Ухвала суду № 43267432, 19.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 рокусправа № 804/8922/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 804/8922/14 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міжрегіональний житлово-будівельний кооператив «Південний», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міжрегіональний житлово-будівельний кооператив «Південний», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними дії щодо відмови у реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна квартири є такими, що порушують законні права, свободи та інтереси позивача та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Реєстраційної служби щодо відмови у реєстрації квартири. Скасовані рішення Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 14.02.2014 року №10927684 та від 16.04.2014 року №12477706 про відмову ОСОБА_1 у реєстрації її права власності на квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області повторно розглянути заяву, прийняту 27.03.2014 р. за реєстраційним номером 6016904, про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, та прийняти за результатом її розгляду відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення суду відповідачем подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення в частині визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. Скарга обґрунтована зокрема тим, що прийняттю рішення від 14.02.2014р. передувало винесення реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, крім того, судом не спростовані висновки реєстратора щодо ненадання документів з яких важливо встановити відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також не враховано неможливість повторного розгляду заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.12.2013 ОСОБА_1 подала до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області заяву про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

14.02.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області прийнято рішення № 10927684 про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації її права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивачем 27.03.2014 також було подано до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області заяву про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

16.04.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області прийнято рішення № 12477706 про відмову у державній реєстрації ОСОБА_1 її права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення обґрунтовані тим, що з наданих документів не вбачається за ким саме виникає право власності на об'єкт нерухомого майна, ОК Міжрегіональний житлово-будівельний кооператив «Південний» не зареєстровано щодо об'єкту нерухомого майна право власності, що позбавляє його права розпоряджатися цим майном (в даному випадку передавати у власність громадянам), а також наданий технічний паспорт щодо об'єкта нерухомого майна містить недоліки, що не дає можливості встановити його відповідність опису тієї квартири, на яку були надані документи.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем надано документи для реєстрації права власності не у повному обсязі, як це передбачено діючим законодавством про реєстрацію, а саме: не надано державному реєстратору документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує право заявника на набуття у власність об'єкта нерухомого майна.

Таким чином доводи відповідача, що позивачем не надано державному реєстратору документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує право заявника на набуття у власність об'єкта нерухомого майна, встановлені судом першої інстанції, позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції, проте колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з тих підстав, що Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області також не виконано обов'язок, встановлений ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стосовно доведення до відома заявників інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Так з матеріалів справи вбачається, що до прийняття рішення відповідачем від 14.02.2014р. передувало прийняття рішення від 14.01.2014 №9884738 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію (а.с. 151).

З вказаного рішення вбачається, що відсутні в повному обсязі документи, необхідні для проведення державної реєстрації прав власності, проте не зазначається саме які відсутні документи, а тому неможливо встановити що саме пропонувалось подати додатково позивачу.

Представник позивача не спростовує наявність такого рішення та надав суду апеляційної інстанції його копію, проте зазначив, з рішення про зупинення розгляду заяви не зрозуміло, яких документів не вистачає, або щодо невірного їх оформлення та без вказівки певних документів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно2.

Пункт 1 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 цього Закону державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно із ч. 1 ст. 15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Пунктом 23 вищезазначеного Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч.3 ст. 22 вказаного закону).

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Утім, слід мати на увазі, що така відмова має бути прийнята у відповідності до ст. 2 КАС України яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків.

Як зазначено вище, рішення від 14.01.2014 №9884738 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію не зазначається саме які відсутні документи та їх невідповідність.

Крім того, у рішеннях про відмову у реєстрації є посилання на розбіжності площі квартири (в акті приймання-передачі 57.0кв.м. та технічному паспорті - 56.6кв.м.).

Проте відповідач не звернув увагу та не надав оцінку Акту інженера з інвентаризації від 08.11.2013р, в якому зазначено що зменшення площі на 0,4кв.м. не є самочинним будівництвом, а пов'язано з оздобленням та утепленням стін. Даний акт подано разом з технічним паспортом.

Щодо посилання відповідачем на зазначення секції будинку, позивач зазначає, що по суті це є технічне позначення якими користується забудовник та по суті є під'їзд будинку.

Між тим, у відмові про вчинення реєстраційної дії державний реєстратор не вказав обставини, на підставі яких він не приймає до уваги і інші подані документи з приводу площі квартири та секції будинку, що унеможливлює надання судом правової оцінки діям відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що з урахуванням всіх обставин у справі не можна прийти до висновку, що відповідачем враховані всі подані документи та не виконано обов'язок, встановлений ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно доведення до відома заявників інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Щодо посилання відповідача про неможливість повторно розглянути заяву позивача, слід зазначити, що прийняті рішення про відмову у реєстрації прав власності скасовані судом, а відтак є заява позивача про реєстрацію прав власності за яким повинно бути прийнято рішення.

Крім того, суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що судом повинно бути прийнято рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Враховуючи вищезазначене, доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 804/8922/14 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міжрегіональний житлово-будівельний кооператив "Південний", ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 24 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник