Постанова № 43267439, 04.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2015 рокусправа № 804/3997/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Релігійної громади «Парафія «Святого Пантелеймона» Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 за позовом Релігійної громади «Парафія «Святого Пантелеймона» Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви до за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: про Дніпропетровської обласної ради Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт сіті» скасування рішення, - ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада «Парафія «Святого Пантелеймона» Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (далі по тексту - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт сіті» (далі по тексту - третя особа), в якому просила:

- визнати нечинним рішення Дніпропетровської обласної ради № 530-22/ХІІІ від 19.03.2002 р. як таке, що суперечить вимогам Указу Президента України від 04.03.1992р. № 125;

- зобов'язати Дніпропетровську обласну раду вчинити дії - на найближчому після набрання чинності рішенням суду пленарному засіданні сесії Дніпропетровської обласної ради скасувати зазначене рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року відкрито адміністративне провадження у справі №804/3997/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржуване рішення відповідача від 19.03.2002р., є незаконним, оскільки, суперечить вимогам п.3 Указу Президента України від 04.03.1992р. № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», що зобов'язує всі місцеві ради здійснити передачу культових будівель релігійним громадам у власність.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя - Лозицька І.О.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована, тим, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження належності будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а певній релігійній організації. Крім того, суд першої інстанції вказує на неможливість реалізації положень Указу Президента України від 04.03.1992р. №125 щодо вжиття з боку органів місцевого самоврядування відповідних заходів по передачі майна на момент порушення адміністративного провадження через сплив терміну даних заходів.

Позивач - Релігійна громада «Парафія «Святого Пантелеймона» Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначив, що висновок архітектурного дослідження ДП «Укрзахідпроектреставрація» є належним письмовим доказом, оскільки містить ґрунтовний аналіз архітектурних елементів будівлі по вул. Короленка, 20-а у м. Дніпропетровську, виконаний компетентною та неупередженою постановою. Також позивач зазначає, що протягом 1992-1993 року і до 01 грудня 1997 року Дніпропетровська обласна рада, як орган управління майном територіальних громад області, мала виконати свій обов'язок та передати культову будівлю будь-якій релігійній громаді. Крім того, культове майно не могло бути відчуженим у 2002 році Дніпропетровською обласною радою на користь нерелігійної громади, а отже відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

19 грудня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№64107/14 надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він, зокрема, вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення права позивача не порушувались. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 - без змін.

Також 19 грудня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№64103/14 надійшли заперечення третьої особи на апеляційну скаргу, в яких вона, зокрема, зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач мав необхідні та достатні законні повноваження органу місцевого самоврядування на прийняття рішення по управлінню майном спільної власності територіальної громади Дніпропетровської області та його продажу. Крім того, третя особа зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача та представники третьої особи, кожен окремо, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Дніпропетровською обласною радою 19 березня 2002 року прийнято рішення №530-22/ХІІІ.

Згідно пункту 12 даного рішення відповідачем вирішено продати нежитлову будівлю площею 850,0 кв.м, яка знаходиться на балансі державного підприємства Дніпропетровський обласний будинок культури «Український Дім», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а Товариству з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями компанія «ГЕД Інвест», як такому, що подав одну заяву на участь у прилюдних торгах за початковою ціною продажу, визначеною експертним шляхом - 130300 (сто тридцять тисяч триста) гривень.

Відповідно до змісту позовної заяви вимоги позивача спрямовані на скасування саме вказаного пункту оскаржуваного рішення.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» у відповідній редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно частини 2 статті 10 вищезазначеного Закону обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до частини 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради здійснюється вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про продаж нежитлової будівлі площею 850,0 кв.м, вказаний об'єкт нерухомості перебував у власності територіальних громад області.

В матеріалах справи міститься копія висновку про експертну оцінку вартості нежитлової будівлі, загальною площею 850 кв.м, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а, підготовленого ТОВ Консалтинговим центром «Алеана». Датою здійснення оцінки зазначено 03 грудня 2001 року. Згідно даного висновку ринкова вартість об'єкта оцінки без ПДВ становить 130300,00 грн. Замовником оцінки є Товариство з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями «ГЕД Інвест».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази належності ТОВ Консалтингового центру «Алеана» до суб'єктів оціночної діяльності. Крім того, оцінку об'єкту нерухомості - будівлі, загальною площею 850 кв.м, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а, за замовленням Товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями «ГЕД Інвест» було здійснено до публікації відповідачем оголошення про проведення прилюдних торгів даного об'єкта у газеті «Зоря» від 03 січня 2002 року.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що початкова ціна продажу об'єкту нерухомості визначена експертним шляхом не підтверджені матеріалами справи та є необґрунтованими.

Також, згідно частини 4 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Частиною 10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії.

В матеріалах справи міститься копія протоколу засідання Постійної комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, побутового торговельного обслуговування населення Дніпропетровської обласної ради від 19 березня 2002 року. Із вказаного протоколу вбачається, що до порядку денного засідання вказаної постійної комісії було включено питання про продаж майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, зокрема нежитлової будівлі, загальною площею 850 кв.м, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а. Згідно даного протоколу, постійною комісією було одноголосно вирішено пропонувати обласній раді проект рішення облради «Про продаж майна, що належить до спільної власності територіальних громад області» прийняти на черговій сесії облради.

Згідно змісту оскаржуваного рішення відповідача, орган місцевого самоврядування при його прийнятті враховував висновки і рекомендації Постійної комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, побутового торговельного обслуговування населення.

Разом з тим, таких висновків і рекомендацій, оформлених згідно частини 10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підписаних головою комісії, заступником голови або секретарем комісії матеріали справи не містять.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин справи та вказаних правових норм, зважаючи на те, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості рішення № 530-22/ХІІІ від 19.03.2002р. в частині продажу об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі, загальною площею 850 кв.м, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а, та з огляду на його невідповідність критеріям безсторонності (неупередженості), добросовісності та розсудливості згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вбачає наявність підстав для скасування у вказаній частині оскаржуваного рішення та, відповідно, часткового задоволення заявленого позову.

Щодо вимог позивача стосовно зобов'язання відповідача скасувати оскаржуване рішення на найближчому після набрання чинності рішенням суду пленарному засіданні сесії Дніпропетровської обласної ради, колегія суддів зазначає, що відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05.03.2012р. та у Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування, є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому, не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на зазначене, правові підстави для задоволення позову у вищевказаній частині відсутні.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 - скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної громади «Парафія «Святого Пантелеймона» Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі №804/3997/14 - скасувати.

Позов - задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради №530-22/ХІІІ від 19 березня 2002 року в частині продажу нежитлової будівлі площею 850,0 кв.м, яка знаходилась на балансі державного підприємства Дніпропетровський обласний будинок культури «Український Дім», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 20-а Товариству з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями компанія «ГЕД Інвест», як такому, що подав одну заяву на участь у прилюдних торгах за початковою ціною продажу, визначеною експертним шляхом - 130300 (сто тридцять тисяч триста) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 25 березня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна