Ухвала суду № 43250829, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6357/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕГІОНІНВЕСТ" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕГІОНІНВЕСТ" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17 жовтня 2014 року № 0001162204, згідно з яким ТОВ "Будрегіонінвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 576 835,50 грн., з яких: 384 557,00 грн. - за основним платежем; 192 278,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у вересні 2014 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Вінсо-Технології" за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №888/22-4/37563935 від 22 вересня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем норм пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2013 року на загальну суму 384 556,51 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 17 жовтня 2014 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001162204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 576 835,50 грн., з яких: 384 557,00 грн. - за основним платежем; 192 278,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Будрегіонінвест" зареєстроване виконавчим комітетом Бучанською селищною радою 29 квітня 2011 року, перебуває на податковому обліку Ірпінської ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів України. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 15 лютого 1994 року

До видів діяльності ТОВ "Будрегіонінвест" за КВЕД відносяться: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші роботи із завершення будівництва; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво трубопроводів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має ліцензію серії АВ № 587314 на господарську діяльність, пов'язану із будівельними та монтажними роботами, монтажем інженерних мереж, інжиніринговою діяльністю у сфері будівництва тощо, видану 08 червня 2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, строк дії ліцензії - з 08 червня 2011 року до 08 червня 2014 року. Також позивач має дозвіл від 03 жовтня 2011 року № 1752.11.32-45.21.1 на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Вінсо-Технології".

Зокрема, у 04 березня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Вінсо-Технології" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 04-03-13, згідно з яким субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс оздоблювальних робіт (фасадні роботи) на будівництві житлового кварталу "Річ Таун" з об'єктами соціально-побутового призначення в межах вулиць Шевченка, Гоголя, Пушкінської, Києво-Мироцької, а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

Також, 15 березня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Вінсо-Технології" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 13-03-15/13, згідно з яким субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс оздоблювальних робіт (фасадні роботи) на будівництві будинків під порядковими номерами 1, 2, 3 багатоквартальної житлової забудови у місті Буча по вул. Проектній, "Квартал Новатор", а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

Як вбачається з акту перевірки позивача та апеляційної скарги, податковий орган посилається на дані інших податкових органів, які у своїх актах про неможливість проведення перевірки контрагентів ТОВ "Вінсо-Технології" стверджували про відсутність в них адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань перед ТОВ "Вінсо-Технології".

Суму податку на додану вартість, сплачену по вказаним правовідносинам, позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2013 року. Кошти, сплачені ТОВ «Вінсо-Технології» (без ПДВ), позивач включив до складу валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2013 року.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача мав статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі наступних первинних документів: договорів субпідряду, податкових накладних, платіжних доручень, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідачем було здійснено посилання на Акт ДПІ у Печерському районі в м.Києві від 31 жовтня 2014 року № 2012/26-55-22-0101/33998128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вінсо-Технології» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Моноліт буд Сервіс», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій підприємства з контрагентом та порушення підприємством податкової дисципліни.

Опираючись на інформацію, наведену в такому акті про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган оскаржуваним Актом перевірки визнав нікчемними правочини, укладені позивачем з контрагентом, такими, що не здійснювалися, а лише оформлювалися.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

При цьому, жодних первинних документів безпосередньо по господарським взаємовідносинам позивача із контрагентом, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

В матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від третьої особи податкових накладних, було здійснено ним на підставі вчиненого правочину, реальність якого доведено в судовому засіданні та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Вінсо-Технології» в зазначений період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.