Рішення № 43245935, 20.03.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 рокуСправа № 912/249/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/249/15-г

за позовом: обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград

до відповідача: комунального підприємства "Житлогосп", м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 138 000,71 грн.

Представники сторін:

від позивача - Слюсар О.В., довіреність № 1806/01/07-21 від 14.10.14;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (надалі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Житлогосп" (надалі - КП "Житлогосп") заборгованість за наданні послуги з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення в розмірі 190 016,71 грн., збитків від інфляції в сумі 52 413,67 грн., 21 638,45 грн. пені та 7 582,04 грн. 3%, всього 271 650,87 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2015 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/249/15-г.

Під час розгляду справи позивач заявами № 385/21/07-21 від 16.02.2015 та № 504/21/07-21 від 04.03.2015 (а.с. 60, 72) зменшував розмір позовних вимог та згідно останньої заяви № 575/21-07/21 від 18.03.2015 зменшено розмір позовних вимог і заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення в розмірі 60 016,71 грн., збитків від інфляції в сумі 48 841,99 грн., 21 593,51 грн. пені та 7 548,50 грн. 3%, а всього 138 000,71 грн., з покладенням на відповідача судових витрат.

В судовому засіданні 20.03.2015 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.03.2015 представником позивача позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру згідно заяви від 18.03.2015 підтримано повністю.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог. Передбачені названою нормою права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. При цьому, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, господарський суд приймає заяву позивача № 575/21-07/21 від 18.03.2015 про зменшення розміру позовних вимог та оскільки згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, вказаної позивачем в заяві від 18.03.2015.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 81, 82), однак 17.02.2015 до суду відповідачем подано платіжне доручення № 116 від 29.01.2015 про часткову сплату заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 66).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведене, граничні строки вирішення спору та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між комунальним підприємством "Житлогосп" (далі - Замовник) та ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (далі - Виконавець) укладено договір № 67-003/21 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення (далі - Договір, а.с. 9-12).

Відповідно до умов Договору, Виконавець зобов'язується своїми силами та засобами здійснювати технічне обслуговування та ремонт систем внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, відповідно до "Правил утримання житлових будинків і споруд та прибудинкової території", затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.07.1995 № 30 та "Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та послуг з ремонту приміщень", затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150, згідно переліку будинків Замовника, що обладнані внутрішньо-будинковими системами водопроводу та водовідведення, визначені додатком № 1, а Замовник зобов'язується відшкодовувати витрати по технічному обслуговуванню та ремонту внутрішньо-будинкових систем водопостачання та водовідведення на умовах визначених даним договором (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

У розділі 4 Договору сторони погодили ціну Договору та порядок розрахунків за Договором.

Так, п. 4.1. визначено, щомісячна ціна Договору підтверджується калькуляцією та технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових систем водопостачання та водовідведення у звітному періоді, згідно Додатку №3, але не повинна перевищувати 276 848,20 грн. на місяць.

Вартість виконаних робіт відшкодовується Замовником згідно актів виконаних робіт. Виконавець щомісячно останнього робочого дня звітного місяця, надає Замовнику акт виконаних робіт, а Замовник на протязі двох календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт, а Замовник на протязі двох календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт повинен підписати та повернути їх Виконавцю або надати вмотивовану відмову від її підписання. Акти виконаних робіт в обов'язковому порядку підписуються відповідними спеціалістами Замовника та затверджуються керівниками Замовника і Виконавця (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору за виконані роботи здійснюється Замовником в повному обсязі на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

За виконані роботи Замовник до початку розрахункового періоду здійснює попередню оплату у розмірі 30 % від вартості послуг наданих за попередній місяць (п. 4.5. Договору).

Договір набирає чинності з 01.07.2013 та діє до 31.12.2013 (п. 7.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови Договору виконав належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу за період з липня по грудень 2013 послуги з технічного обслуговування внутрішніх систем водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 029 066,71 грн., що підтверджується актами про надані послуги від 31.07.2013, від 31.08.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013 (а.с. 31-36).

Вказані акти про надані послуги підписані повноважними представниками Замовника та Виконавця, скріплені печатками підприємств.

У відповідності до умов Договору, позивачем виставлялись відповідачу наступні рахунки на оплату сум, визначених у відповідних актах про надані послуги послуг з технічного обслуговування внутрішніх систем водопостачання та водовідведення, а саме: № 139 від 31.07.2013, № 156 від 31.08.2013, № 171 від 30.09.2013, № 184 від 31.10.2013, № 198 від 30.11.2013, № 209 від 31.12.2013 (а.с.37-42).

Однак, всупереч умов Договору, відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 839 050,00 грн., станом на 20.01.2015 заборгованість відповідача за період з липня по грудень 2013 складала 190 016,71 грн., а саме: за листопад 2013 -16 410,86 грн.; за грудень 2013 - 173 605,85 грн.

З метою досудового врегулювання спору між сторонами, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 2183/21/07-21 від 12.12.2014 про невідкладну сплату існуючої станом на 01.12.2014 заборгованості (а.с. 43).

Оскільки відповідачем заборгованість сплачено не було, сума боргу станом на 20.01.2015 збільшилась, позивач звернувся до суду з даним позовом, з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Після порушення провадження у справі відповідачем 29.01.2015, 25.02.2015, 16.03.2015 сплачено відповідно 50 000,00 грн., 50 000,00 грн. та 30 000,00 грн., а позивачем зараховано в рахунок оплати наданих робіт з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення 130 000,00 грн. (а.с. 61,62, 73, 87), у зв'язку з чим останнім згідно заяви №575/21-07/21 від 18.03.2015 зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги до 60 016,71 грн. (а.с. 83-84).

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем послуг з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОКВП "Дніпро-Кіровоград" в частині стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 60 016,71 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитків від інфляції в сумі 48 841,99 грн., 7 548,50 грн. 3% річних та 21 593,51 грн. пені.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які нараховано останнім за актами про надані послуги за листопад 2013 та грудень 2013, господарський суд вважає його правомірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству та задовольняє позовні вимоги про стягнення 48 841,99 грн. збитків від інфляції та 7 548,50 грн. 3% річних (а.с. 89-90).

Окрім того, ст. 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Положеннями частин першої, третьої ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частин четвертої, шостої ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За вимогами частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в пункті 5.7. Договору передбачено, що при порушенні порядку оплати, який передбачено у п. п. 3.1.5. та 4.4. даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд зазначає, що позивачем при нарахуванні пені за актом про надані послуги за грудень 2013 двічі враховано день - 16.07.2014.

На підставі викладеного, за розрахунком, здійсненим господарським судом, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за актом про надані послуги за грудень 2013 за період з 21.01.2014 по 20.07.2014 становить 14 073,96 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Розрахунок позивача щодо нарахування пені за актом про надані послуги за листопад 2013 за період з 21.12.2013 по 20.06.2014 є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 88).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на суму 137 910,35 грн., з яких: 60 016,71 грн. заборгованості за надані послуги робіт з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, 48 841,99 грн. збитків від інфляції, 7 548,50 грн. 3% річних та 21 503,15 грн. пені. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Житлогосп" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Червоноармійська, 29, ідентифікаційний код 37015342) на користь обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19а, ідентифікаційний код 03346822) 137 910,35 грн., з яких: 60 016,71 грн. заборгованості за надані послуги робіт з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, 48 841,99 грн. збитків від інфляції, 7 548,50 грн. 3% річних та 21 503,15 грн. пені, а також 2 758,21 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.03.2015.

Суддя В.В.Тимошевська