Рішення № 43251599, 11.03.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34361/14-ц

Провадження №2/761/1410/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

11 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Гаркуші Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк", третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, про зняття арешту з рахунку, визнання права власності на рахунок, визнання власником коштів, що знаходяться на рахунку, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) про зняття арешту з рахунку, визнання права власності на рахунок, визнання власником коштів, що знаходяться на рахунку. В процесі розгляду справи, Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (далі по тексту - відповідач 2, ПАТ "Старокиївський банк") було залучено до участі у справі в якості співвідповідача, ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_2) в якості третьої особи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.04.2014 між ним та ПАТ "Старокиївський банк" було укладено Договір банківського рахунку №7687 про відкриття рахунку на користь третьої особи. На вказаний рахунок позивач вніс кошти у розмірі 23605,16 грн., в рахунок погашення боргу за виконавчими листами по сплаті аліментів на утримання дітей. Згідно виконавчого листа, виданого 04.02.2014, відповідно якого третя особа повинна була сплатити борг позивачу у розмірі 114302,00 грн., постановою державного виконавця було накладено арешт на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк". Вказаний рахунок було відкрито на користь ОСОБА_2, однак остання відмовляється їм користуватися. З огляду на те, що права на грошові кошти, розміщені на рахунку, належать позивачу, оскільки ОСОБА_2 не має наміру ними користуватись, не ідентифікована співробітниками ПАТ "Старокиївський банк" та не пред'явила свої вимоги до банку, позивач вважає арешт, накладений на рахунок, безпідставним, у зв'язку з чим просить його зняти, визнати за ним право власності на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк", визнати власником коштів, що знаходяться на цьому рахунку.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.03.2015 року, позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечив.

Представники відповідачів в судове засідання, яке відбулося 11.03.2015 року, не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки до суду не повідомили. Заяв та клопотань від них на адресу суду не надходило.

Третя особа в судове засідання, яке відбулося 11.03.2015 року, не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, подала до суду заперечення, відповідно яких просить позовні вимоги задовольнити частково, в частині зняття арешту з рахунку відхилити, в частині визнання права власності на рахунок задовольнити.

Суд, керуючись ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-IV від 18.03.2004 року(далі по тексту - ЦПК України), ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, отримавши на це згоду позивача.

Суд, розглянувши подані документи, вислухавши пояснення позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2013, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.01.2014, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено, розподілено борг у розмірі 220400,00 грн. між сторонами; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 110200,00 грн., судовий збір у розмірі 1102,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі вказаного рішення 04.02.2014 було видано виконавчий лист №761/15506/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 114302,00 грн.

Постановою про арешт коштів боржника від 23.04.2014 накладено арешт на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк" (а.с. 17).

З Договору банківського рахунку №7687 від 18.04.2014 вбачається, що такий укладений між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк" на користь ОСОБА_2 (а.с. 5-6)

Крім того, відповідно до квитанцій, наявних в матеріалах справи, вбачається, що кошти на рахунок вносились безпосередньо позивачем, в графі "платник" зазначено "ОСОБА_1", в графі "отримувач" зазначено "ОСОБА_2", в графі "призначення платежу" зазначено "сплата боргу згідно виконавчих листів" (а.с. 7-9).

Таким чином, належність грошових коштів на рахунку НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк" позивачу підтверджується матеріалами справи та не спростовується третьої особою у її письмових запереченнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 1063 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003 р. (далі по тексту - ЦК України), якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

З листа ПАТ "Старокиївський банк" за Вих. №1810/09-02 від 11.07.2014 встановлено, що кошти, які знаходяться на поточному рахунку, відкритого на користь третьої особи, а саме ОСОБА_2, неможливо видати, оскільки наявний арешт рахунку, відсутність ідентифікації третьої особи та її відмови від рахунку згідно п. 7.5. інструкції №492, видаткові операції за поточним рахунком, відкритим на користь третьої особи, здійснюються лише після ідентифікації особи, на ім'я якої відкрито рахунок.

Згідно ч.ч. 6 п. 10.7. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, якщо особа, на користь якої відкрито вкладний (депозитний) рахунок, відмовилася від вкладу, то особа, яка уклала договір банківського вкладу та відкрила вкладний (депозитний) рахунок на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести на своє ім'я шляхом укладення додаткової угоди або нового договору банківського вкладу і відкриття нового вкладного (депозитного) рахунку.

Зважаючи на викладене, позивач може вимагати повернення вкладу у разі відмови від вкладу ОСОБА_2

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2014 відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця Отрох Т.С. з тих підстав, що рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк" було відкрито саме ОСОБА_1, і ОСОБА_2, за її словами, не надавала своєї згоди на зміну способу сплати їй аліментів, тобто не має наміру користуватися вказаним рахунком (а.с. 12-14).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.10.2014 ухвала суду від 11.06.2014 залишена без змін (а.с. 15-16).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відмова ОСОБА_2 від користування рахунком НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк" встановлена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2014.

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається,що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є конституційно закріпленим правом кожної особи. За ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 та визнання власником коштів в сумі 23605 грн. 16 коп., що знаходяться на рахунку НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк", є такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Крім того, ОСОБА_1 просить визнати право власності на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Старокиївський банк".

Разом з тим, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки, правом власності, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З огляду на те, що рахунок не є річчю чи майном в розумінні положень Глави 13 ЦК України, яка регулює поняття "Речі.Майно", суд не може визнати право власності на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 182,70 грн. судового збору.

Крім того, з огляду на те, що п. 22 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору, та враховуючи норми п. 2 ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, судовий збір у розмірі 182,70 грн. слід стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зняти арешт з рахунку НОМЕР_2 МФО 321477, ПАТ "Старокиївський банк" відкритий на ім'я ОСОБА_2(ЗКПО: НОМЕР_1).

Визнати власником коштів в сумі 23605 грн. 16 коп., що знаходяться на рахунку НОМЕР_2 МФО 321477, ПАТ "Старокиївський банк", ЗКПО: НОМЕР_1 - ОСОБА_1.

Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: