Рішення № 43260412, 15.01.2014, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/2009/13-ц

Провадження № 2/321/33/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 19 вересня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 02014598387. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в сумі 37612 гривень 50 копійок, з терміном погашення до 10 вересня 2013 року та сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 13,99 % річних від непогашеної суми кредиту. 18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ПростоФінанс» передало ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги до відповідача, в зв'язку з чим відбулась заміна кредитора у зобов'язанні. Відповідач свої зобов'язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 55903 гривні 50 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 559 гривень 04 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплатити проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, 19 вересня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 02014598387. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в сумі 37612 гривень 50 копійок, з терміном погашення до 10 вересня 2013 року та сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 13,99 % річних від непогашеної суми кредиту.

При укладенні договору відповідач прийняла на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання договору ТОВ «ПростоФінанс» здійснило видачу кредитних коштів відповідачу в сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, тим самим ТОВ «ПростоФінанс» повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором.

За умовами п.п. 1.1, 5.1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі повернути суму кредиту, сплатити кредитодавцю всі передбачені цим кредитним договором проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати інші грошові зобов'язання, передбачені цим договором, в повному обсязі, в строки та у порядку, що визначені цим кредитним договором.

Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що повна (загальна) заборгованість позичальника за цим кредитним договором складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, суми комісії за управління кредитом, суми комісії за надання кредиту. Заборгованість підлягає сплаті позичальником шляхом здійснення єдиних щомісячних платежів, кількість яких відповідає кількості платіжних періодів. Всі щомісячні платежі зазначаються в графіку платежів, який є додатком № 1 до цього кредитного договору та його невід'ємною частиною. Кожний щомісячний платіж включає в себе відповідну частину суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за управління, що підлягають погашенню позичальником у відповідному платіжному періоді.

Крім того, 18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ПростоФінанс» відступило своє право вимоги за кредитним договором, укладеним із позичальником ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні та кредитором за кредитним договором є товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконала належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Відповідно до п.п. 7.2 - 7.3 кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів згідно умов цього договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника сплати кредитодавцю неустойки (штрафу) в розмірі 20 % від повної суми щомісячного платежу. При цьому сторони усвідомлюють, що неповне виконання зобов'язання (виконання частини зобов'язання, часткова сплата щомісячного платежу) також є неналежним виконанням зобов'язання в повному обсязі (повна сплата щомісячного платежу). Сплата штрафу не звільняє позичальника від виконання зобов'язання в натурі. У випадку порушення позичальником зобов'язання щодо сплати простроченої заборгованості та/або усунення істотного порушення умов цього договору (чи договору забезпечення) після отримання вимоги кредитодавця про дострокове погашення заборгованості, в порядку, передбаченому в п.п. 5.1.6, 6.2.3 цього договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника сплати кредитодавцю неустойки (штрафу) в розмірі 20 % від суми кредиту, який повинен бути сплачений достроково за вимогою кредитодавця. Сплата штрафу не звільняє позичальника від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 02 жовтня 2013 року має заборгованість 55903 гривні 50 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 31479 гривень 19 копійок - заборгованість за кредитом; сума в розмірі 13849 гривень 72 копійок - заборгованість за відсотками, сума в розмірі 2747 гривень 07 копійок - заборгованість за комісією, сума в розмірі 7827 гривень 52 копійок - штраф.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути з відповідача.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі в розмірі 55903 гривні 50 копійок та судового збору в розмірі 559 гривень 04 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 88, 107, 208, 212 - 215, 224 - 228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (р/р № 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 35326253) заборгованість за кредитним договором № 02014598387 від 19 вересня 2008 року в розмірі 55903 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот три) гривні 50 копійок, а також судовий збір в розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 04 копійок, а всього 56462 (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 54 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

15.01.2014