Постанова № 43267924, 23.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 908/5811/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сливна Ю.П., Полежай К.О.;

відповідача - Гнєзділова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1331З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.15 у справі № 908/5811/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" м. Добропілля, м. Білецьке

про стягнення 183 070,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення 60840 грн. 00 коп. заборгованості та 2719 грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р.; про стягнення 114 282 грн. 94 коп. заборгованості та 5 228 грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, так як на підтвердження факту поставки продукції не надав в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 договору, в тому числі і рахунок-фактуру на оплату. У зв'язку з тим, що позивач не довів факт поставки продукції, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» вважає, що з його боку відсутнє порушення зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію, а тому звернення позивача до господарського суду про примусове стягнення заборгованості є передчасним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. по справі №908/5811/14 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром", м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", Донецька область, м.Добропілля, м.Білецьке задоволено, стягнуто з відповідача 60840 грн. 00 коп. заборгованості та 2719 грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р.; 114282 грн. 94 коп. заборгованості та 5228 грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р., 3661 грн. 41 коп. судового збору, з посиланням на невиконання відповідачем умов договорів в частині оплати отриманої продукції.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі зазначив, що оплата повинна проводитись на 60 календарний день з моменту поставки продукції, позивач на підтвердження факту поставки продукції не надав в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 договору, в тому числі і рахунок-фактуру на оплату, тому позивач не довів факт поставки продукції, вважає, відсутнє порушення відповідачем зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію, а тому звернення позивача до суду про примусове стягнення заборгованості та пені є передчасним.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що поставка здійснена по видатковим та товаро-транспортним накладним, документи передбачені п.4.3. договору надавались відповідачу разом з продукцією, що підтверджується відміткою у товарно - транспортних накладних, в яких зазначено: супровідні документи на вантаж, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (покупець) укладено договори поставки №ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р. та №ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

У пунктах 1.1 зазначених договорів зазначено, що постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договору та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 4.3 договорів передбачено, що як доказ поставки поставщик зобов'язаний надати покупцю товаросупроводжувальні документи: рахунок - фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну,сертифікат якості та інші

У п. 4.4. договорів зазначено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Пунктами 5.3 договору № ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року та договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на шістдесятий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору № ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року позивач у період з 26 червня 2014р. по 13 серпня 2014р. поставив продукцію на загальну суму 64365 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін: № 3561 від 26.06.2014р., № 3562 від 26.06.2014р., №3563 від 26.06.2014р., №6163 віл 13.08.2014р., №6164 від 13.08.2014р.

На виконання умов договору №ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р. позивач у період з 16 червня 2014р. по 27 серпня 2014р. поставив продукцію на загальну суму 163664 грн. 07 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін: №3189 від 16.06.2014р., №6167 від 13.08.2014р., №3661 від 29.07.2014р., №6168 від 13.08.2014р., №4720 від 01.08.2014р., №6169 від 13.08.2014р., №6165 від 13.08.2014р., №3660 від 27.08.2014р., №6166 від 13.08.2014р.

Отже, датами поставки вважаються дати зазначені у відповідних видаткових накладних, підписаних представниками сторін без зауважень, та якими підтверджується факт поставки продукції.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

В порушення умов договорів відповідач частково оплатив вартість поставленої продукції в сумі 3525 грн. 60 коп., що підтверджується випискою банку за 26 серпня 2014р, сума заборгованості за договором № ДУ- 2014/78-КП від 02 січня 2014 року складає 60840 грн. 00 коп.; за договором № ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014р сплачено 49381,13грн., що підтверджується випискою банку за 19.08.2014р., сума заборгованості складає 114282 грн. 94 коп.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що загальна суму заборгованості відповідача перед позивачем складає 175 122 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як свідчать матеріали справи в передбачений договорами шестидесятиденний строк відповідач оплату отриманої продукції не здійснив.

16.10.2014р. позивачем на адресу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» надіслано претензії вих. № 66-юр/14 та вих. № 67-юр/14 з проханням перерахувати на поточний рахунок позивача суму заборгованості за договором № ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року та договором № ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року відповідно.

11.11.2014р. позивач надіслав претензію вих. № 68-юр/14 з проханням перерахувати на поточний рахунок позивача суму заборгованості за договором № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на не доведеність належними та допустимими доказами факту поставки продукції по договору, так як на підтвердження факту поставки продукції позивач не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 договору, в тому числі і рахунок-фактуру на оплату, є безпідставним та спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі, а ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України, передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договорів передбачено, що сертифікат якості та інші документи передбачені п.4.3. договору повинні направлятися одночасно з товаром, при їх відсутності покупець має право відмовитись від приймання продукції.

Позивач зазначає, що документи, передбачені п.4.3. договорів, зокрема рахунок - фактура, накладні, сертифікат якості продукції були передані відповідачу одночасно з продукцією, що підтверджується відмитками в товарно - транспортних накладних, в яких зазначено: супровідні документи на вантаж, видаткові накладні,податкові накладні, рахунки, а відповідач стверджує, що документи, передбачені п.4.3 договорів йому з продукцією не передавались.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає, що відповідачем не доведена відсутність документів, підтверджуючих якість товару, при прийманні товару.

Так, у п. 4 Інструкції « Про порядок приймання продукції виробнично - технічного призначення та товарів народного споживання по якості» № П-7, зазначено, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться в точної відповідності зі стандартами, технічними умовами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукція, яка постачається/ технічний паспорт тощо / Відсутність зазначених супровідних документів не зупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт о фактичної якості та комплектності одержаної продукції і у акті зазначається, які документи відсутні.

Як свідчать матеріали справи у товарно-транспортних накладних, зазначено: супровідні документи на вантаж: видаткові накладні,податкові накладні, рахунки.

Відповідач не надав доказів наявності зауважень по якості продукції або про відсутність документації,передбаченої п.4.3. договорів, на час прийняття продукції від позивача, акт прийняття по якості не складався, відсутні також листи та відповідні претензії на час прийняття продукції.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи з моменту приймання продукції, відповідач не вимагав від позивача надання йому документів, передбачених п.4.3. договорів, та не встановлював строк для їх надання.

Колегія суддів вважає, що в зв'язку з тим, що відповідач не надав доказів підтверджуючих відсутність рахунку - фактури, накладних, сертифікату якості та інших документів,передбачених п.4.3. договорів, не довів наявність порушення зобов'язання по передачі зазначених документів позивачем, відсутні відповідні акти та вимоги про надання документів при прийманні продукції, є підстави для стягнення суми боргу.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 60840 грн. 00 коп. заборгованості, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р. та про стягнення з відповідача 114282 грн. 94 коп. заборгованості, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2719 грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р. та 5228 грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р. виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею); неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.6 договору №ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року та договору №ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, від вартості не сплаченої продукції.

В зв'язку з несплатою отриманої продукції суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 719 грн. 26 коп. за період з серпня 2014р. по грудень 2014р. за договором №ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року та пені у розмірі 5 228 грн. 24 коп. за період з вересня 2014р. по грудень 2014р. за договором №ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року.

Посилання відповідача на недоведеність факту поставки та відсутність обов'язку сплатити вартість отриманої продукції необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611, 666, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015р. по справі №908/5811/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.03.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.