Постанова № 43250530, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/2593/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Пасічника А.М.

за участю представників:

позивача: - Гейко О.А. (за довіреністю від 31.12.2014 року),

позивача: - Ковтуна Є.Ю. (за довіреністю від 31.12.2014 року),

відповідача: - Корнійчук А.В. (за довіреністю від 12.01.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги військової частини 3021, Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі № 804/2593/14

за позовом військової частини 3021

до державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, скасування пунктів вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року військова частина 3021 звернулася у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій в частині визначення фінансових порушень, скасування пунктів 3, 4, 5, 6 вимоги про усунення порушень від 10 січня 2014 року № 04-08-05-15/141.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано пункти 3, 4, 6 вимог про усунення виявлених ревізією порушень від 10 січня 2014 року № 04-08-05-15/141. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Військова частина 3021, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати оскаржувану та винести нову, якою скасувати або визнати таким, що виконаний пункт 5 вимоги від 10 січня 2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники військової частини 3021 наполягають на доводах та вимогах апеляційної скарги військової частини, заперечують проти задоволення апеляційної скарги державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, у судовому засіданні наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги інспекції, заперечує проти задоволення апеляційної скарги військової частини 3021.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини 3021 за період 01 січня 2011 року по 01 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 29 листопада 2013 року № 08-22/16.

На підставі акта ревізії від 29 листопада 2013 року, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області пред'явлено вимогу від 10 січня 2014 року № 04-08-05-15/141.

Відповідно до пункту 3 вимоги ревізією встановлено покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду протягом 2011 - 7 місяців 2013 року на загальну суму 519337,82 грн., чим порушено пункт 4 статті 13, пункт 9 статті 51 Бюджетного кодексу України, пункти 19, 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, пункти 1, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим зобов'язано відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду видатки загального фонду та перерахувати їх до загального фонду державного бюджету. В іншому випадку, стягнути кошти з осіб, винних у покритті видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 4 вимоги ревізією встановлено перерахування коштів до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України протягом 2011 - 7 місяців 2013 року, отриманих за надання платних послуг, на загальну суму 510550,00 грн., чим порушено вимоги пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим зобов'язано відшкодувати перераховані кошти шляхом звернення до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення коштів, перерахованих всупереч законодавству на загальну суму 510550,00 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у перерахуванні до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України коштів всупереч законодавству, у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Пунктом 5 вимоги встановлено придбання військовою частиною 3021 у приватного підприємця «ОСОБА_4.» м'ясних консервів на суму 99879,65 грн., якість яких не відповідає умовам договору, чим порушено вимоги статті 193 Господарського кодексу України та пункту 1 договору від 26 квітня 2013 року № 5 (ПС)-2013, укладеного з приватним підприємцем «ОСОБА_4.», чим завдано збитків військовій частині 3021 на відповідну суму, у зв'язку з чим зобов'язано здійснити заміну у приватного підприємця «ОСОБА_4.» неякісної продукції на м'ясні консерви «Яловичина тушкована вищого ґатунку» в обсягах, зазначених у договорі, або повернути неякісну продукцію та стягнути з приватного підприємця «ОСОБА_4.» кошти у сумі 99879,65 грн., сплачені за м'ясні консерви, які не відповідають умовам договору, в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у придбанні неякісних м'ясних консервів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 6 вимог ревізією встановлено, що за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, які виділені згідно кошторисних призначень для потреб військової частини 3021, придбано продуктів харчування та інших матеріальних цінностей, які передано іншим військовим частинам на загальну суму 1046037,64 грн. Внаслідок виділення бюджетних асигнувань в завищених обсягах, за рахунок коштів загального фонду військової частини 3021 покрито витрати на харчування та інші витрати інших бюджетних установ на суму 1046037,64 грн., чим порушено вимоги пункту 20, 29, 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. У зв'язку з чим зобов'язано відшкодувати витрати сторонніх юридичних осіб на загальну суму 1046037,64 грн. шляхом повернення матеріальних цінностей та продуктів харчування, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у покритті витрат сторонніх юридичних осіб за рахунок коштів загального фонду військової частини 3021, у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування пунктів 3, 4, 6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства кошти, отримані військовими частинами у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності, використовуються виключно на забезпечення діяльності цих військових частин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування пункту 5 вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи військової частини не повинні були, на виконання договору поставки, приймати м'ясні консерви, що на вигляд непридатні до споживання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), визначено, що Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Державна фінансова інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області пред'явила оскаржувані вимоги, які вказують на виявлені збитки, їх розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (21-89а14) та інших.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині скасування пунктів 3, 4, 6 вимог державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 10 січня 2014 року №04-08-05-15/141, що є підставою для скасування постанови суду в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Апеляційну скаргу військової частини 3021 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування пунктів 3, 4, 6 вимог про усунення виявлених ревізією порушень від 10 січня 2014 року № 04-08-05-15/141 Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим