Ухвала суду № 43265664, 18.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.Справа № 643/19639/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Водолажської Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В с т а н о в и л а:

05.12.2014 року позивач, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі - позивач, пенсійний орган, УПФУ), звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача - Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС) та про скасування постанови державного виконавця ВДВС Машкіної І.О. від 25.11.2014 року ВП № 33246234 про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом виконання УПФУ у жовтні 2012 року судового рішення в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та існуванням порядку погашення заборгованості за виконавчими документами, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440. Також, позивач зазначає про наявність у нього статусу територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади і про порушення відповідачем підвідомчості виконавчих проваджень, встановленої ст. 21 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року позовні вимоги пенсійного органу задоволені в повному обсязі.

Рішення суду вмотивовано тим, що в супереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач не довів правомірність свого рішення. Оскаржувана постанова державного виконавця є невмотивованою, оскільки в постанові не викладені обставини, які послугували підставою для висновку про неповажність причин невиконання боржником судового рішення. Суд визначився про обґрунтованість зауважень позивача щодо порушення відповідачем правил підвідомчості при відкритті виконавчого провадження.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2015 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог УПФУ.

Апелянт зазначає, що після прийняття 24.10.2013 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) остаточного рішення у справі «Нечепоренко та інші проти України», яким зобов'язано державу Україна виконати, зокрема, щодо нього постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року, державний виконавець Машкіна І.О. помилково, замість зазначення у оспорюваний постанові про накладення штрафу на боржника за невиконання вищевказаного рішення ЄСПЛ, зазначила про те, що штраф на пенсійний орган накладено за невиконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року. Порядок виконання судових рішень національних судів, зазначений в постанові суду першої інстанції, не має жодного відношення до порядку виконання рішень ЄСПЛ.

Постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі № 2-а-6788/2011, а, по суті, рішення ЄСПЛ від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України», стовно нього не виконані УПФУ, оскільки не зроблений перерахунок розміру пенсії з 01.11.2011 року по теперішній час, а проведений перерахунок за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року зроблений математично неправильно, розмір пенсії занижений, виплата пенсії згідно із зазначеним судовим рішенням не проведена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.07.2012 року державним виконавцем ВДВС Россіним І.О. прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-6788/11, виданого 22.12.2011 року Московським районним судом м. Харкова, для примусового виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по справі № 2а-6788/11 в частині, якою УПФУ зобов'язано «здійснити ОСОБА_1 збільшення йому пенсії у 3,5 рази з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум пенсії». Боржникові наданий термін - 5 днів для добровільного виконання судового рішення. Реєстраційний номер виконавчого провадження: 33246234 (а.с. 18).

У жовтні 2012 року УПФУ проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року, щомісячний розмір пенсії склав 23.297,42 грн., сума донарахованої до виплати пенсії склала 73.054,83 грн.

01.01.2013 року набув чинності Закон України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким закріплено процедуру виконання рішень національних судів, ухвалених після набуття цим Законом чинності і виконання яких гарантується державою. 19.09.2013 року у Закон внесені зміни, спрямовані на вирішення питання щодо погашення вже існуючої заборгованості за такими судовими рішеннями, ухваленими до 01.01.2013 року.

Рішенням П'ятої секції Європейського суду від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України»: оголошено прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 2, за п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР та за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, (у тому числі скарга ОСОБА_1 щодо тривалого невиконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року, заява № 44587/12) та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятними з будь-яких інших підстав; постановлено, що: було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; було порушення ст. 13 Конвенції; протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

03.09.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова N 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою». Цей Порядок передбачає процедуру інвентаризації та погашення заборгованості за рішеннями національних судів, що підлягають виконанню, у тому числі, і рішень, які носять зобов'язальний характер.

За поясненнями ОСОБА_1, даними суду апеляційної інстанції, сума коштів, що була нарахована пенсійним органом, у розмірі 73.054,83 грн. ним отримана у червні 2014 року.

Постановою державного виконавця ВДВС від 25.11.2014 року на боржника - УПФУ у зв'язку з невиконанням вимоги державного виконавця щодо виконання виконавчого документа в повному обсязі в порядку, передбаченому ст. 89 Закону № 606-XIV, накладений штраф у розмірі 680 грн. (а.с. 4).

Відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції УПФУ зазначена постанова надійшла до пенсійного органу 28.11.2014 року й, таким чином, десятиденний строк на оскарження рішення ВДВС позивачем дотриманий.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог УПФУ, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу положень ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 цього Закону державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на те причин.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови про накладення штрафу державним виконавцем вказано, що боржника було зобов'язано виконати рішення суду в повному обсязі, але вимога державного виконавця щодо виконання виконавчого документа на даний час не виконана. При цьому, державний виконавець не зазначив, які дії повинен був вчинити пенсійний орган для виконання судового рішення, з яких причин судове рішення не виконане та чому ці причини є неповажними.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано жодних доводів в обґрунтування прийнятого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону № 606-XIV право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Разом з тим, до підвідомчості відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в області віднесено виконання конкретного рішення, за яким боржником є, зокрема, територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади (ч. 2 ст. 21 Закону № 606-XIV). Тобто цією нормою визначено підвідомчість виконавчих проваджень і критеріями її визначення є, зокрема, статус боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, з наступними змінами, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відтак, виходячи із статусу боржника у даному виконавчому провадженні примусове виконання вищезазначеного виконавчого листа віднесено до підвідомчості відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог УПФУ.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.

Зазначаючи про невиконання позивачем постанови Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2011 року в частині, якою УПФУ зобов'язано «здійснити ОСОБА_1 збільшення йому пенсії у 3,5 рази з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум пенсії», апелянт ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що судом не визначена кінцева дата виконання судового рішення, відтак пенсійний орган повинен здійснювати перерахунок його пенсії у встановленому судовим рішенням порядку фактично по життєво.

Погоджуючись із доводами УПФУ, колегія суддів зазначає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому виникнення підстав для перерахунку розмірів таких пенсій визначається лише дата, з якої особа має право на її перерахунок чи отримання пенсії у певному розмірі. Обмеження періоду, протягом якого суб'єкт владних повноважень має здійснювати обчислення пенсії відповідно до вимог закону, є безпідставним та суперечить вимогам ст. 19 Конституції України. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.10.2013 року по справі № 21-338а13.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про обґрунтованість постанови відповідача, правомірність якої оспорюється позивачем, з огляду на те, що проведений пенсійним органом на виконання постанови Московського райсуду м. Харкова від 05.11.2011 року перерахунок розміру його пенсії зроблений позивачем математично неправильно. Так, апелянтом не наведений контррозрахунок, який можливо було б вважати свідченням допущення пенсійним органом помилок в обчисленні розміру його пенсії. Окрім того, висновок про невиконання боржником рішення суду саме в частині недоврахування останнім, в наслідок помилок в обчисленні пенсії, певної суми повинен бути визначений в постанові державного виконавця від 25.112014 року як доказ того, що судове рішення, в тій його частині, якою пенсійний орган зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, не виконане в повному обсязі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 23 березня 2015 року