Ухвала суду № 43266243, 17.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 876/8/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить: постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Мазурик В.В. ВП № 44328319 "Про накладення штрафу" від 25 вересня 2014 року - скасувати; визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Мазурик В.В. ВП № 44328319 "Про накладення штрафу" від 25 вересня 2014 року - неправомірними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій - закрито.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції неповністю та поверхнево з'ясовано обставини, які мали значення для справи, упереджено та однобоко витлумачено норми процесуального права, що в наслідку і призвело до не вирішення по суті заявлених нею вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є дії та постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ВП № 44328319 від 25 вересня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340 грн. Зазначену постанову прийнято відповідачем внаслідок невиконання апелянтом рішення суду та вимог державного виконавця без поважних причин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах і в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 частини 3 статті 11 цього Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, статтею 75 цього Закону, яка регулює загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої, другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення, повторно перевіряє стан виконання рішення.

Аналіз цих законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що рішення про застосування штрафу державний виконавець приймає у процесі здійснення виконавчого провадження, тобто під час примусового виконання рішень судів та інших органів.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи з положень зазначеної статті та роз'яснень викладених в п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21 травня 2012 року Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні усіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом встановлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тому, як зазначено у п.6 згаданої Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятої у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані та в незалежно від того чи виділені вказані постанови у окреме виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що даний спір необхідно розглядати Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області в порядку цивільного судочинства.

Відтак, з врахуванням наведених аргументів, колегія суддів прийшла до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухилення від вирішення позову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, як це передбачено п.3 ч.1 ст.199 КАС України.

Керуючись ст.160, ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року про закриття провадження в адміністративній справі № 813/6894/14 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: В.З. Улицький

В.C. Затолочний