Постанова № 43245427, 03.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ03 грудня 2014 р. Справа № 804/16939/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представника відповідача Давиденко Д.І. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002552203 від 10.07.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими та іншими документами, а складання сертифікатів якості товару та ТТН не є обов'язковим. Позивач вважає, що висновки в акті перевірки №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014р. не відповідають діючому законодавству, є протиправними, а податкове повідомлення-рішення №0002552203 від 10.07.2014р. підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що ТОВ науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» на підставі договору поставки товару №16/12-2013 від 16.12.2013р., які не направлені на реальне настання правових наслідків. ТОВ «Компанія Бізнеспроект» повинно було одночасно з товаром передати позивачеві документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром. Проте сертифікати якості на товар, та товарно-транспортні накладні підприємством позивача не надані. Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014р. відповідають вимогам чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення №0002552203 від 10.07.2014р. є правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлене, що з 13.06.2014 по 19.06.2014 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, на підставі наказу № 402 від 12.06.2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАНДАРТ», щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» за період лютий 2014 року., за результатами якої складено акт №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014 року.

Згідно п.2.9 вказаного Акту, ТОВ НВП «Стандарт» до перевірки надані наступні договори, копії яких наявні в матеріалах справи:

- Договір найму транспортного засобу № 16/27 від 27.06.2012р. у ТОВ ПМТП «Спецснаб», згідно якого передається у платне користування автомобіль марки «Богдан 231010», що має державний номер АЕ 0279 Е1, двигун № 211145189108, кузов У6Ь231010АЬ200026. Оціночна вартість автомобіля 62000грн. Плата за користування об'єктом найму встановлена Сторонами у розмірі 36720,0грн., які Наймач зобов'язується виплачувати готівкою щомісяця по 1020,0грн щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Наймач (ТОВ НВП "Стандарт") також несе всі витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплати податків та інших платежів. Строк дії договору з 01.07.2012р. до 01.07.2015р.

- Договір оренди автомобіля № 16-АА від 20.05.2005р. у ТОВ ПМТП «Спецснаб», згідно якого передається у платне користування автомобіль марки ИЖ 27156, що має державний номер АЕ 7106 АС, 1995року випуску, колір «синій», номер шасі (кузов, рама, коляска) ХТК 27156080012616, номер свідоцтва про реєстрацію в органах ДАІ АА 433563, належаній Орендодавцю (ТОВ ПМТП «Спецснаб») на правах власності згідно технічному паспорту серії ЯАА № 842851 від 10.12.2004р. Вартість об'єкта оренди -2398,14грн. Строк оренди з 20.05.2005р. по 20.05.2015р. Орендна плата складає 59,86 з ПДВ за місяць.

Відповідно до п.3 вказаного Акту, за результатами аналізу первинних документів наданих для перевірки, при складанні вказаних вище видаткових накладних встановлено: у рядку «договір» зазначено «16/20-2013», але до перевірки надано договір на поставку товару № 16/12-2013 від 16.12.2013 року, таким чином неможливо встановити на підставі якого договору здійснено операції з придбання у ТОВ «Компанія Бізнеспроект» у лютому 2014р.».

Підприємством ТОВ НВП «Стандарт» до перевірки не надано сертифікати якості товару, документи, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортні накладні.

Від Дніпропетровської ОДПІ отримано матеріали зустрічної звірки № 303/22-04/38242245 від 23.05.2014р. «щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Пакт» (код 21332137), ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дистріб'юшн» (код 35394779), ТОВ НВП «Стандарт» (код 25513947), ТОВ «Інтерконструкція» (код 37924070) за лютий 2014р.», за результатами зустрічної звірки ТОВ «Компанія Бізнеспроект» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» за жовтень 2012 року, ТОВ «Тантум» за вересень та жовтень 2012 року та ТОВ «ДЕЮМ» за лютий 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Компанія Бізнеспроект» операцій по ланцюгу постачання з покупцями ПП «Пакт» , ТОВ «КК «Гранд», ТОВ НВП «Стандарт», ТОВ «Інтерконструкція» за лютий 2014 року.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014., перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 124800грн., а саме: у лютому 2014 року на суму ПДВ 124800грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, прийнято податкове повідомлення-рішення 0002552203 від 10.07.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» з податку на додану вартість на суму 156000грн., з яких за основним платежем - 124800грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31200грн.

ТОВ НВП «СТАНДАРТ» звернулося зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення №6485/10/04-36-10-08-09 від 12.09.2014 року, яким залишено податкове повідомлення-рішення 0002552203 від 10.07.2014р. без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України №4813/6/99-99-10-01-15 від 10.10.2014р., залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області 0002552203 від 10.07.2014р. та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Згідно Договору на поставку товару №16/12-2013 від 16.12.2013р. укладеного між ТОВ НВП «СТАНДАРТ» (покупець) та ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» (постачальник), предметом якого є: Постачальник за цим Договором зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця партії Товару найменування, номенклатура, асортимент, кількість, строки та ціни якого вказуються у видаткових накладних, рахунках-фактурах або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. 1.2.Покупець зобов'язуєтьея приймати Товар і оплачувати його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.5.4 п.5 вказаного Договору, приймання товару за кількістю і за якістю здійснюється відповідно до Положення про поставку продукції ТПН №888 від 25.07.1988р. та Інструкціями №П-6, №П-7.

Судом також досліджені надані позивачем докази: оборотно-сальдові відомості по рахунку №631 з контрагентом ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» за лютий, березень, квітень, травень 2014р.; платіжні доручення на 18арк.; податкові накладні на 13арк.; рахунки на оплату у кількості 12шт.; видаткові накладні у кількості 13шт.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Згідно п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст.198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст..201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 ст.201 цього кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.11 ст.201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація -комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом перевірки №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014 року, встановлено порушення ТОВ науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 124800грн., а саме: у лютому 2014 року на суму ПДВ 124800грн.

Судом встановлено, що ТОВ науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ», які відбувалися на підставі Договору на поставку товару №16/12-2013 від 16.12.2013р. укладеного між ТОВ НВП «СТАНДАРТ» (покупець) та ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» (постачальник), предметом якого є: Постачальник за цим Договором зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця партії Товару найменування, номенклатура, асортимент, кількість, строки та ціни якого вказуються у видаткових накладних, рахунках-фактурах або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. 1.2.Покупець зобов'язується приймати Товар і оплачувати його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.5.4 п.5 вказаного Договору, приймання товару за кількістю і за якістю здійснюється відповідно до Положення про поставку продукції ТПН №888 від 25.07.1988р. та Інструкціями №П-6, №П-7.

Так позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано сертифікати якості товару, документи, що підтверджують транспортування товару.

Як під час проведення перевірки так і в ході судового розгляду позивачем зазначено, що транспортування товару здійснювалось власними силами підприємства в підтвердження чого надано копії договорів найму транспортного засобу № 16/27 від 27.06.2012р., та Договір оренди автомобіля № 16-АА від 20.05.2005р.

Так досліджуючи умови укладених договорів та можливість реального здійснення транспортування на підставі вказаних договорів підприємством позивача суд зазначає наступне.

Так згідно Договору найму транспортного засобу № 16/27 від 27.06.2012р. між ТОВ ПМТП «Спецснаб», та ТОВ НВП «Стандарт», передається у платне користування автомобіль марки «Богдан 231010», що має державний номер АЕ 0279 Е1, двигун № 211145189108, кузов У6Ь231010АЬ200026, проте вказаний договір не містить інформації щодо року випуску вказаного транспортного засобу, та інформації щодо зареєстрованого права власності на вказаний автомобіль із зазначенням номера свідоцтва про реєстрацію в органах ДАІ, серії та номера технічного паспорту на вказаний транспортний засіб.

Щодо Договору оренди автомобіля № 16-АА від 20.05.2005р. між ТОВ ПМТП «Спецснаб», та ТОВ НВП «Стандарт», предметом якого є передача у платне користування автомобіль марки ИЖ 27156, 1995 року випуску, який належить Орендодавцю (ТОВ ПМТП «Спецснаб») на правах власності згідно технічного паспорту серії ЯАА № 842851 від 10.12.2004р., то з огляду на вартість об'єкта оренди -2398,14грн. і рік випуску автомобіля, кількість та вагу товарів які поставлялись, можливість здійснювати транспортування за спірними господарськими операціями судом також оцінюється критично.

Крім того судом досліджені надані позивачем до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, так в вимогах-накладних від 03.02.2014р. не зазначені ПІБ осіб що брали участь у вказаних господарських операціях. ( а.с. 36-38).

Рахунки на оплату від 03.02.2014р., 04.02.2014р., 05.02.2014р. в кількості 13 шт., виписані підприємством - контрагентом позивача також не містять прізвища, ім'я, по-батькові осіб які їх виписали (а.с.55-65).

Видаткові накладні від 03.02.2014р., 04.02.2014р., 05.02.2014р., в кількості 13 шт. (а.с.68-80) також не містять прізвища, ім'я, по-батькові осіб які відвантажували та отримували товар та брали участь у вчиненні вказаних господарських операцій, деякі наприклад видаткова накладна № РН-0302-9 від 03.02.2014р. не містить навіть підпису та печатки підприємства та особи яка отримала товар (а.с.70).

Проте п.2 ст.9 Закону № 996, передбачено, що первинні документи повинні мати крім іншого, такі обов'язкові реквізити: «посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

З врахуванням вимог належності та допустимості доказів передбачених ст.ст.70 КАС України та вимог до первинних документів передбачених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказані документи судом оцінюються критично.

Таким чином при прийнятті рішення судом враховано, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано сертифікати якості товару, документи, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортні накладні, а надані документи мають значні недоліки форми та не дають можливості встановити осіб відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, в тому числі підтвердити транспортування товару за спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів ТОВ «Компанія Бізнеспроект» у лютому 2014 року позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентом, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

При цьому суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014 року.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0002552203 від 10.07.2014р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова