Ухвала суду № 43268572, 18.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4808/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Молодець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХ-ТІ» на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХ-ТІ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАХ-ТІ» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 0006032202 від 10.09.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «MAX-TI» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з «Дагпром-Союз» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, результати якої оформлено актом від 14.08.2013 року №83/10-06-22-02/36998691.

Даною перевіркою виявлено порушення позивачем п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 87 386,00 грн.

В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №0006032202.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач після процедури адміністративного оскарження звернувся до суду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як видно з матеріалів справи, виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «MAX-TI» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Дагпром-Союз».

Податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, з огляду на неналежне оформлення первинних документів позивача та їх часткову відсутність, з чим погодився і суд першої інстанції.

З наданих доказів вбачається, що у перевіряємому періоді між ТОВ «MAX-TI» та ПП «Дагпром-Союз» укладено договір купівлі-продажу № ДС121079 від 26.12.2012 року. Згідно умов вказаного договору, Продавець (ПП «Дагпром-Союз») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ "MAX-TI") будівельні інструменти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

На підтвердження своїх доводів позивачем було надано копії таких документів: договору купівлі-продажу №ДС121079 від 26.12.2012 року, рахунків на оплату, податкових та видаткових накладних, статуту ТОВ «МАХ-ТІ», реєстраційних документів.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджуються первинними документами.

Також, суд апеляційної інстанції вказує, що надані копії документів не дають змоги достеменно встановити реальність здійснення господарських операцій. Крім того, не надано платіжних доручень, які б могли підтвердити оплату за товар. Вказані докази не містять усієї необхідної інформації щодо предмету доказування по даній справі, а наявна інформація не співрозмірна з обсягом господарських операцій, заявлених позивачем. Відповідно, не можливо прослідкувати зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати позивача надходили на поліпшення основних фондів при здійсненні своєї господарської діяльності. А тому, з наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів тощо.

Стосовно доводів апелянта, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на висновок експертного дослідження від 03.09.2012 року №406, хоча податкова перевірка проводилась по взаємовідносинам за січень 2013 року, то колегія суддів погоджується з такими посиланнями апелянта, що даний висновок не повинен враховуватись при розгляді даної справи. Одночасно суд апеляційної інстанції вказує, що даний висновок немає визначального значення для розгляду цього спору, та ніяким чином не доводить факт протиправності дій та рішень податкового органу, та не спростовує обгрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» №0006032202 від 10.09.2013року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України надав до суду належні докази правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 28.08.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХ-ТІ» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.