем надано до суду первині бухгалтерські документи по правочинах, укладених з ТОВ «Тема-Б», які досліджено судом.

З приводу даних спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 року затверджено новий порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 року № 708 затверджено форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядок його ведення, згідно з п. 4 якого платники податку за звітний (податковий) період визначають підсумки щодня зареєстрованих операцій та окремо визначають підсумки для уточнюючих розрахунків за кожним розділом. При виправленні помилки методом «сторно» до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком «-» та правильний запис із знаком «+».

Метод «сторно» здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів І та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2-6 розділу І та/або колонках 2-7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7-12 розділу І та/або колонках 8-16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком «+» чи «-». Якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера «У» (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку «З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період» Реєстру.

Судом встановлено, що ТОВ «Вогні Гестії» здійснено самостійне виправлення виявлених помилок у податковій звітності, а також судом встановлено, що усі виправлені суми податкового кредиту підтверджено податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами. Включені/виключені податкові накладні було відображено в реєстрі виданих податкових накладних.

Судом також встановлено, що ТОВ «Вогні Гестії» подало уточнюючий розрахунок в березні 2014 року про внесення змін до декларації за лютий 2014 року, а також до декларації з ПДВ за березень 2014 року, яка була подана в квітні 2014 року, а також був поданий в електронному вигляді реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому були відображені із позначкою «У» накладні, які включалися/виключалися.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товариством були в повному обсязі виконані вимоги Податкового кодексу України та подано уточнюючий розрахунок згідно з затвердженою формою на дату подання, а тому визнання податковим органом факту заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, відбулось безпідставно.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п. 73.5 ст. 75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акту перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв. Тому суд визнає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки є свідченням лише того, що звірка фактично не відбулася. За таких умов, викладені в цьому акті міркування посадової особи податкового органу не можуть прийматися судом як доказ певних обставин, адже такі здійснені без дослідження первинних документів. Відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать п. 73.5 ст. 73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Суд також бере до уваги, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на вищевказаному Акті перевірки, в якому чітко не описано факт порушення позивачем норм податкового законодавства, не зазначено, в чому саме полягає порушення ним норм ПК України та не містить посилань на дослідження документів, які це підтверджують. Наведені в цьому акті тексти норм ПК України та відомчих наказів ДФС України не містять ні описання вчиненого порушення, ні його кваліфікації.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента чи сприяння ухиленню контрагента від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону. Таких доказів податковим органом в обґрунтування своєї правової позиції та прийнятого рішення не надано.

Дослідивши всі матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та скасування спірного податкового повідомлення - рішення № 0002002209 від 28 серпня 2014 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.