Ухвала суду № 43252031, 19.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/18896/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Загороднюк В.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Яковлева Ю.В.,

Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Худика С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 06 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та часткове скасування рішення, визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И Л А :

25.07.2013р. ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до виконкому Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 04.07.2013р. № 269 в частині демонтажу трейлера, розташованого за адресою АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий комітет прийняв зазначене рішення поза межами наданих повноважень та без урахування положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який передбачає певну процедуру виявлення порушень при здійсненні підприємницької діяльності. Також позивач посилається на те, що заходи реагування на виявлені порушення у вигляді зупинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності внаслідок демонтування трейлера мають бути підтверджені адміністративним судом.

Прийняття виконкомом Одеської міської ради незаконного рішення щодо демонтажу трейлера, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та належить позивачу, стало підставою для складання управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів 15.07.2013р. припису щодо демонтажу вказаного об'єкту торгівлі. Вважаючи такі дії управління протиправними, позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі заперечували проти позову, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та винесеного приписку про демонтаж тимчасової споруди.

Постановою Приморського районного суду м.Одесі від 06 жовтня 2014р. в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2013р. виконкомом Одеської міської ради прийнято рішення № 269 про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі згідно з додатком. Пунктом 1 додатку до цього рішення визначений трейлер, розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.88-92).

Підставою для прийняття рішення від 04.07.2013р. № 269 стали неодноразові звернення управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів до Одеської міської ради, в яких повідомлялось про виявлення внаслідок інвентаризації певного переліку тимчасових споруд: торгівельних майданчиків, які є літнім розширенням об'єкту ресторанного господарства, та на яких встановлені трейлери та атракціони, що встановлені без дозвільних документів. Зазначені обставини підтверджуються листами управління від 28.05.2013р. № 0113/916, від 19.06.2013р. № 0113/1098 (а.с.93-94).

За обставинами справи вказаний в п.1 додатку до оскаржуваного рішення трейлер, як тимчасова споруда для здійснення торгівельної діяльності, належить ФОП ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та законності оскаржуваного рішення та дій управління по складанню припису.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до повноважень міських рад належить контроль за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Стаття 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. № 3038 передбачає поняття тимчасової споруди та її розміщення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вимог Закону № 3038 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011р. № 244 затверджений Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пункт 1.4 Порядку № 244 передбачає наявність пересувних та стаціонарних тимчасових споруд.

Згідно п.2.1 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, який видається органом з питань містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня подання заяви, за формою, встановленою додатком № 1 цього Порядку (п.п.2.7, 2.10 Порядку № 244).

Пунктами 2.30 та 2.31 Порядку № 244 передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку про повноважність виконкому міської ради на прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди, яка встановлена самочинно, або строк дії дозвільних документів на розміщення закінчився.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача зазначав про отримання ОСОБА_2 дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди, проте на вимогу суду відмовився надати такі документи.

З заперечень, складених представником виконкому Одеської міської ради на адміністративний позов ОСОБА_2, вбачається, що ним до 2013 року оформлювались документи на розміщення дрібно-роздрібної торгівельної мережі, а саме паспорти торгівельного ряду, узгодження Приморської районної адміністрації та управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, відповідно до Правил установки та експлуатації некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі в м.Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007р. № 1466 (а.с.119-121).

При цьому судова колегія враховує, що з метою приведення порядку установки тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м.Одесі у відповідність до вимог Порядку № 244, зазначені Правила установки та експлуатації некапитальних пунктів скасовано рішенням Одеської міської ради від 21.12.2012р. № 2458-VI.

Тобто, з січня 2013р. та до 09.10.2013р., коли рішенням Одеської міської ради № 3961 прийняті нові Правила розміщення тимчасових споруд в м.Одесі, правовідносини щодо розміщення тимчасових споруд були врегульовані саме Порядком № 244.

Матеріали справи не містять інформації про отримання ОСОБА_2 протягом 2013р. паспорту прив'язки тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1, або його звернення до виконавчого органу міської ради про можливість розміщення тимчасової споруди, як того вимагає п.2.2 Порядку № 244.

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами відповідачів про відсутність у ОСОБА_2 дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди під час прийняття оскаржуваного рішення.

Оцінюючи вищевикладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийнято виконкомом міської ради на підставі закону, у спосіб та в межах наданих повноважень.

Доводи апелянта про порушення виконкомом Одеської міської ради Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р № 877 при прийнятті рішення про демонтаж тимчасової споруди, оскільки не дотримана процедура проведення перевірки об'єкту торгівлі та не отримано дозволу суду на зупинення господарської діяльності цього об'єкту, є неспроможними та не спростовують висновків суду.

Закон № 877 встановлює порядок діяльності центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування при здійсненні державного нагляду у сфері господарської діяльності суб'єктів підприємництва та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Прийняття виконкомом Одеської міської ради рішення про демонтаж тимчасової споруди, яка належить позивачу, здійснено в межах повноважень, наданих органу місцевого самоврядування Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі та громадського харчування, зокрема наявністю дозволу на експлуатацію об'єкту торгівлі, без проведення перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_2

Таким чином, рішення про демонтаж тимчасової споруди не можливо розцінювати як захід реагування органу державного нагляду (контролю) у вигляді припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Щодо правомірності складання управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради припису про демонтаж тимчасової споруди, судова колегія зазначає, що п.2.30 Положення про управління розвитку споживчого ринку та захист прав споживачів, затвердженого рішенням Одеської міської ради 28.02.2011р. № 384, передбачає право управління на демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної мережі, які встановлені без правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2013р. посадовими особами управління складений акт, яким встановлена відсутність дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди - трейлера, що належить ФОП ОСОБА_2.(а.с.108).

15.07.2013р. управління направило припис на демонтаж некапітального пункту роздрібної торгівлі до 19.07.2013р., який розташований по АДРЕСА_1. (а.с.7).

Враховуючи вищевикладене, беручі до уваги, що дії управління були спрямовані на виконання рішення виконкому Одеської міської ради від 04.07.2013р. № 269, судова колегія приходить до висновку про законність та повноважність дій посадових осіб управління по складанню припису щодо демонтажу тимчасової споруди.

Оцінюючи наведене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 06 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: М.П.Коваль