Рішення № 43262574, 25.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/2284/14-ц 25.03.2015 25.03.2015 25.03.2015

Провадження №22-ц/784/848/15

Провадження № 22ц/784/848/15 Головуючий у 1-ї інстанції Бойко Л.Л.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Кудрі В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2015 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

19 листопада 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 21 953 грн. 96 коп. заборгованості за договором про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та її обслуговування.

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_2 в порушення умов укладеного з ним 23 жовтня 2008 року договору у встановлені строки не погашає тіло кредиту, проценти за користування кредитом і комісію, а тому він має право вимагати повернення кредитних коштів з урахуванням неустойки.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2015 року позов банка задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_2 21953 грн. 96 коп. заборгованості та 243 грн. 60 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у зазначених вимогах банка відмовити.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача вважає доводи скарги необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2008 року між КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № NKXRR210560452 на надання строкового кредиту «Розстрочка» та додатково про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та її обслуговування. За кредитною карткою «Універсальна» на момент укладення договору встановлено кредитний ліміт в сумі 500 грн. 00 коп., який збільшено за ініціативою банка до 2400 грн. 00коп. під 3% в місяць без сплати комісії.

У разі порушення зобов'язань при користуванні картковим рахунком, передбачено сплату пені за кожен день прострочення по сплаті кредиту та в розмірі 1% від розміру заборгованості один раз на місяць при наявності прострочення сплати кредиту чи процентів, а також штрафу при наявності порушення строків платежів більше, ніж 120 днів, в розмірі 250грн.00коп.+5% від суми позову.

Також позичальник ОСОБА_2 зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку в розмірі, строки та порядку, визначеними Правилами і Тарифами (а.с.26, 35-41).

21 грудня 2010 року відповідачем проведено обмін платіжної картки та отримана нова картка строком дії до вересня 2014 року.

Станом на 30 вересня 2014 року банком нарахована заборгованість відповідача за зазначеним договором, яка складає 21 953 грн. 96 коп. (13000 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 331 грн. 75 коп. - проценти за користування кредитом, 1 100 грн. 00 коп. пені, 500 грн. 00 коп. - фіксована частина штрафу і 1 021 грн. 62 коп. - процентна складова штрафу).

Суд першої інстанції установивши такі факти, вірно визначився із характером спірних правовідносин, врахував положення ст. ст. 526, 599, 1049, 1054 ЦК України, відповідні умови договору, Умови та правила надання банківських послуг, та Правила користування платіжною карткою «Універсальна», затверджених наказом від 31 серпня 2005 року №1663, і 13 вересня 2007 року №СП-2007-299, а також наявність інших обставин, які мають істотне значення для справи, та обґрунтовано задовольнив позов банка в частині стягнення суми кредиту та процентів.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Правилами користування платіжною карткою, а їх зміст, що наданий до суду є переробленим, не заслуговують на увагу, так як спростовуються підписом відповідача як на заяві позичальника (а.с.26), так і на заяві щодо видачі нової платіжної картки від 21 грудня 2010 року.

Безпідставним є і посилання апелянта на відсутність його згоди щодо підвищення кредитного ліміту, так як зміна розміру кредитного ліміту у відповідності до п.п.3.2, 3.3 Правил користування платіжною карткою і п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг може бути здійснена за рішенням банка та не потребує згоди позичальника.

Окрім цього, за витягами з особового рахунку (а.с.84-93, 103-113) ОСОБА_4 погодився з підвищенням кредитного ліміту банком та здійснював банківські операції з платіжною картою зі збільшеним розміром кредитних коштів.

Разом з тим, стягуючи в загальній сумі заборгованості як складову - 1100грн.00коп. комісії, суд першій інстанції не перевірив обґрунтованість доводів позову та не звернув увагу на наданий банком розрахунок, та помилково вважав цю суму заборгованістю за комісією, тоді як ця сума нарахована банком у відповідності до умов договору як пеня в межах строку позовної давності.

Оскільки зазначена сума нарахована у відповідності до умов договору, не оспорюється апелянтом, та є складовою загальної суми заборгованості, яка пред'явлена позивачем до стягнення, і стягнута за рішенням суду, то зазначене не тягне за собою зміну судового рішення в-цілому.

В той же час, суд першої інстанції помилково стягнув з позичальника штраф в сумі 500грн. 00 коп. як фіксовану частину та 1 021 грн. 62 коп. як процентну складову, оскільки за умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна» передбачено нарахування штрафу в розмірі 250 грн. (фіксована частина) і 5% від суми позову (процентна складова). Тобто необхідно було нарахувати 250грн.00коп. та 1 021 грн. 62 коп., а всього 1 271 грн. 62коп. штрафних санкцій.

Доводи апелянта щодо стягнення з нього двох видів штрафів, які є подвійною відповідальністю позичальника, є безпідставними, так як відповідно до умов кредитування штраф як неустойка нараховується один раз, але містить у собі дві складові, а не два виду штрафу.

Окрім цього, пеня та штраф нараховуються банком за різні види порушень зобов'язань, так як враховують різні строки порушення позичальником сплати платежів.

За положеннями статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому порушивши строки сплати кредиту та процентів у різні строки та різними платежами, передбаченими умовами договору, позичальник повинен сплатити банку, окрім пені, ще і штрафні санкції.

Отже, уклавши договір, який ґрунтується на Умовах та правилах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою «Універсальна», і встановлених банком за цими Умовами та Правилами тарифах, сторони визначили відповідальність позичальника у випадку порушення ним зобов'язань із погашення кредиту і процентів шляхом сплати пені та штрафу.

Обставин, які б давали підстави для зменшення розміру неустойки, що нарахована банком, місцевим судом не встановлено.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що немає підстав для стягнення з нього нарахованої банком заборгованості, так як його платіжною карткою скористалися інші особи, а банк не перешкодив цьому, суперечать обставинам, встановленим при проведенні банком перевірки за заявою позичальника, внаслідок чого з'ясовані безперечні факти використання відповідачем картки для оформлення послуги «товари у розстрочку», її поповнення за місцем оформлення послуги та наступне зняття коштів за місцем постійного проживання. Внесене до єдиного реєстру кримінальне провадження за заявою ОСОБА_2 не є належним доказом на підтвердження заперечень відповідача, так як відсутній вирок, яким було б встановлено факти, на які він посилається.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першій інстанції, але є підстави для його зміни у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України зі зменшенням загальної суми заборгованості до 21 703 грн. 96коп., із зазначенням усіх складових цієї заборгованості.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2015 року в частині стягнення заборгованості змінити, та задовольнити частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки від 23 жовтня 2008 року в загальному розмірі 21 703 грн. 96коп., яка складається з: 13000 грн. 59 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 6 331 грн. 75 коп. - процентів за користування кредитом, 1 100 грн. 00 коп. пені та 1 271 грн. 62 коп. штрафу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді