Ухвала суду № 43269759, 26.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15755/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки "Гіперіон" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Гіперіон», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0004962204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 102 804,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 81 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20 417,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09 квітня 2014 року № 0004962204.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Мнідоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Служба безпеки «Гіперіон» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Служба безпеки «Гіперіон» занижено податок на додану вартість на загальну суму 81 667,00 грн., відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2014 р. № 178/26-54-22-04-38663382 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0004962204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 102 804,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 81 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20 417,00 грн.

За результатами поданих позивачем заперечень, ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 04.04.2014 р. № 8179/10, згідно якої висновки акта камеральної перевірки від 19.03.2014 р. № 178/7/26-54-22-04-38663382 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 19.06.2014 р. № 8709/7/26-13-10-07-12, яким податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0004962204 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 24.07.2014 р. № 234/6/99-99-10-01-15, яким залишено без розгляду скаргу ТОВ «Служба безпеки «Гіперіон» від 08.07.2014 р. № 07/08 на податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0004962204, та на рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем у відповідності до положень п. 2 розділу 5 Порядку № 1340 було виправлено помилку, допущену під час реєстрації податкової накладної від 30.12.2013 р. № 11297 на суму ПДВ в сумі 81 666,67 грн. шляхом корегування реєстру отриманих та виданих податкових накладних методом сторно, а тому податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0004962204 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Пунктом 201.10 ст. 201 цього Кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (надалі - Порядок № 1246) причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Згідно з п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що платник податків, у разі виявлення помилок, має право самостійно уточнити розрахунок, який міститься у поданій ним податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, при проведенні камеральної перевірки службові особи ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були використані реєстри виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року.

Згідно з даними ІС «Перегляд системи співставлення» ТОВ «Служба безпеки «Гіперіон» податкову накладну від 30.12.2013 р. № 11297 на суму податку на додану вартість 81 666,67 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Комплекс Агромарс» не відкориговано методом сторно.

Отже, на думку відповідача, ТОВ «Служба безпеки «Гіперіон» включено до складу податкового кредиту податкову накладну від 30.12.2013 р. № 11297, виписану ТОВ «Комплекс Агромарс» на суму ПДВ у розмірі 81 666,67 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що помилку позивачем було виявлено під час отримання акту від 19.03.2014 р. № 178/26-54-22-04-38663382, у зв'язку із чим, позивач та його контрагент ТОВ «Комплекс Агромарс» внесли дані в уточнюючий розрахунок до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 р. (реєстраційний № 9018450001). При цьому позивач самостійно не подавав уточнюючий розрахунок від 20.02.2014 р. реєстраційний № 9018450001, як зазначає відповідач.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкову накладну № 11297 від 30.12.2013 р. було помилково внесено в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п. 1 розділу 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1340 (далі - Порядок № 1340), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

Відповідно до п. 2 розділу 5 Порядку № 1340 при виправленні помилки методом "сторно" до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком "-" та правильний запис із знаком "+".

Метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Як встановлено судом першої інстанції, дані щодо спірної податкової накладної було внесено позивачем до реєстру шляхом виправлення помилки методом «сторно» шляхом проставляння знаку «-», що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних від 27.03.2014 р.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що уточнюючого розрахунку сум ПДВ позивачем не подавалося, так як сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню не змінювалася.

Крім того, суд першої інстанції правомірно звертає увагу, що у випадку виявлення розбіжностей у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідач зобов'язаний був в силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України провести перевірку податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Комплекс Агромарс», чого останнім зроблено не було.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що податковий орган зобов'язаний був перевірити надані позивачем та TOB «Комплекс Агромарс» Реєстри виданих та отриманих податкових накладних та повідомити позивача про розбіжність сум, зазначених в його Реєстрі з сумою, що зазначена в Реєстрі контрагента - продавця. При цьому, позивач протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

В свою чергу, позивачем 07.04.2014 року були внесені виправлення, шляхом подачі уточнюючого розрахунку з ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Крім того, необхідно зазначити, що позивачем були надані до суду докази, що підтверджують реальність вчинення господарської операції з ТОВ «Комплекс Агромарс» та відповідність її здійснення. При цьому відповідачем не оспорюється товарність та реальність господарських операцій.

Зазначене свідчить про відсутність, з боку позивача, порушень вимог п.201.10 ст.201 Кодексу та помилковість висновків відповідача.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 03.03.2015 року по справі №К/800/66804/13

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення, так як позивачем у відповідності до положень п. 2 розділу 5 Порядку № 1340 було виправлено помилку, допущену під час реєстрації податкової накладної від 30.12.2013 р. № 11297 на суму ПДВ в сумі 81 666,67 грн. шляхом корегування реєстру отриманих та виданих податкових накладних методом сторно, а тому у відповідача відсутні підстави збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 804,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість вичинених ним дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини, та позовні вимоги законні обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 26 березня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.