Ухвала суду № 43266273, 17.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 876/11814/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Затолочного В.С..

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на ухвалу з питань прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Реєстраційної служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправними дії державних органів реєстрації прав власності на нерухоме майно при виключенні з державного реєстру реєстрації прав власності на ім'я приватного підприємця ОСОБА_1 нерухомого майна, яке складається з приміщення № 1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м кв. в будівлі А-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке було зареєстровано згідно судового рішення у справі № 4/1940-17/296; скасувати рішення від 27.08.2014 року № 15392888 та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності за приватним підприємцем ОСОБА_1 приміщень № 1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м кв. в будівлі А-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі судових рішень у справі № 4/1940-17/296.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що не погоджується із рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15392888 від 27.08.2014 року у зв'язку із тим, що існують не скасовані та не змінені судові рішення про встановлення права власності на ці приміщення за позивачем - ОСОБА_1.

У подальшому позивачем 26.11.2014 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить скасувати рішення реєстратора Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4 від 14.12.2011 року про реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 приміщень №1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м. кв. в будівлі А-2 за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 26.11.2014 року про збільшення позовних вимог у справі за його позовом до реєстраційної служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, приватний підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 26.08.2014 року звернувся до Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області із заявою (реєстраційний номер 7907233) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної перереєстрації права власності на нежитлові приміщення № 1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 кв. м будівлі А-2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

До поданої заяви про державну реєстрацію апелянтом було надано: ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2006 року №4/1940; мирову угоду від 11.10.2006 року; акт передачі майна від 11.10.2006 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.07.2006 року.

На підставі вивчення поданих документів, державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15392888 від 27 серпня 2014 року. Відповідно до зазначеного рішення, у проведенні державної реєстрації відмовлено у зв'язку з тим, що згідно даних Реєстру прав власності вищевказане нерухоме майно зареєстроване за іншим суб'єктом. Окрім того, дані нежитлові приміщення перебувають під арештами: арешт № 8730860, накладений згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду № 2-259 від 18.05.2009 року, та арешт № 8734895, накладений згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду № 4782 від 18.05.2009 року.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, крім іншого, наділений повноваженнями встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Вказана норма кореспондується з п. 15 Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, згідно якого під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі: якщо, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Крім того, згідно п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, або рішення про відмову у такій реєстрації.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що в переліку документів, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Як уже зазначалось при зверненні до державного реєстратора апелянтом було подано ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2006 року № 4/1940/296, згідно якої позивачем підписано мирову угоду з приватним підприємцем ОСОБА_5. З тексту цієї мирової угоди видно, що позивач приймає пропозицію ОСОБА_5 про погашення боргу майном і дає згоду в погашення боргу прийняти у власність майно, яке складається з приміщення № 1-6, 13-18, 21-25 будівлі А-2, загальною площею 344,4 кв. м у АДРЕСА_1, вартістю 449905,00 гривень. Передача майна між сторонами відбувалася згідно акту, що є невід'ємною частиною мирової угоди.

Однак, розглянувши заяву та долучені документи, державним реєстратором ОСОБА_2 було встановлено, що відповідно до п. 4, ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав, документам, що їх посвідчують, оскільки за даними Реєстру прав власності вищевказані нежитлові приміщення 14.12.2011 року зареєстровані Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації за громадянкою ОСОБА_3 на основі рішення суду № 2-259-09 від 10.07.2009 року.

Рішення судів, які подавались апелянтом державному реєстратору ОСОБА_2, були датовані до 10.07.2009 року, тобто до дня прийняття Стрийським міськрайонним судом Львівської області рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Стрийської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третьої особи Стрийської державної нотконтори, Стрийського МБТІ про визнання права переважної частини купівлі частини приміщення, переведення прав і обов'язків покупця, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

З врахуванням зазначеного колегія суддів констатує, що в діях державного реєстратора немає жодних ознак протиправності, а рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нежитлові приміщення є правомірним та обґрунтованим, а відтак в задоволенні вимоги про скасування оспорюваного рішення від 27.08.2014 року №15392888 правомірно відмовлено.

Відносно вимоги про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності за ПП ОСОБА_1 приміщень № 1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м кв. в будівлі А-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі судових рішень у справі № 4/1940-17/296 слід вказати, що відмова у задоволенні вимоги про скасування рішення від 27.08.2014 року №15392888 є взаємопов'язаною з даною вимогою і унеможливлює її задоволення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність обумовленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатись у їхні повноваження, в даному випадку у повноваження РС Стрийського МРУЮ у Львівській області.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій державних органів реєстрації прав власності на нерухоме майно, при виключенні з державного реєстру прав власності на ім'я приватного підприємця ОСОБА_1 нерухомого майна, яке складається з приміщення № 1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м кв. в будівлі А-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке було зареєстровано згідно судового рішення у справі № 4/1940-17/296, слід зазначити, що мало місце не виключення ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а реєстрація майна, яке складається з приміщення № 1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м кв. в будівлі А-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі судового рішення від 10.07.2009 року у справі № 4/1940-17/296, на іншу особу.

Стосовно вимоги апелянтом про збільшення позовних вимог (ухвала з питань прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року) про скасування рішення реєстратора Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4 від 14.12.2011 року про реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 приміщень №1-6, 13-18, 21-25 загальною площею 344,4 м. кв. в будівлі А-2 за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така містить новий предмет і нові підстави позову, в той час, як зміна одночасно підстави і предмета позову не допускається, а тому така вимога не підлягала розгляду.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, представив належні і достатні докази на спростування вищенаведених обставин, а апелянтом не наведено належних і допустимих доказів про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законні та обґрунтовані судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі №813/6232/14- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: В.З. Улицький

В.C. Затолочний