Ухвала суду № 43261981, 23.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18592/14-ц Провадження № 22-ц/772/1100/2015Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 43Доповідач Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Ковальчука О.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи-органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи-органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення.

В заяві зазначала, що згідно договору купівлі-продажу від 26.12.2007 року вона-позивач є власницею квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстровані вона-позивач та її сини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 і в будинку АДРЕСА_2 не зареєстрований, а лише періодично проживав. У шлюбі з відповідачем вона-позивач не перебувала і не перебуває. В травня 2014 року між нею-позивачем і відповідачем виникли суперечності, в результаті чого відповідач перестав впускати її-позивача в належну їй квартиру. Внаслідок дій відповідача вона-позивач не має змоги користуватись своїм майном, тому неодноразово зверталась в правоохоронні органи, з відповідачем проводилися профілактичні бесіди, але кримінальне провадження порушено не було. Проживання відповідача в належній їй-позивачу квартирі порушує не лише її-позивача право власності, а і права дітей, оскільки вона з неповнолітніми дітьми в результаті дій відповідача вимушена проживати у знайомих.

Тому просила усунути перешкоди у користуванні власністю та виселити з належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 15 січня 2015 рокупозов ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить заочне рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення з урахуванням його зустрічних позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, позивача і її представника та представника третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Суд встановив, що спірнаквартира АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 26.12.2007 року та реєстраційного посвідчення, виданого КП «ВООБТІ» 18.02.2008 року, належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 (а.с.4-6).

Згідно довідки №2490 від 16.05.2014 року, виданої ТОВ «ЖЕО», крім власниці вказаної квартири - ОСОБА_3, в цій квартирі також зареєстровані сини останньої: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є спільною з відповідачем дитиною (а.с.7-9). Сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували і не перебувають.

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду, позивач посилалась на те, що між нею і відповідачем виникли суперечності, останній встановив свій замок на вхідних дверях спірної квартири та не пускає її з дітьми в квартиру, чим створює їм перешкоди в проживанні та користуванні цією квартирою, і спільне їх проживання в квартирі неможливе (а.с.2-3).

Ці обставини підтверджуються листами-відповідями Вінницького ВМВ на звернення позивача (а.с.12-14). Це фактично підтвердив і сам відповідач ОСОБА_2 в своїх поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.4 ст.311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.3,4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10-ти років та фізичної особи у віці від 10-ти до 14-ти років є місце проживання її батьків ( усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає.

Судом встановлено, що місцем проживання для неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є квартира АДРЕСА_3.

Відповідно до вимог ст.18. Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач своїми діями порушує права позивача та її неповнолітніх дітей щодо користування власністю-спірною квартирою та проживання в ній.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання відповідача в скарзі на те, що суд не врахував вимоги ст.74 СК України і те, що спірна квартира придбана позивачем і ним спільно, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ухвала суду, якою зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та визнання права власності була визнана неподаною, скасована та питання щодо прийняття цієї позовної заяви переданона новий розгляд до суду першої інстанції і в разі прийняття судом вказаної позовної заявиОСОБА_2, оскаржуване рішення суду не є перешкодою для її розгляду у самостійному провадженні.

Решта доводів апеляційної скарги теж безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/