Постанова № 43269119, 23.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 березня 2015 року №826/2809/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014 №0004022201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014 №0004022201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 22.08.2014 №2064/26-53-22-01-21/36240675 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 №0004022201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.08.2014 №2064/26-53-22-01-21/36240675 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014 №0004022201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Справу №826/2809/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група», за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 310 487,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 22.08.2014 №2064/26-53-22-01-21/36240675 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 №0004022201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 465 730,50 грн., у тому числі: 310 487,00 грн. – основний платіж, 155 243,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.08.2014 №2064/26-53-22-01-21/36240675 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група» за договором від 02.09.2013 №02/08/13-1.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група» (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» (клієнт) укладено договір від 02.09.2013 №02/08/13-1, відповідно до якого, експедитор зобов’язується за дорученням клієнта, за винагороду і за рахунок клієнта організовувати виконання транспортно-експедиційних послуг та інших послуг, пов’язаних із перевезеннями вантажів вказаних клієнтом, по лініях залізниць території України, Російської Федерації, країн СНД та Балтії, інших держав, у внутрішньодержавному та/або міжнародному (експорт, імпорт, транзит).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 02.09.2013 №02/08/13-1; податкових накладних за відповідні періоди; акту здачі-прийняття роботи (надання послуг); виписок по особовому рахунку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група» вказано на акт Броварської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 07.04.2014 №26/10-06-22-02/31129503 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металева група» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та з підприємствами-покупцями за період: вересень-грудень 2013 року, січень-березень 2014 року».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 у справі №810/4352/14 зобов’язано Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області виключити акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська металева група» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та з підприємствами-покупцями за період вересень-грудень 2013 року, січень-березень 2014 року» від 07.04.2014 № 26/10-06-22-02/31129503 з інформаційних баз даних податкових органів.

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Враховуючи, що судовим рішенням в адміністративній справі №810/4352/14, яке набрало законної сили, зобов’язано контролюючий орган виключити акт від 07.04.2014 №26/10-06-22-02/31129503 з інформаційних баз даних податкових органів, то відповідач необґрунтовано в акті перевірки від 22.08.2014 №2064/26-53-22-01-21/36240675 посилається на вище зазначений акт.

При цьому, слід зазначити, що з актів контролюючих органів від 07.04.2014 №26/10-06-22-02/31129503 та від 22.08.2014 №2064/26-53-22-01-21/36240675, що товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група» декларувались грошові зобов’язання із податку на додану вартість по взаємовідносинам із позиваем.

Відповідачем не надано суду доказів щодо наявності порушень фіскальних інтересів держави внаслідок господарських взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металева група».

При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Отже, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014 №0004022201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.09.2014 №0004022201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.