Постанова № 43245433, 26.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 804/20804/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Євстегнеєва А.О., Чохелі Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНИ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014р. за №0002612203,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЯНИ» звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби , в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002612203 від 17.06.2014 року Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 110 956,00 гривень та штрафними санкціями у розмірі 55 478,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «КРАЯНИ» відповідачем було складено акт перевірки № 1809/2203/21864584 від 26.05.2014 року, у якому зроблено висновок про порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002612203 від 17.06.2014 року, з яким позивач не погоджується, вважає його такими, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що перевірка була проведена відповідачем з порушенням норм законодавства. Угоди, укладені з ТОВ «ВЕРШТАТ», складені належним чином, виконані в повному обсязі. За висновками акту встановлено "нереальність" здійснення господарських операцій позивачем, а саме: відсутність об'єктів оподаткування та неможливість здійснення ТОВ «КРАЯНИ» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «ВЕРШТАТ» - покупці, порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 110 956,18 гривень, в тому числі по періодам лютий 2014 року у сумі 101 122,85 гривень, березень 2014 року у сумі 9833,33 гривень. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом, податкові накладні були виписані уповноваженими особами контрагенту, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеним контрагентом були виконані, до податкової перевірки надавались усі первинні документи та дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що перевірки не було надано документів, що підтверджують факт руху товару від постачальника ТОВ «ВЕРШТАТ» до покупця. Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби зроблено висновок про здійснення ТОВ «КРАЯНИ» господарських операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «ВЕРШТАТ», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Положеннями п.79.2 ст.79 ПУ України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЯНИ" (код ЄДРПОУ 21864584) зареєстроване як юридична особа 01.07.1994р., є платником податку та перебуває на обліку платників податків у державній податковій інспекції в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

15.04.2014 року відповідачем ТОВ «КРАЯНИ» вручено запит про надання документів та письмових пояснень від 14.04.2014 року. У відповідь на запит було надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕРШТАТ» за лютий 2014 року. На підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КРАЯНИ» від 16.05.2014 року №518, уповноваженою особою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КРАЯНИ» (код ЄДРПОУ 21864584) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взасмовідносин зі ТОВ „ВЕРШТАТ" (код ЄДРПОУ 38910032) за лютий 2014 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Пунктом 86.4. ст. 86 ПК України, встановлено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

У ході перевірки відповідачем у акті № 1809/2203/21864584 від 26.05.2014 року зазначено про такі висновки:

-не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «КРАЯНИ», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «КРАЯНИ» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «ВЕРШТАТ» - покупці;

-порушення п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на зальну суму 110956,18 гривень, в тому числі за лютий 2014 року у сумі 101122,85 гривень та за березень 2014 року у сумі 9833,33 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002612203 від 17.06.2014 року, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК глави 4 розділу II ПК України та відповідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п.123.1 ст. 123 розділу 2 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в сумі 110956 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 55478 гривень.

З наявних матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «КРАЯНИ» та ТОВ «ВЕРШТАТ» укладені договори на постачання комплектуючих для виробництва машин й устаткування для хлібопекарської промисловості: №70 від 27.01.2014 року, №73 від 28.01.2014 року, №76 від 05.02.2014 року, №85 від 14.02.2014 року, в яких визначено порядок здавання та приймання товару. Так відповідно до п.2.1. документом, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов'язань є: видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення (надходження грошей на Р/рахунок продавця) або інший документ, що підтверджує одержання грошей продавцем, п.2.2. передбачено, що товар доставляється за рахунок покупця. Позивач пояснив, що перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом відповідно договору на перевезення вантажу від 03.01.2014 № 2 укладеного з ТОВ «Український центр послуг». Транспортування товару відбувалось на підставі товарно-транспортних накладних, в яких пункт навантаження, тобто адреса складу продавця ТОВ «ВЕРШТАТ» вказаний, Дніпропетровська область, с. Знаменовка, вул. Польова 1-В.

Про підтвердження отримання кожної партії товару свідчить підпис уповноваженої особи - директора ТОВ «ВЕРШТАТ» ОСОБА_5, перевезення товару здійснювалось на підставі договору перевезення вантажу від 03.01.2014 автомобілем DAF 95 XF, який на час здійснення операцій був зареєстрованим відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 151). Пункт розвантаження товару за товарно-транспортними накладними знаходився за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Тютіна, 15Б, за якою позивач орендував нежитлове приміщення з обладнанням за договором оренди нежитлових приміщень № 20101 від 02.01.2014 року.

Також судом встановлено, що в акті перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.05.2014 року за № 296/26-53-22-01-15-38910032 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВЕРШТАТ" (код ЄДРПОУ 38910032) щодо підтвердження господарських відносин за період 01.11.2013 по 30.04.2014 зазначено, що реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки не підтверджені, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачальники - ТОВ «ВЕРШТАТ» - покупці. Як результат проведення такого декларування операцій підсумкова сума від'ємних та позитивних податкових зобов'язань з ПДВ в рахунку коригування сум ПДВ дорівнює «0», а сформовані податкові зобов'язання задекларованих нових контрагентів-покупців не тягнуть за собою виникнення розбіжностей з ПДВ в базах даних контролюючого органу, це в свою чергу призводило до маніпулювання з податковою звітністю.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

- податковими накладними: від 03.02.2014 року № 55, №59, від 05.02.2014 року № 56, № 60, від 06.02.2014 року № 61, № 57, від 07.02.2014 року № 58, № 62, № 67, від 14.02.2014 року № 63, від 17.02.2014 року № 64, від 19.02.2014 року № 66;

- видатковими накладними: від 03.02.2014 року № РН-0000076, № РН-0000080, від 05.02.2014 року № РН-0000077, № РН-0000081, від 06.02.2014 року № РН-0000078, № РН-0000082, від 07.02.2014 року № РН-0000079, № РН-0000083, № РН-0000015, від 14.02.2014 року № РН-0000084, від 17.02.2014 року № РН-0000085, від 18.02.2014 року № РН-0000086, від 19.02.2014 року № РН-0000087.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають переліченим вимогам, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Положення чинного податкового законодавства не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з тверджень відповідача щодо неможливості прослідувати рух товару від постачальника ТОВ «ВЕРШТАТ» до покупця, суд зазначає наступне.

Перевезення товару, згідно пояснень позивача, здійснювалось на підставі договору перевезення вантажу від 03.01.2014 автомобілем DAF 95 XF, який на час здійснення операцій був зареєстрованим відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 151). Пункт розвантаження товару за товарно-транспортними накладними знаходився за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Тютіна, 15Б, за якою позивач орендував нежитлове приміщення з обладнанням за договором оренди нежитлових приміщень № 20101 від 02.01.2014 року. Інших документів на підтвердження чи спростування факту транспортування товару у період, що був предметом перевірки сторонами не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач в акті № 1809/2203/21864584 від 26.05.2014 року щодо відсутності факту передачі товарів від продавця до покупця є не встановленими та недоведеними, оскільки відповідна адреса: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Тютіна, 15Б зазначена у товарно-транспортних накладних від 03.02.2014 року № 1, від 05.02.2014 року № 3/3, від 06.02.2014 року № 3/7, від 07.02.2014 року № 3/11, від 14.02.2014 року № 11/2, від 17.02.2014 року № 11/3, від 18.02.2014 року № 13, від 19.02.2014 року № 15.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Також, зважаючи на той факт, що шайби та болти -є малогабаритними і не потребуть спеціального транспортного зособу для перевезення.

На підставі викладеного, суд вважає, що Лівобережна об'єдна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ТОВ « ВЕРШТАТ» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ВЕРШТАТ». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили, вироки суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Крім того, слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що висновок податкового органу про порушення положень гл.5 п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість на суму 110956 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 55478 гривень є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року за № 0002612203 прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНИ" підлягають здійснені ним і документально підтверджених судові витрати у розмірі 332,88 гривні.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНИ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014р. за №0002612203 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002612203 від 17.06.2014 року Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким зібльшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розімірі 110956 грн. та штрафними санкціями у розмір 55478 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНИ" судовий збір у розмірі 332,88 гривні.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення,

якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року

Суддя В.В Ільков