Рішення № 43268026, 23.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.03.2015 Справа № 920/238/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О. О., розглянувши матеріали справи № 920/238/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізар - Техносервіс»,

м. Суми,

до відповідача: Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне

училище», м. Глухів, Сумська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Глухівського відділення Державного казначейства України, м. Глухів, Сумська область,

про стягнення 210 255 грн. 11 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: предст. Рубан О.О. (довіреність від 05.02.2015 року);

Від відповідача: директор Новиков В.В. (наказ № 431-к від 19.09.2011 року);

Від 3-ї особи: не з'явився;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 211 433 грн. 11 коп., в тому числі 185 442 грн. 74 коп. інфляційних збитків та 25 990 грн. 37 коп. 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем договорів підряду, а саме № 82 від 05.06.2013 року, № 79 від 12.09.2013 року та № 80 від 12.09.2013 року, а також 4 256 грн. 09 коп. судового збору.

23 березня 2015 року позивач подав лист в якому просить суд долучити до матеріалів справи обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, в якому зменшує суму боргу та просить суд стягнути з відповідача 210 255 грн. 11 коп., в тому числі 184 206 грн. 18 коп. інфляційних збитків та 26 048 грн. 93 коп. 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем договорів підряду, а саме № 82 від 05.06.2013 року, № 79 від 12.09.2013 року та № 80 від 12.09.2013 року, а також 4 256 грн. 09 коп. судового збору.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

4 березня 2015 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву № 105 від 27.02.2015 року, в якому зазначив, що свої зобов'язання перед позивачем виконав в повному обсязі, а невчасне отримання позивачем коштів за виконані роботи виникло внаслідок дій Глухівського відділення Державного казначейства України. В зав'язку з вищевикладеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Глухівське управління державної казначейської служби України у Сумській області 16 березня 2015 року надіслало відзив № 01.4-31/119, в якому зазначило, що не є стороною за даними договорами і не має жодних зобов'язань ні перед позивачем ні перед відповідачем та не має відношення до спірних правовідносин. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

5 червня 2013 року між сторонами було укладено договір підряду № 82, відповідно до якого позивач зобов'язується за завданням відповідача на власний ризик у відповідності до умов договору виконати роботи, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити роботи.

12 вересня 2013 року між сторонами було укладено договори підряду № 79 та № 80 за умовами яких позивач зобов'язується за завданням відповідача на власний ризик у відповідності до умов договору виконати роботи, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити роботи.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме № 03-09 від 24.09.2013 року, № 3/1 від 05.12.2013 року та № 2 від 05.12.2013 року підтверджується факт виконання позивачем робіт за договорами підряду № 82 від 05.06.2013 року, № 79 та № 80 від 12.09.2013 року (а.с. 12-17, 21-26, 30-33).

Відповідач протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору перераховує позивачеві на його розрахунковий рахунок аванс у розмірі 30% від вартості обсягу робіт на придбання матеріалів (пункт 6.1 договорів).

Приписами пункту 6.2. договорів визначено, що остаточний розрахунок провадиться після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) протягом п'яти календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладених між сторонами договорів підряду свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки розрахувався за виконані роботи з порушенням термінів, а саме за договором підряду № 82 від 05.06.2013 року відповідач мав провести остаточний розрахунок не пізніше 30.09.2013 року, однак розрахувався 30.10.2014 року; за договором підряду № 80 від 12.09.2013 року повинен був провести остаточний розрахунок не пізніше 11.12.2013 року, а розрахувався 30.10.2014 року; за договором № 79 від 12.09.2013 року остаточний розрахунок мав провести не пізніше 11.12.2013 року, але розрахувався в повному обсязі лише 01.12.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних на загальну сумі 26 048 грн. 93 коп., а саме за договором № 82 від 05.06.2013 року в сумі 6 600 грн. 14 коп. за період з 30.09.2013 року по 30.10.2013 року (а.с. 88), за договором № 80 від 12.09.2013 року в сумі 4 382 грн. 36 коп. за період з 11.12.2013 року по 30.10.2014 року (а.с. 88), за договором № 79 від 12.09.2013 року в сумі 15 066 грн. 43 коп. за період з 11.12.2013 року по 30.10.2014 року, з 30.10.2014 року по 24.11.23014 року, з 24.11.2014 року по 01.12.2014 року (а.с. 89).

Загальний розмір інфляційних збитків складає - 184 206 грн. 18 коп., за договором № 82 від 05.06.2013 року в сумі 41 164 грн. 75 коп. за період з жовтня 2013 по жовтень 2014 року (а.с. 88), за договором № 80 від 12.09.2013 року в сумі 32 254 грн. 56 коп. за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року (а.с. 88), за договором № 79 від 12.09.2013 року в сумі 110 786 грн. 87 коп. за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року, з жовтня 2014 року по листопад 2014 року (а.с. 89).

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує і зазначає, що виконав свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі, шляхом прийняття, виконання передбачених договорами робіт та відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання прийняв рішення про їх оплату надавши доручення на здійснення платежу Державній казначейській службі м. Глухова та Глухівського району у вигляді платіжних доручень. Відповідач стверджує, що неотримання позивачем коштів за виконані роботи виникло внаслідок дій Глухівського відділення Державного казначейства України. В зав'язку з вищевикладеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення відповідача не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. В даному випадку це - фактична сплата коштів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26 048 грн. 93 коп., інфляційних збитків в сумі 184 206 грн. 18 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 4 256 грн. 09 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне училище» (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. 40 років Перемоги, 17 А, код 02547317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізар - Техносервіс» (40031, м. Суми, пр-т Курський, 147, код 35906730) 184 206 грн. 18 коп. інфляційних збитків, 26 048 грн. 93 коп. 3% річних та 4 256 грн. 09 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2015 року.

Суддя С. В. Заєць