Рішення № 43268199, 19.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р.Справа № 922/1039/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків до 1- ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", 2-ого відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції м.Харків про та за зустрічним позовом визнання права власності ПАТ "Укрсоцбанк м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", Фізичної особи ОСОБА_1 м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_10дов.№ 1038 від 22.04.2014р.

1-го відповідача (за первісним позовом) - Чипиженко Є.В., ліквідатор

2-го відповідача (за первісним позовом) - Дем'янець Я.В.,дов.№ 02-36/3043 від 29.10.2014р.

представника 3-я особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" про визнання за позивачем права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, секція 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року порушено провадження в даній справі та призначено її до розгляду. Залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Уточненою позовною заявою, поданою до суду 17 червня 2014 року, позивач просив суд визнати за ним право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку по АДРЕСА_1 (т.2, а.с.8).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2014 року залучено до участі в даній справі іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (т.2, а.с.180).

6 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до відповідачів ТзОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006 року (т.3, а.с. 18).

Рішенням господарського суду Харківської області від 1 жовтня 2014 року (суддя Доленчук Д.О.) первісний позов задоволений повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року вказане рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2015року рішення господарського суду Харківської області від 1 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року скасовано, частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк". Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2015року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2015року.

В судовому засіданні 24.02.2015року оголошено перерву до 19.03.2015року ,з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі , з врахуванням уточненої позовної заяви) поданої до суду 17 червня 2014 року, просив суд визнати за ним право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв. м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку по АДРЕСА_1, проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечував.

ПАТ "Укрсоцбанк", через канцелярію господарського суду ( вх.№10161 від 16.03.2015року) надало письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог позивача, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них ПАТ "Укрсоцбанк" вказувало, що позовні вимоги за первісним позовом не можуть бути задоволенні з причини фізичної відсутності об'єкта інвестування - квартири оскільки будівництво будинку, в якому містилася ця квартира взагалі не розпочиналося, а отже відсутній предмет спору - квартира. За таких обставин ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі за первісним позовом.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" вказувало, що Інвестиційний договір № КШ-1-2 від 10.01.2006 р. був укладений з грубим порушенням норм чинного законодавства щодо правочинів, а тому повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.215 ЦК України. Також, позивач за зустрічним позовом вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" не мало наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися Інвестиційним договором № КШ-1-2, та те, що договір має ознаки фіктивного правочину відповідно до ст. 234 ЦК України.

Ліквідатор ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", через канцелярію господарського суду(вх.№6743 від 19.02.2015року, вх.№6744 від 19.02.2015року), надав відзив на зустрічний позов, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно нього ліквідатор ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" просив суд розглянути позов із урахуванням обставин, встановлених рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), а також приписів законодавства України. Також надав заяву про принення провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в якій просив суд припинити провадження у справі просив суд на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі за первісним позовом, з причини фізичної відсутності об'єкта інвестування - квартири №2, оскільки будівництво будинку ,в якому містилась ця квартира взагалі не розпочиналось , а отже відсутній предмет спору - квартира , на яку позивач просить визнати право власності .

Представник Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

10 січня 2006 року між ОСОБА_9 та ТОВ ДПТГ "Екіпаж" укладено інвестиційний договір № КШ-1-2 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, що викладений в додатковій угоді № 1 від 17 січня 2006 року ТОВ ДПТГ "Екіпаж" зобов'язувалося забезпечити виконання всіх необхідних будівельних та інших робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, а ОСОБА_9 (інвестор) зобов'язувався прийняти виконані роботи у вигляді квартири та/або місця для стоянки автомобіля, сплативши визначену сторонами ціну Інвестиції, після чого отримати від організації правовстановлюючі документи та оформити своє право власності на результат інвестиції. Передача об'єкту інвестування здійснюється на підставі акту прийому - передачі відповідно до попереднього плану квартири або удосконаленого плану квартири та/або попереднього плану стоянки автомобіля за умови своєчасного та повного виконання інвестором інвестиційних зобов'язань.

Будинок в Договорі - це житловий будинок з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_1, дозвіл на будівництво яких наданий рішенням Харківської міської ради від 27.04.2005 року № 78/05.

Пунктом 1.2 Договору було передбачено, що доля інвестора виділяється у вигляді квартири у житловому будинку, а в нежитловій частині будинку у вигляді місця для стоянки автомобіля і не включає в себе площу іншої нежитлової частини будинку, площу інших квартир, площу інших місць загального користування, а також майно та обладнання, яке придбане відповідачем в процесі будівництва як з метою управління та організації діяльності по договору, так і з метою будівництва будинку.

Квартира в договорі - житлове приміщення з визначеною площею, яке інвестор отримає у власність після введення будинку в експлуатацію.

Відповідно до додатку 2 до Договору ідентифікуючими ознаками квартири є: місцезнаходження будинку: АДРЕСА_1; загальна площа: 85,03 м.кв., кількість кімнат: згідно Попереднього плану квартири (далі - квартира).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору інвестор має право на власний розсуд вибрати квартиру та/або місце для стоянки автомобіля із загального переліку квартир та місць для стоянки автомобіля, наявних у відповідача, удосконалити план квартири та закріпити за собою квартиру та/або місце для стоянки автомобіля лише за умови, що він одноразово проінвестував не менше 100% відсотків від загальної суми інвестиції у квартиру відповідно до протоколів погодження розміру інвестиції згідно додатків 1 та 5 до Договору.

Згідно розділу 5 "графік інвестування" додатку 1 до Договору загальна вартість внеску становить 1632,58 грн. в т.ч. ПДВ. Аналогічний розмір загальної вартості долі інвестора погоджений сторонами в п. 1.5 Договору.

17 січня 2006 року була укладена додаткова угода № 1, за змістом якої сторони внесли зміни до окремих частин укладеного 10 січня 2006 року договору.

Як вбачається з матеріалів справи, інвестор свої зобов'язання за Договором виконав, повністю сплатив грошові кошти за будівництво спірної квартири, що підтверджується квитанцією № 247 від 27.11.2008 року на суму 1632,58 грн.

Відповідно до положень п.п. 3.1.3 Договору належним підтвердженням виконання позивачем зобов'язань є довідка про інвестування, яка видається протягом 30-ти календарних днів після внесення 100 відсотків інвестиції у квартиру.

ТОВ ДПТГ "Екіпаж" 28 листопада 2008 року надало інвестору довідку № 731 про інвестування у будівництво будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою, по АДРЕСА_1, фактично розташованому на АДРЕСА_1.

Довідка підтверджувала факт закріплення квартири згідно умов Договору за інвестором, яка має проектну характеристику: тип: житлове приміщення-квартира; будівельний номер 2; кількість кімнат: 2; загальна площа: 85,03 м.кв., поверх: 2, секція: 1; кількість закріплених за Інвестором квадратних метрів станом на дату видачі Довідки становить 85,03 м. кв.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3. Договору передача квартири здійснюється за умови здійснення інвестором повного розрахунку за квартиру, на підставі повідомлення забудовника, по акту прийому - передачі протягом 7 (семи) днів після отримання такого повідомлення інвестором. Плановий строк введення до експлуатації - 1 квартал 2010 року.

Пунктами 8.1., 8.2. Договору сторони передбачили, що зобов'язання сторін за Договором припиняються у випадку їхнього виконання належним чином, Договір діє з дня його підписання до належного виконання сторонами своїх зобов'язань, підтвердженням належного виконання сторонами взаємних зобов'язань, що випливають з умов договору є акт приймання - передачі квартири та/або акту прийому-передачі місця для стоянки автомобіля.

07 квітня 2009 року до Інвестиційного договору була укладена додаткова угода № 3, за умовами якої ОСОБА_9 передала правонаступнику, ОСОБА_1, свої права та обов'язки за Інвестиційним договором та між ними було підписано акт приймання - передачі оригінал документів.

ОСОБА_1 листом звернувся до ТОВ ДПТГ "Екіпаж" щодо неналежного виконання умов Інвестиційного договору та вимогою передати у власність квартиру та всі правовстановлюючі документи на квартиру для подальшої реєстрації права власності.

У відповідь на лист ТОВ ДПТГ "Екіпаж" повідомило, що постановою господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/2837/11 про банкрутство ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується. Окрім цього зазначено, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року по справі № 5023/3306/11 права забудовника житлового будинку передано ПАТ "Укрсоцбанк".

ТОВ ДПТГ "Екіпаж" здійснювалось будівництво одного житлового будинку, фактично розташованого на АДРЕСА_1.

За ТОВ ДПТГ "Екіпаж" на підставі договору оренди землі від 01.04.05 року № 7924/05 зареєстровано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24" по АДРЕСА_1, про що свідчить інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року номер 21994282.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ДПТГ "Екіпаж", ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії про визнання майнових прав та права на отримання в натурі об'єкту незавершеного будівництва, визнання частково недійсними іпотечних договорів та за зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії до ОСОБА_1, ТОВ ДПТГ "Екіпаж" про визнання недійними додаткових угод до інвестиційного договору, встановлення факту розміщення об'єкту інвестування, з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 10.06.2014 р. по справі, яка набрала законної сили, визнано за ОСОБА_1 майнові права на отримання об'єкту інвестування - квартири з будівельним номером 2, загальною площею 85,03 кв.м. розташовану на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ. " А-24" за адресою: АДРЕСА_1, в інший частині позову відмовлено. В частині зустрічних позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії провадження закрито.

Звертаючись до господарського суду Харківської області із позовом про визнання права власності на квартиру, яка має будинковий номер 2 (другий); кількість кімнат: 2; загальна площа: 85,03 м. кв., поверх: 2, під'їзд 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1, позивач за первісним позовом вказував на те, що як суб'єкт інвестиційної діяльності, останній набув право власності на об'єкт та результат інвестиції, право на яке підлягає захисту згідно ст.ст. 41, 22 Конституції України, ст.ст. 7, 18, 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 328 ЦК України, в порядку, передбаченому ст. 16 ЦК України та ст. 392 ЦК України шляхом визнання права визнання права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2; кількість кімнат дві; загальна площа 85,03 кв.м.; поверх 2; під'їзд 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1 .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У силу вимог ч.1 ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що предметом позову є визнання за позивачем права власностi на двокімнатну квартиру №2 на 2 поверсі секцiя 1 в житловому будинку по АДРЕСА_1, право на яку отримано позивачем відповідно до укладеного 10.01.2006 року iнвестицiйного договору №КШ-1-2 та пiдтвердженi рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова вiд 08.08.2013 р. у справі № 012/4986/2012 (2/639/285/2013)

Відповідно до умов інвестицiйного договору Будинком, в якому знаходиться об'єкт інвестування, є житловий будинок з офiсними приміщеннями, пiдземною автостоянкою по АДРЕСА_1, дозвiл на будiвництво яких наданий згiдно розпорядження Харкiвської міської ради вiд 27.04.2005 року М78/05, яким дозволено будiвництво двох 24-поверхових будинкiв. Додаток №2 до Інвестицiйного договору «Характеристика квартири» визначає такi ідентифікуючi ознаки Квартири, а саме - місцезнаходження будинку - АДРЕСА_1 будiвельний номер 2; загальна площа(згiдно проекту) 85,03 кв.м.

17.01.2006 року було укладено додаткову угоду 1 до інвестицiйного договору, якою договір доповнено відповідними додатками. в тому числі додатком 5 «Проекг житлового будинку»(ескізний проект), з якого вбачаться, то житловий будинок №2 (який визначено в характеристицi квартири у додатку №2) знаходиться в глибині будівельного майданчика. Наведений у цьому додатку ескіз генерального плану не погоджений належним чином Харкiвською мiською радою, але він є невід'ємною частиною договору та надає чiтке уявлення про домовленiсть сторiн місця розташування будинку, в якому позивач iнвестує квартиру, а саме - в глибин будівельного майданчика. Відповідно до офiцiйного генерального плану, погодженого Управлiнням мiстобудування та архiтектури при Харкiвськiй мiськiй радi в глибинi будiвельного майданчика по АДРЕСА_1 було заплановано будiвництво житлового будинку №11 (копiя погодженого генерального плану міститься у матерiалах справи).

При цьому суд зазначає, що всі ці обставини досліджені у заочному рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2011 року по цивільній справі №2-372 за позовом ПАТ»Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ТОВ ДПТГ «Екіпаж» та є встановленим фактом.

Вищезазначеним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова , встановлено, що додатковим угодами №2 від 03.04.2009 року та №4 від 08.04.2009 року ,які визнано недійсними ,фактично змінено об'єкт інвестування шляхом його перенесення в будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований як об'єкт незавершеного будівництва літ»А-24».

Відповідно до положень ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень пункту 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Беручи до уваги зміст заявленого позову, провівши оцінку наданих у справу сторонами доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, способів захисту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Відповідно до приписів ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України видно, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.04.2011 р. у справі № 25/208-08.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, на які наполягає позивач за первісним позовом , його право власності виникає з інвестиційного договору №КШ-1-2- від 10.01.2006 року , який був укладений між позивачем за первісним позовом та ТОВ ДП ТГ »Екіпаж»,як забудовником , якого було замінено на ПАТ »Укрсоцбанк» на підставі рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2001 року по справі№5023/3306/11, таким чином в даному випадку ТОВ ДП ТГ »Екіпаж» є неналежним відповідачем

Відповідно до ст. 104 ГПК України рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно зі ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який заперечує проти заміни відповідача, враховуючи, що заміна господарським судом первісного відповідача належним відповідачем обумовлюється наявністю згоди на це позивача, не знаходить правових підстав для про заміну неналежного відповідача на належного відповідача.

Враховуючи ті обставини, що фізична особа ОСОБА_1 звертаючись з позовом до ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» не наводить , в чому саме полягає порушення його права та яким саме чином ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» порушує саме його право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв. м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку по АДРЕСА_1, а також, через недоведеність факту оспорювання чи невизнання права позивача за первісним позовом ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом не відповідають нормам чинного законодавства не підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На виконання вказівок Вищого господарського суду від 15.01.2015року у справі№922/1039/14, судом досліджено питання щодо банкрутства ТОВ ДПТГ "Екіпаж", та встановлено, що 09.08.2001 року ТОВ ДП ТГ »Екіпаж» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, з моменту визнання забудовника банкрутом ним припинено господарську діяльність, на підставі рішенні господарського суду Харківської області від 11.07.2001 року по справі №5023/3306/11 права забудовника житлового будинку по АДРЕСА_1 набув ПАТ «Укрсоцбанк», з моменту набрання рішенням законної сили банк прийняв на себе функції забудовника , фактично прийняв на себе об'єкт від ТОВ ДГП ТГ» Екіпаж» оформивши шляхом укладення на підставі рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.02.2011 року №154/11 договору оренди земельної ділянки від 21.07.2011 року , відведеної для завершення будівництва об'єкту та отримання дозвільної документації на здійснення будівництва (дозвіл на виконання будівельних робіт №ХК12412015695 від 31.01.2012року ). Як вбачається з наданих матеріали справи документів, банк самостійно завершив будівництво 24- ох поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 та на підставі акту від 12.12.2013року отримав сертифікат серії IУ №165133581880 Державної архітектурно - будівельної інспекції України про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації .

На виконання вказівок Вищого господарського суду від 15.01.2015року у справі№922/1039/14, судом досліджено та надано належної правової оцінки наявному в матеріалах справи договору №1 про організацію спорудження об'єкта будівництва, укладеного 08.06.2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" як "Управителем" та ТОВ ДПТГ "Екіпаж" як «Забудовником», в той же час судом встановлено, що дійсно між першим та другим відповідачами було створено Фонд фінансування будівництва 24-ох поверхового житлового будинку , які на момент створення не були продані та іншим чином не обтяжені, що підтверджується додатком №1 до договору №1 від 08.06.2006 року «Перелік об'єктів інвестування» серед яких вказується квартира №2 на другому поверсі , але зазначена інша проектна площа цієї квартири , а саме 79,93кв.м., в той же час я к інвестиційному договорі , площа вказується в розмірі 85,03кв.м.

При цьому судом, досліджено Протокол про визначення поточних цін вимірних одиниць відповідних об'єктів інвестування станом на день укладення договору, тобто 08.06.2006 року , який ТОВ ДПТГ "Екіпаж" був направлений ПАТ "Укрсоцбанк" для виконання своїх зобов'язань за договором №1 від 08.06.2006 року про організацію спорудження об'єкта будівництва, 11.01.2007 року за вихідним №17. згідно якого остаточний загальний розмір інвестицій визначається у гривнах на момент встановлення фактичної загальної площі квартири після проведення відповідних замірювань БТІ м. Харкова та оформлення технічного паспорта на будинок. Встановлення організацією остаточного загального розміру інвестиції є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами цього договору.

З наданих в матеріали справи документів, не вбачається, що позивач за первісним позовом звертався до ПАТ «Уксоцбанку» як забудовника щодо отримання технічного паспорту , ані щодо визначення остаточної вартості квартири .

Також, господарський суд, розглянувши зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ТзОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006 року, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» (Організація) та ОСОБА_9 укладено інвестиційний договір № КШ-1-2 .

Як вбачається з матеріалів справи, сторони взяли на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва квартири за адресою по АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію.ТОВ ДП ТГ «Екіпаж», грошову інвестицію, а останній зобов'язувався здійснити організацію будівництва будинку, передати закріплену за позивачем квартиру та надати всі необхідні документи для оформлення квартири у власність. Договором встановлений плановий строк здачі будинку - 1 квартал 2010 року. Відповідно до додаткової угоди до договору № 3 ОСОБА_1 став правонаступником ОСОБА_9 за вказаним зобов'язанням. Свої зобов'язання за інвестиційним договором ОСОБА_1 виконав в повному обсязі.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», яким визначені загальні умови здійснення інвестиційної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиціями є всі види майнових цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Факт укладення ОСОБА_9 інвестиційного договору з ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» є рішенням ОСОБА_9 про вкладення інвестиційних грошових коштів в об'єкт будівництва (замовленням будівельних послуг) відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» з метою подальшого отримання долі - частини площі будинку у вигляді загальної площі квартири у будинку.

Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), умови якого, відповідно до статті 18 цього Закону, зберігають чинність на весь строк його дії і у випадках зміни законодавства (окрім податкового, митного та валютного законодавства).

Метою внесення ОСОБА_9 інвестиції було набуття права власності на результат інвестиції, яка виражається у вигляді загальної площі відповідної квартири, в даному випаду квартири по АДРЕСА_1

Отже, уклавши інвестиційний договір ОСОБА_9 набула право на отримання у власність результату інвестиції на частину площі будинку у вигляді загальної площі квартири у житловому будинку, що не суперечить приписам частини 5 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) за позовом ОСОБА_1(правонаступник ОСОБА_9) до ТОВ ДПТГ "Екіпаж", ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії про визнання майнових прав та права на отримання в натурі об'єкту незавершеного будівництва, визнання частково недійсними іпотечних договорів та за зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії до ТОВ ДПТГ "Екіпаж" про визнання недійними додаткових угод до інвестиційного договору, встановлення факту розміщення об'єкту інвестування, з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 10.06.2014 р. по справі, яка набрала законної сили, визнано за ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_9) майнові права на отримання об'єкту інвестування - квартири з будівельним номером №2, загальною площею 85,03 кв.м. розташовану на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ" А-24" , за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому суд зазначає, що у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) вказувалося про те, що позивач за первісним позовом повністю виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором № КШ-1-2 і таким чином набув підстави для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири.

Відповідно до положень ч.3 ст. 35 ГПК України ообставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень пункту 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 N 8, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Представник позивача по зустрічному позову в судовому засіданні вказував, що інвестиційний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» не мав наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися інвестиційним договором, а договір має ознаки фіктивного правочину відповідно до ст. 234 ЦК України.

Проте, суд не погоджується з такими доводами представника позивача, та вважає їх безпідставними у зв'язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. (ст. 234 ЦК України)

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України, №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відтак, судом не було встановлено, що інвестиційний договір №КШ-1-2 від 10.01.2006 року вчинений сторонами умисно без наміру створення правових наслідків, навпаки ж судом встановлено, що інвестиційний договір фактично виконаний, оскільки позивач за первісним позовом повністю виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором № КШ-1-2 і таким чином набув підстави для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири, що визнано рішенням суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що інвестиційний договір №КШ-1-2 від 10.01.2006 року є недійсним внаслідок його фіктивності, у зв'язку з чим і підстави для задоволення позову також відсутні.

В задоволенні клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ ДП ТГ »Екіпаж» про припинення провадження на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, відмовити з підстав вищевикладеного

.

Згідно із статтею 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1. ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена у сумі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що судом у позовних вимогах відмовлено, судові витрати покладаються в порядку статті 49 ГПК України на позивачів за первісним та зустрічним позовом у справі відповідно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 41, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 7, 9, 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 11, 16, 190, 215, 328, 334, 392, 509, 526, 530, 626, 629, 876 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22,32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 60, 75, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк