Ухвала суду № 43264939, 19.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/284/15-ц Провадження № 22-ц/795/540/2015 Головуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Хромець Н.С., Острянського В.І.

При секретарі -Мартиновій А.В.

З участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

- третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2015 року в зв»язку з порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом відмовити.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, вселено ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1. Зобов»язано усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 та не повнолітнім ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей спірної квартири.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовлено.

На думку апелянта, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення , порушив ст. 71 ЖК України, не дав належної оцінки наявним у справі доказам та не врахував його доводів про те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку залишила квартиру, так як не мала наміру підтримувати з ним подружні стосунки. Крім того, апелянт вказує, що суд не повно з"ясував всі обставини справи, відмовивши йому в клопотанні про допит свідків щодо поведінки та проживання позивачки за спірною адресою.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що подана відповідачем ОСОБА_2 апеляційна скарга є необґрунтованою, а прийняте судове рішення законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини, викладені у скарзі.

ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, стверджуючи, що у справі достатньо доказів неправомірної поведінки відповідача, що і змусило залишити місце проживання, хоча ще до серпня 2014 року речі її та сина знаходились у квартирі за спірною адресою.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.

По справі встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 ( а.с. 11) .

Крім нього в квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та їх з ОСОБА_2 неповнолітній син ОСОБА_3.( а.с. 10)

З 02 травня 1998 року по 02 червня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі ( а.с. 9).

У травні 2014 року позивачка ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв"язку з неправомірною поведінкою ОСОБА_2 були змушені залишити квартиру за спірною адресою, але до серпня 2014 року, їх особисті речі залишались у квартирі, так як відповідач чинив перешкоди поверненню їх у квартиру.

З копії договору оренди квартири від 20 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 з серпня 2014 року є наймачем квартири АДРЕСА_2 ( а.с. 36). .

З висновку ВДІМ УМВС України в Чернігівській області від 06 жовтня 2014 року про результати звернення ОСОБА_1 до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області вбачається, що ОСОБА_1 16 вересня 2014 року зверталась до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з приводу того, що ОСОБА_2, який є її колишнім чоловіком, не пускає її у квартиру АДРЕСА_1 в якій вона зареєстрована та до гаражу, який оформлений на неї ( а.с. 12) .

З витягу з кримінального провадження № 12014270010002015 вбачається, що ОСОБА_1 13 травня 2014 року зверталась до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з заявою щодо спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 38).

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення її разом з неповнолітнім сином в квартиру АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні вказаним житлом, , відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції повно і всебічно встановив всі обставини по справі, правильно дослідив докази, дав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин між сторонами, встановив закон, який регулює спірні правовідносини і обґрунтовано виходив з того, що не проживання ОСОБА_1 у житловому приміщенні, в якому вона є зареєстрованою, зумовлено поважними причинами, а факт чинення ОСОБА_2 перешкод позивачці у вселенні у квартиру свідчить про порушення її житлових прав, яке підлягає судовому захисту.

Такий висновок суду повністю ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Житловим Законодавством України передбачено, що члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Якщо особи, які відносились до членів сім»ї наймача, перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки як наймач та члені його сім»ї.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів сім»ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або член його сім"ї відсутній у жилому приміщенні понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем , а у разі спору - судом.

Пунктом 11 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз»яснено, що у справах про визнання наймача або членів його сім»ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням необхідно з»ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки і в разі поважності їх відсутності визнавати можливим продовженим пропущеного строку.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку залишила житлове приміщення в якому проживала та виїхала на інше місце мешкання не заслуговують на увагу, та не можуть бути підставою для задоволення вимог про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про поважність причин відсутності ОСОБА_1 у вказаному приміщенні ( зверненнями до ЧМВС УМВС України у травні 2014 року та у вересні 2014 року та зверненням до КП «Новозаводське» ЧМР у жовтні 2014 року в яких їй було рекомендовано звернутись до суду для вирішення спірних питань ).

Акт від 22.01.2015 року, складений мешканцями квартир АДРЕСА_3 підписи яких засвідчені майстром дільниці з обслуговування житлового фонду № 2 КП «Новозаводське» ЧМС де зазначено, що ОСОБА_1 в квартирі НОМЕР_1 вказаного будинку з травня 2014 року не проживає, не містить інформації про причину не проживання позивачки за вказаною в акті адресою, тобто, не спростовує як докази, надані позивачкою щодо причини її не проживання в квартирі так і висновки суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не приймає участь в сплаті комунальних платежів та утриманні квартири, не приймаються судом до уваги, оскільки судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з неповнолітнім сином винаймає інше житло, спірною квартирою не користується, крім того, зазначені обставини не впливають на правильність ухваленого судового рішення, оскільки є предметом інших правовідносин.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції відповідно до положень статті 308 ЦПК України, - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: