Постанова № 43269116, 25.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 березня 2015 року №826/3421/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України,провизнання протиправною та скасування постанови від 11.02.2015 ВП№46451658 та зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про:

визнання дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658 протиправними;

скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658;

зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.01.2015 №826/11048/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте через канцелярію суду надав матеріали виконавчого провадження щодо яких виникли спірні правовідносини.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойком О.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.02.2015 ВП№46451658 по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.01.2015 №826/11048/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

Позивач посилаючись на протиправність оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження визначений в частині першій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» та включає в себе:

1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкритті виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6.1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою від 03.02.2015 про примусове виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 згідно виконавчого листа від 21.01.2015№826/11048/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.02.2015 ВП№46451658 по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.01.2015 №826/11048/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Міністерства юстиції України провести донарахування ОСОБА_1 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1 465,75 грн; стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП №40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1 465,75 грн.

Відмова у відкритті виконавчого провадження мотивована пунктом 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Проте суд не може погодитись із такими підставами у відмові в відкритті виконавчого провадження, оскільки силу приписів пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи що боржником за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2015 є Міністерство юстиції України, відповідний виконавчий лист був пред'явлений до Державної виконавчої служби України стягувачем правильно.

Так, пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

При цьому статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 не приймається судом до уваги, оскільки законом не передбачено чіткого обов'язку позивача звертатися з даним виконавчим листом саме до органів державного казначейства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача із винесення оскаржуваної постанови, як і сама постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658 є протиправними, а постанова від 11.02.2015 ВП№46451658, у свою чергу, підлягає скасуванню.

Разом із тим, суд звертає увагу, що положеннями частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право суду із встановлення судового контролю, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідний обов'язок із виконання судового рішення, що набрало законної сили визначений приписами статті 129 Конституції України, статей 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому відповідна вимога позивача є передчасною в межах спірних правовідносин.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658 протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Кротюк О.В.

Суддя Мазур А.С.