Рішення № 43259680, 24.03.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/28/2015(м)

263/707/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Соловйов О.Л.

Категорія 30 Доповідач Зайцева С.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19 " березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі

головуючого судді: Зайцевої С.А.

суддів: Баркової Л.Л., Пономарьової О.М.

при секретарі: Кравцові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 05 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства « Українська охоронна-страхова компанія» ,ОСОБА_2 ,третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 липня 2013 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Артема в Жовтневому районі м. Маріуполя, в порушення вимог п. 10.1ПДР України, при зміні напрямку руху проявив неуважність, не переконався у безпеці свого маневру, при повороті ліворуч у сторону будинку № 56 по вул. Артема в м. Маріуполі здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», під керуванням ОСОБА_1 Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 серпня 2013 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб. Згідно із звітом № 220 про оцінку вартості поновлюваного ремонту транспортного засобу від 05 вересня 2013 року, сума заподіяної шкоди становить 10 718,69 грн. ОСОБА_2 у добровільному порядку не відшкодував заподіяної шкоди. ПрАТ «УОСК» відмовило позивачу у здійсненні страхової виплати. Внаслідок ДТП позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки він пережив моральних страждань,пов*язаних з пошкодженням його автомобіля та зміною звичайного способу життя . Просив стягнути зі : - з ПрАТ «УОСК» на його користь страхове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 9 718,69 грн., моральну шкоду у розмірі 2 550 грн.; - з ОСОБА_2 на його користь франшизу у розмірі 1 000 грн., моральну шкоду у розмірі 2 450 грн.; - стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 243,60 грн., оплатою послуг оцінювача у розмірі 600 грн. та правової допомоги у розмірі 2 000 грн.

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з ПрАТ « УОСК « на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 9 718 грн. 69 коп., витрати, пов'язані з оцінкою вартості пошкодженого майна у розмірі 544 грн. 20 коп.,витрати на правову допомогу у розмірі 1 814 грн., судовий збір у розмірі 220 грн. 95 коп., а всього 12 297 грн. 84 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 1 000 грн.; витрати, пов'язані з оцінкою вартості пошкодженого майна у розмірі 55 грн. 80 коп.,витрати на правову допомогу у розмірі 186 грн., судовий збір у розмірі 22 грн. 65 коп., а всього 1 264 грн. 45 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2014 року заяву ПрАТ »УОСК» про перегляд заочного рішення суду від 05 травня 2014 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПрАТ « УОСК « просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині,що стосується страхової компанії з тих підстав,що судом було порушено вимоги матеріального та процесуального права,висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що за шкоду, завдану позивачу, повинен відповідати безпосередньо заподіювач шкоди ОСОБА_2, оскільки він не виконав умови договору та не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду .

У судове засідання апеляційного суду сторони не з*явилися , належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання ПрАТ « УОСК» факсограми та судової повістки (ас.130-131,133); ОСОБА_1 телефонограми зареєстрованої у журналі телефонограм № 4 за № 1370 (а.с.128-129); ОСОБА_2,ОСОБА_3.(а.с.125,127,134).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2013 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Артема в Жовтневому районі м. Маріуполя, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, при зміні напрямку руху проявив неуважність, не переконався у безпеці свого маневру, при повороті ліворуч у сторону будинку № 56 по вул. Артема в м. Маріуполі здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», під керуванням ОСОБА_1

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 , вказаний автомобіль належить ОСОБА_3

Відповідно полісу № АС/3878382 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 -ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_2 у момент скоєння ДТП, у період з 27.05.2013 року по 26.05.2014 року застраховано ПрАТ «УОСК».

Відповідно листа ПрАТ «УОСК» від 30 січня 2014 року № 60 у здійсненні страхового відшкодування ОСОБА_1 було відмовлено через не надання ОСОБА_2 до ПрАТ «УОСК» повідомлення про ДТП.

Відповідно до звіту № 220 про оцінку вартості поновлюваного ремонту транспортного засобу від 05 вересня 2013 року, ринкова вартість на момент пошкодження автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, складає 97 727,60 грн.; вартість поновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин 10 718,69 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на користь позивача , якому на праві власності належить пошкоджений автомобіль ,матеріальну шкоду ,завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із ПрАТ «УОСК « , а франшизу з ОСОБА_2 ,суд першої інстанції, правильно виходив із того, що відповідальність власника транспортного засобу «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП, за завдання матеріальної шкоди застрахована ,що підтверджується наданим до суду страховим полісом.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон ) від 1 липня 2004 року обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону особами,відповідальність яких застрахована за цим Законом ,є страхувальник та інші особи,які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.

Апеляційним судом встановлено, що 20 липня 2013 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1, власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_3, рухався по вул. Артема в Жовтневому районі м. Маріуполя, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, при зміні напрямку руху проявив неуважність, не переконався у безпеці свого маневру, при повороті ліворуч у сторону будинку № 56 по вул. Артема в м. Маріуполі здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», під керуванням ОСОБА_1

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз*яснено,що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Враховуючи зазначене ,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,що ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_2,який на законній підставі використовував забезпечений транспортний засіб,несе відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.

Крім того, відповідно до положень статей 29, 32 Закону страховиком відшкодовується вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням його зносу та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу.

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.303 ЦПК України ,під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази,які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази ,неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи,стягуючи з ПрАТ « УОСК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 718 грн.69 коп.,суд першої інстанції виходив з ліміту відповідальності страховика за шкоду,завдану майну ,яка складає 50 000 грн. та розміру франшизи 1000 грн. В основу рішення ,суд першої інстанції поклав звіт № 220 про оцінку вартості поновлювального ремонту транспортного засобу від 05 вересня 2013 року,складений суб*єктом оціночної діяльності ,проведений позивачем у зв*язку із захистом свого порушеного права на відшкодування матеріальної шкоди. Відповідно вказаного звіту ринкова вартість на момент пошкодження автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, складає 97 727,60 грн.; вартість поновлювального ремонту 14 886,59 грн.; коефіцієнт фізичного зносу складових частин автомобіля 0,404%; вартість поновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин 10 718,69 грн.(а.с.5-20).

Відповідач в своїй апеляційній скарзі заперечував проти визначеного судом розміру матеріальної шкоди ,посилаючись на те ,що у відповідності до п.34.3.ст.34 Закону ,відшкодування витрат потерпілого на визначення розміру збитку,здійснюється лише за умови ,що страховик в строки визначені законом не провів такої оцінки.

З досліджених матеріалів справи вбачається,що ПрАТ « УОСК» було проведено оцінку збитку в строки встановлені Законом та представник ПрАТ «УОСК» не мав можливості своєчасно долучити до матеріалів справи висновок автотоварознавчого дослідження № 1085/13-08 від 23 серпня 2013 року,про що повідомляв суд першої інстанції в заяві про перегляд заочного рішення,тобто був позбавлений можливості доведення цих обставин на підставі доказів,перелічених у статті 57 ЦПК України,які мають істотне значення для правильного вирішення справи (а.с.70-72,79-88).

Проте суд першої інстанції , стягуючи на користь позивача зі страхової компанії вартість завданої матеріальної шкоди у розмірі 9 718 грн. 69 коп., у порушення положень ст. ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги , що відповідно автотоварознавчого дослідження № 1085/13-08 від 23 серпня 2013 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 9 294 грн.63 коп. з урахуванням фізичного зносу автомобіля та ПДВ, без урахування ПДВ 8 503 грн.21 коп. Суд залишив без уваги, що автотоварознавче дослідження № 1085/13-08 від 23 серпня 2013 року ,проведено на підставі звернення ПрАТ «УОСК» з оглядом пошкодженого автомобіля та в присутності позивача ОСОБА_1, згідно із яким вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу без урахування ПДВ становить 8 503 грн.21 коп. (а.с.84).

У вказаній частині доводи апеляційної скарги обґрунтовані.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з вимог ст.5 Закону, об*єктом страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси,що не суперечать законодавству України, пов*язані з відшкодуванням особою,цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди,заподіяної життю,здоров*ю,майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

В ході слухання справи судом першої інстанції було правильно встановлено,що при експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 заподіяно шкоду майну позивача.

Проте,суд першої інстанції ,не надав оцінки доказам щодо вартості матеріальної шкоди,не прийняв до уваги доводи страхової компанії щодо спростування розміру шкоди,заподіяної позивачу внаслідок ДТП.

На підставі цього,враховуючи зазначене,суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те,що внаслідок пошкодження автомобіля, позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 8 503 грн.21 коп. з урахуванням фізичного зносу автомобіля без урахування ПДВ,оскільки позивачем не надано доказів проведення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу на авторемонтному підприємстві ,яке є платником ПДВ. В частині стягнення суми матеріальної шкоди зі страхової компанії рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Згідно ст. 988 ЦК України ,страховик зобов*язаний ,зокрема,у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк , встановлений договором.

Особа,яка застрахувала свою цивільну відповідальність , як вбачається з вимог ст.1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування ) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов*язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи , згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 3878382 від 26.05.2013 року ОСОБА_3 застрахувала автомобіль «Сhevrolet Aveo», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 в ПрАТ « УОСК» . Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю та здоров*ю - 100 000 грн., заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 1000 грн. Строк дії полісу до 26 травня 2014 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до страховика ПрАТ «УОСК» за виплатою страхового відшкодування . Виплата проведена не була через невиконання страхувальником вимог п.33.1.4.ст.33 Закону України « Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « та не надання ОСОБА_2 до страхової компанії письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ,що позбавляє страхувальника права на відшкодування за рахунок ПрАТ « УОСК» шкоди за його винні дії (а.с.59).

Доводи апелянта про порушення ОСОБА_2 умов договору страхування та неповідомлення про настання ДТП апеляційний суд вважає такими, що не впливають на правильність ухваленного рішення суду.

Відповідно до ст. 33 Закону (в редакції, яка діяла на час ДТП) водій транспортного засобу,причетний до дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про

дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також

відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та

пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій

транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати

зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

З досліджених матеріалів справи вбачається,що для отримання страхового відшкодування потерпілим ОСОБА_1 подана страховику заява про страхове відшкодування № ГО 2350-13-м (а.с.76,77). 06 серпня 2013 року за зверненням ПрАТ «УОСК» був оглянутий пошкоджений транспортний засіб позивача ,про що складено протокол огляду транспортного засобу (а.с.85) , про що центром незалежних експертів складено автотоварознавче дослідження № 1085/13-08 від 23 серпня 2013 року .

Відповідно до положень ст. 38 Закону (в редакції, яка діяла на час ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За таких обставин апелянт не позбавлений можливості, в разі виплати страхового відшкодування позивачу , подати регресний позов до страхувальника , якщо вважає, що він порушив умови договору.

Згідно поліса обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 3878382 від 26 травня 2013 року ліміт відповідальності страховика складає 50 000 грн.(а.с.28).

Матеріальна шкода ,завдана пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,згідно автотоварознавчого дослідження № 1085/13-08 від 23 серпня 2013 року складає з урахуванням фізичного зносу автомобіля без урахування ПДВ 8 503 грн.21 коп. ,тобто не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до ст.12.1 Закону України « Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди,заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика,в межах якого відшкодовується збиток,заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст.9 Закону України « Про страхування» франшиза - частина збитків,що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно поліса обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3878382 від 26 травня 2013 року франшиза складає 1000 грн.,а тому страхове відшкодування у зв*язку з пошкодженням транспортного засобу«Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягає стягненню з ПрАТ «УОСК» на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 7 503 грн.21 коп. (8 503грн.21 коп.- 1000 грн.).

Суд першої інстанції правильно,прийшов до висновку про те,що не відшкодованою позивачу страховою компанією залишається матеріальна шкода в розмірі франшизи в сумі 1000 грн.,яка на підставі ст.1194 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2

Доводи апелянта про безпідставність стягнення із страхової компанії витрат на правову допомогу, оскільки у судовому рішенні відсутні будь-які відомості про те,що в судовому засіданні приймала участь особа,яка допущена до участі в розгляді справи, яка особа ,що надає правову допомогу позивачу, не заслуговують на увагу,оскільки підстави,межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу,надану в суді як адвокатом,так і іншим фахівцем у галузі права,регламентовано у п.2 частини третьої статті 79,статтях 84,88,89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу,граничний розмір якої визначено відповідним законом,про що зазначено в пункті 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року ,стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи,а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням,безпосередньо пов*язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад,складання позовної заяви,надання консультацій,переклад документів ,копіювання документів).

Витрати на правову допомогу ,понесені позивачем за складання позовної заяви ,юридичну консультацію надану адвокатом , документально підтверджені та доведені .В матеріалах справи наявна квитанція від 24 січня 2014 року на суму 2000 грн.(а.с.22).

Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми матеріальної шкоди зі страхової компанії , то відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України змінює розподіл судових витрат .З відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог : з ПрАТ « УОСК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 148,96 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 1223 грн.; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 70,59 грн., витрати , пов*язані з оцінкою вартості пошкодженого майна у розмірі 173,88 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 579,60 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» - задовольнити частково .

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2014 року в частині стягнення суми матеріальної шкоди зі страхової компанії та стягнення з відповідачів суми судових витрат - змінити .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 7 503 (сім тисяч п*ятьсот три ) грн. 21 коп. ,судовий збір у розмірі 148,96 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 1223 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 70,59 грн., витрати , пов*язані з оцінкою вартості пошкодженого майна у розмірі 173,88 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 579,60 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішення.

Судді: