Ухвала суду № 43269520, 25.03.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року справа №805/538/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Коханюк А.Р.,

за участю: представників позивача Кононенка О.А. (керівник),

Беленка О.В. (довіреність від 23.03.2015р.),

представника відповідача Назаренка О.В. (довіреність від 23.03.2015р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 805/538/15-а за позовом Спільного Українсько-Йорданського підприємства «Сандіана» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 року Спільне Українсько-Йорданське підприємство «Сандіана» звернулося до суду з даним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20 січня 2015 року № 0000052202/1071. На обґрунтування заявлених вимог посилався на безпідставність висновків податкової інспекції, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки про порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та порушення ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим позивачеві податковим повідомленням-рішенням № 0000052002/1071 від 20 січня 2015 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень та серпень 2014 року в розмірі 28545,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7136,50 гривень. Сутність порушень, визначених в акті перевірки, полягає у тому, що господарські взаємовідносини позивача (покупця) з товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» (продавця), на думку фіскального органу, не мали реального характеру, оскільки товарні накладні, виписані продавцем, заповнені не належним чином, форма наданих товарно-транспортних накладних перевізника ПП ОСОБА_5 не відповідає формі, наведеній у додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 05 грудня 2013 року № 983 «Про затвердження змін до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні». Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність господарських операцій згідно укладених між позивачем та ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» трьох договорів та, як наслідок, безпідставність включення до складу податкового кредиту позивача суми ПДВ згідно трьох податкових накладних, виписаних ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» 30 липня, 28 та 29 серпня 2014 року на загальну суму ПДВ 28545,00 гривень, внаслідок чого, спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач збільшив підприємству суму податкового зобов'язання з ПДВ за липень-серпень 2014 року на 28545,00 гривень. Позивач наполягав на реальності господарських операцій згідно договорів купівлі-продажу, укладених з продавцем - ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ», та стверджував, що надав відповідачеві усі необхідні документи бухгалтерської та податкової звітності, тому має право на податковий кредит по податковим накладним, виписаним товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги наполягає, що у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ», оскільки укладені договори мають ознаки фіктивних угод без настання реальних наслідків.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представники позивача проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Спільне Українсько - Йорданське підприємство «Сандіана» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 07.08.1992 року, перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість.

Так, між позивачем, як покупцем, і ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ», як продавцем, 30 липня 2014 року було укладено договір купівлі-продажу № 30/07-14 на придбання певного товару, сума договору складає 51600,00 гривень, у тому числі ПДВ 8600,00 гривень, з оплатою товару протягом 30 днів після його отримання.

На виконання вказаного договору 30 липня 2014 року продавцем було виписано товарну накладну № РН-73001 та податкову накладну № 661 на загальну суму придбаного товару 51600,00 гривень, у тому числі ПДВ - 8600,00 гривень.

Вказану податкову накладну було включено позивачем до складу податкового кредиту у липні 2014 року та відображено у реєстрі придбаних та отриманих податкових накладних у вказаному періоді.

Оплата за придбаний товар здійснена платіжним дорученням № 89 від 26 серпня 2014 року на суму 51600,00, у тому числі ПДВ - 8600,00 гривень.

Також, між позивачем і ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» 28 серпня 2014 року було укладено договір № 28/08-14 на купівлю-продаж певного товару. Сума договору складає 83760,00 гривень, у тому числі ПДВ 13960,00 гривень, з оплатою товару протягом 30 днів після його отримання.

На виконання спірного договору 28 серпня 2014 року продавцем було виписано товарну накладну № РН-82801 та податкову накладну № 579 на загальну суму придбаного товару 83760,00 гривень, у тому числі ПДВ 13960,00 гривень.

Вказану податкову накладну було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2014 року та відображено у відповідній декларації з ПДВ у зазначеному періоді.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем платіжними дорученнями № 108 від 12 вересня 2014 року на суму 25000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 4166,67 гривень, № 593 від 12 вересня 2014 року на суму 28760,00 гривень, у тому числі ПДВ - 4793,33 гривень та № 594 від 23 вересня 2014 року на суму 25000,00 гривень у тому числі ПДВ - 4166,67 гривень.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» 29 серпня 2014 року було укладено договір № 29/08-14 на купівлю-продаж сивороток сальмонельозних. Сума договору складає 35910,00 гривень, у тому числі ПДВ 5985,00 гривень, з оплатою товару протягом 30 днів після його отримання.

На виконання вказаного договору 29 серпня 2014 року продавцем було виписано товарну накладну № РН-82901 та податкову накладну № 600 на загальну суму придбаного товару 35910,00 гривень, у тому числі ПДВ 5985,00 гривень..

Вказану податкову накладну було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2014 року та відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у серпні 2014 року.

Оплата за придбаний за договором товар здійснена платіжним дорученням № 105 від 10 вересня 2014 року на суму 35910,00 гривень, у тому числі ПДВ - 5985,00 гривень.

Фахівцями державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за липень - серпень 2014 року, про що складено акт від 29 грудня 2014 року № 900/05-15-22-02-14324574.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.. 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за липень 2014 року у сумі 8600,00 гривень та у серпні 2014 року у сумі 19945,00 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 28545,00 гривень, в тому числі за липень 2014 року в розмірі 8600,00 гривень та за серпень 2014 року в розмірі 19945,00 гривень.

Також в акті перевірки зазначено, що при опрацюванні даних АІС «Податковий блок» при співставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» у серпні 2014 року у сумі 19945,00 гривень, тобто, підприємством - контрагентом ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» не сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Аналізом баз даних ДПІ у м. Краматорську встановлено, що ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не була надана декларація з ПДВ за серпень 2014 року.

Крім того, зазначено, що від вказаної ДПІ отримано податкову інформацію від 29.09.2014 року № 3016/7/26-54-22-03-18/39113679 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за період: червень-липень 2014 року» у зв'язку з ненаходженням ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за податковою адресою.

В акті перевірки податковий орган робить висновк, що ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» не міг продати товар за договорами, укладеними з позивачем у липні-серпні 2014 року, оскільки угоди між позивачем і ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» не носять реального характеру, тобто, є нікчемними.

Ні підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № 0000052002/1071 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ за липень-серпень 2014 року в розмірі 28545,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7136,25 гривень, яке є предметом даного позову.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність спірного повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, при цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій, оскільки порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами, не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, бо за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання, в той час, як первинні документи позивача свідчать про реальність господарських операцій із вказаним контрагентом.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наведені документи, які наявні в матеріалах справи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та зазначеним контрагентом, не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, в судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи податкового органу про нікчемність правочину.

Судом установлено, що на момент укладення договорів між позивачем та ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» дані підприємства значилися зареєстрованими в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обов'язки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 24, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 805/538/15-а - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 27 березня 2015 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко