Постанова № 43249474, 25.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 р. Справа №804/1438/15 11 год. 10 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якій позивач, із урахуванням уточнень від 09.03.2015 року, просив:

- скасувати рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.07.2014 року №5068/10/04-36-10-08-09 в частині відмови в наданні позивачу розстрочки зі сплати боргу;

- зобов'язати Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити прохання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розстрочку сплати боргу, яке виникло за обставин непереборної сили.

В обґрунтування позову зазначено, що основним напрямком підприємницької діяльності позивача є надання поліграфічних послуг. У період з липня 2013 року по лютий 2014 року з боку бюджетних установ за виконані роботи переді ФОП ОСОБА_3 накопичилась заборгованість у розмірі 46804,96 грн. 28-29.05.2014року на рахунок НОМЕР_1 відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Південкомбанк» (МФО 305266) у м. Дніпропетровську в якості оплати за вказані послуги надійшли грошові кошти від бюджетних організацій в загальному обсязі 37204,96 грн. Але 26.05.2014 року Постановою Національного Банку України від 23.05.2014 року №305 ПАТ КБ «Південекомбанк» було визнано неплатоспроможним. Будь-яке перерахування чи зняття коштів як для підприємницької діяльності так і для погашення будь-яких боргів стало неможливим. 28.08.2014 року також на цей рахунок з боку бюджетних установ за виконані роботи надійшли кошти у розмірі 9600 грн. Таким чином, на цьому рахунку накопичилась сума 46804,96 грн. від бюджетних організацій. Інших грошових коштів, які могли бути сплачені за борг позивач не має. Позивач вважає посилання відповідача на частину 12 статі 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в рішенні Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результат розгляду скарги від 29.07.2014 року, як на таку, що не передбачає розстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску, безпідставним, оскільки згідно пункту 1 частини 1 «Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника-отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів). Гроші, які фактично не були отримані у зв'язку з Постановою Національного Банку України від 23.05.2014 року № 305 у якому ПАТ КБ «Південекомбанк» було визнано неплатоспроможним, були бюджетними. Отже відмова у наданні розстрочки на сплату податку є незаконною. Позивач вважає, що неплатоспроможність ПАТ КБ «Південкомбанк» і неможливість перерахувати отримані кошти за вимогою - є обставиною непереборної сили.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачає розстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Крім того, рішення органу державної податкової служби вищого рівня про результати розгляду скарги, яким останній може залишити без змін, скасувати повністю або частково рішення про обов'язок сплати податкового зобов'язання, є обов'язковим саме для органу державної податкової служби нижчого рівня, а не для суб'єкта господарювання, отже таке рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане незаконним, як цього вимагає позивач, і взагалі не може бути оскаржене до адміністративного суду.

В судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

З урахуванням щомісячних нарахувань єдиного внеску та сплати його не в повному обсязі, станом на 31.05.2014 у картці особового рахунку платника обліковувалась недоїмка у сумі 22432,53 грн. Позивач не заперечив проти розміру недоїмки.

На підставі картки особового рахунку платника ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2014 року №Ф-12/3 на суму заборгованості та направлено на адресу боржника (а.с.7).

Платник єдиного внеску не погодився із такою вимогою та оскаржив її до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (вх. №7814/10/С від 02.07.2014 року), просив скасувати вимогу з огляду на відсутність порушень з його боку та просив дозволу розстрочки сплати боргу.

Рішенням про результати розгляду скарги від 29.07.2014 року №5068/10/04-36-10-08-09 у скасуванні вимоги №Ф-12/3 про оплату боргу (недоїмки) було відмовлено та зазначено, що законом не передбачено розстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.8-9).

Позивач 08.08.2014 року направив до Державної Фіскальної Служби України скаргу (вх. №2735/ФОП від 11.08.2014 року) в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу від 06.06.2014 року №Ф-123 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 29.07.2014 року №5068/10/04-36-10-08-09, яка залишена без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати в сплачувати єдиний внесок.

При цьому, частиною 12 статті 9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону №2464).

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається та пояснено позивачем факт неоскарження у судовому порядку вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2014 року №Ф-12/3, його згоду із сумою ЄСВ, який належить до сплати.

Спір точиться щодо правомірності ненадання відповідачем розстрочення зі сплати сум ЄСВ.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить із того, що первісно позивачем застосована процедура адміністративного оскарження вимоги про сплату недоїмки, і в такому випадку рішення відповідача про незадоволення первинної скарги належало оскаржувати лише у порядку такої адміністративної процедури до Державної фіскальної служби України, що фактично й було здійснено позивачем. В судовому порядку оскаржується лише останнє рішення, прийняте за наслідками застосування платником процедури адміністративного оскарження.

Суд погоджується із доводом позивача щодо відсутності процедури розстрочення сум недоїмки, в розглянутому спорі.

Так, Розділом VIII Прикінцеві та Перехідні положення Закону №2464, передбачено лише наступні випадки розстрочення сум відповідних платежів:

- суми заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася на 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму заборгованості із сплати страхових внесків, підлягають розстроченню не більш як на 60 календарних місяців у порядку та на умовах, установлених Законом України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування України»;

- заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року. Розстрочена сума підлягає сплаті (в тому числі пеня і штрафні санкції) рівними частками щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає після зазначеного періоду, незалежно від факту виплати заробітної плати за цей період;

- платникам, які протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України» подали заяву до відповідного органу Пенсійного фонду України, надається право на розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, які не погашені на день укладення договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, за період до 31 грудня 2010 року, у разі якщо на день подання заяви у платника немає заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Суми заборгованості із сплати страхових внесків, які не погашені на день укладення зазначеного договору, розстрочуються та підлягають сплаті рівними частинами протягом 24 календарних місяців починаючи з місяця подання платником заяви до відповідного органу Пенсійного фонду України. Заяви, подані платником, що надійшли пізніше шестимісячного строку з дня набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України», не розглядаються.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність обставин непереборної сили - неплатоспроможності банку, в якому знаходяться кошти позивача, які він мав намір направити на погашення недоїмки, суд не вважає їх обґрунтованими.

Так, перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.07.2014 року №5068/10/04-36-10-08-09 в частині відмови в наданні позивачу розстрочки зі сплати боргу та зобов'язання відповідача надати позивачу розстрочення сум недоїмки з ЄСВ.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24 березня 2015 року.

Суддя І.О. Верба