Ухвала суду № 43254402, 24.03.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/9737/14-ц

2-п/405/6/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Возлюбленій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за заявою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 21 січня 2015 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат за період навчання,-

Встановив:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 січня 2015 року позовні вимоги Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат за період навчання задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ фактичні витрати повязані з навчанням в сумі 28 635,40 грн. та судові витрати по справі в сумі 286,35 грн.

13 лютого 2015 року адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що 21 січня 2015 року Ленінським райсудом м. Кіровограда було прийнято вищезазначене заочне рішення, 06.02.2015 року мати ОСОБА_2 отримала рекомендоване повідомлення з Ленінського районного суду м. Кіровограда, тому заяву про перегляд заочного рішення від 13.02.2015 року подано в строк, зазначений в ст.228 ЦПК України.

Протягом всього розгляду Ленінським районним судом м. Кіровограда вищевказаної справи ОСОБА_2 жодного разу не отримував судові повістки із датами судових засідань по справі, доказом вище зазначеного є той факт, що протягом тривалого часу він проживає у м. Києві, відповідно до довідки №18278/15 від 11.02.2015 року та зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є відмінною від адреси, зазначеної в позовній заяві від 24.10.2014 року.

Більш того, відповідач вважає, що заявлені вимоги Національною академією внутрішніх справ в своїй позовній заяві щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат за період навчання в розмірі 28635,40 грн. є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

09.09.2008 року між КНУВС, комплектуючим органом - УМВС України в Кіровоградській області та ОСОБА_2 укладено договір № КР-4 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, як зазначено в позовній заяві та не заперечується відповідачем, відповідно до якого ОСОБА_2 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен був відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки.

Пунктом 6.8 «Положення про вищі навчальні заклади МВС», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 року № 62 передбачено, що початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Вимогами абз. 4 ст.18 Закону України "Про міліцію" визначено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

В силу п. 2.3.6 Договору передбачено відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору.

Так, згідно п.3 Договору про підготовку фахівця передбачені підстави, за наявності яких має місце відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, а саме: 3.1. при достроковому розірванні Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України в зв'язку з відрахуванням особи з Київського національного університету внутрішніх справ та звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням без поважних причин; через неуспішність; за порушення дисципліни, 3.2 відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького склад органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Зазначені підстави узгоджувались з п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України від 01.03.2007 року № 313 в редакції, що діяла на час укладення Договору на підготовку фахівця (далі - Порядок №313).

Як свідчить Наказ УМВС від 31.07.2012 року №276 о/с, згідно якого відповідача звільнили з органів МВС у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік, останній достроково не розривав Договір про підготовку фахівця в зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушення ним дисципліни під час навчання.

Також відповідач не відмовлявся від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, про що свідчить копія витягу з наказу № 276 о/с від 31.07.2012 року, зокрема, підставою звільнення за п.64 «є» порушення дисципліни, а не відмова відповідача від подальшого проходження служби.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 08.02.2012 року до п.1 Порядку №313 були внесені зміни, згідно яких п. 1 Порядку був доповнений додатковою підставою для застосування передбаченого Порядком механізму відшкодування витрат, а саме: у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу (набрання законної сили - 15.02.2012 року).

Водночас, наказом МВС України від 21.03.2012 року № 221 були внесені зміни до наказу МВС України від 14.05.2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України».

Згідно зазначених змін Типовий договір був доповнений в частині підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку, а саме п.3.3., яким передбачено звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Отже, зміст Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України був приведений у відповідність з Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (зі змінами від 21.03.2012 року).

Такі зміни визначили додаткові підстави відшкодування витрат за підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України - звільнення за власним бажанням, службова невідповідність та порушення службової дисципліни.

Таким чином, до внесення відповідних змін до Типового договору звільнення за порушення службовою дисципліни не передбачало обов'язку відшкодовувати витрати на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

В свою чергу, відповідно до п. 3 Порядку №313 витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Підпунктом 7.3 Договору від 09.09.2008 року встановлено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення додаткових договорів відповідно до чинного законодавства України.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладання між сторонами додаткових угод до Договору про підготовку фахівця в частині збільшення підстав для відшкодування витрат на підготовку фахівця.

Враховуючи викладене та за відсутності погоджених з відповідачем умов щодо збільшення підстав для відшкодування витрат на підготовку фахівця є неправомірним та не підлягає застосуванню з огляду на те, що відносини між відповідачем та КНУВС виникли на підставі законодавства, що діяло на час укладення Договору.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, згідно ст.232 ЦПК України.

Просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.01.2015 року і призначити справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання в розмірі 28635,40 грн. до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення суду підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в заяві.

Представник Національної академії внутрішніх справ в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про розгляд заяви, причину неявки в судове засідання не повідомив.

Вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи та цивільну справу №405/9737/14-ц, провадження № 2/405/1746/14, суд вважає, що заява адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до ч.1, ч. 3 п. 1 ст. 231 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення.

Встановлено, що вищезазначена справа в провадженні Ленінського райсуду м. Кіровограда знаходилася з 27.10.2014 року, попередній розгляд справи було призначено на 20.11.2014 р., 20.11.2014 року сторони в судове засідання не зявилися, справу розглядом було призначено на 12.12.2014 року, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, повістка повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.74), справу розглядом було відкладено на 21.01.2015 року, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, повістка повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», 21.01.2015 року було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. 27.01.2015 року відповідачу за № 4244 було направлено копію заочного рішення суду від 21.01.2015 року, яке отримано 05.02.2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки ОСОБА_2 були надіслані за адресою його реєстрації м. Кіровоград. АДРЕСА_1, доказів проживання відповідача в м. Києві суду надано не було.

13.02.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Враховуючи те, що заявник отримав копію заочного рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда 05.02.2015 року, суд вважає, що заявником не пропущено строк подання заяви про перегляд заочного рішення.

Посилання заявника на те, що суд при ухваленні заочного рішення обмежився лише доказами позивача, а відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та взяти участь у змагальному процесі безпідставні.

Небажання відповідача надавати доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема, з причини ухилення від участі в судовому засіданні, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими іншими сторонами, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 210, 228-232 ЦПК України суд, -

Ухвалив:

Заяву адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 21 січня 2015 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат за період навчання - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда І. А. Циганаш