Постанова № 43245262, 12.03.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 березня 2015 року Справа № 814/333/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючий суддя Желєзний І.В. судді Лісовська Н.В., Лебедєва Г.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доГоловного Управління юстиції України в Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54029 Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ 1,01001

провизнання незаконними та скасування п.2 наказу від 24.12.2014року №2163/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив; визнати незаконним та скасувати п. 2 наказу Міністерства юстиції України (далі по тексту також - відповідач 2, Мінюст) від 24.12.2014 р. № 2163/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1074 від 05.06.2013 р.; та зобов'язати Міністерство юстиції України та Головне управління юстиції України в Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач 1) внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про анулювання свідоцтва № 1074 від 05.06.2013 р.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на те, що оспорюваний наказ, дії та рішення, що йому передували, прийняті відповідачем 2 з порушенням норм Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністра юстиції України №1284/5 від 27.06.2013 р.

Відповідач 1 та відповідач 2 позов не визнали, вказавши на безпідставність позовних вимог та відповідність оспорюваного наказу, дій та рішень, що йому передували, вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1005/5 від 28.05.2013 року отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1074 від 05.06.2013 р.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 22.09.2014 р. № 200/7 «Про затвердження Плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на IV квартал 2014 року, наказом начальника Головного управління юстиції у Миколаївській області № 541/05 від 10.10.2014 р. призначено комісію з проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, у зв'язку з чим на адресу позивача направлено повідомлення про проведення перевірки № 07-16/6-1-114 від 09.10.2014 р.

Повідомлення про проведення перевірки надсилалось позивачу на електрону пошту та рекомендованим листом на адресу місцезнаходження офісу, який зазначено у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих: АДРЕСА_2.

Отримавши зазначене повідомлення, позивач звернувся до відповідача 1 з листом № 200 від 10.10.2014 р., у якому вказав на те, що повідомлення не відповідає вимогам діючого законодавства та не підлягає виконанню, оскільки не зазначено період, що підлягає плановій перевірці, а у викладеному переліку витребуваних документів не значиться жодного документу, який необхідно надати комісії для перевірки. У відповіді на цей лист №07-23/25622 від 16.10.2014р. відповідач 1 пояснив, що повідомлення складено відповідно до додатку № 2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року № 1284/5 (далі по тексту - Порядок) та містить в собі інформацію, передбачену цим Порядком.

30.10.2014 року позивач звернувся до відповідача 1 з листом № 201, в якому просив надати відповідь на попереднє його звернення. У відповіді (лист №07-23/26466 від 03.11.2014 р.) відповідач 1зазначив, що повідомлення та відповідь на звернення направлялись на адресу місцезнаходження офісу арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), яка внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих на підставі форми № 8 «Повідомлення про арбітражного керуючого», самостійно поданого позивачем 06.06.2013р.

10.11.2014 р. позивач знову звернувся до відповідача 1 з листом №202 про надання відповіді на його звернення на адресу: АДРЕСА_1. Відповідач 1 25.11.2014 р. направив відповідь за № 07-23/6-38-8 на зазначену адресу, у якій повторно оповістив позивача про те, що повідомлення та відповіді на звернення направлялись на адресу місцезнаходження офісу арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), яка внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих на підставі форми № 8 «Повідомлення про арбітражного керуючого», самостійно поданого ним 06.06.2013р.

В той же час, комісія з проведення перевірки, призначена наказом № 541/05 від 10.10.2014 р., виїжджала за адресою місцезнаходження офісу арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 23, 24, 27 та 28 жовтня 2014 року, однак арбітражний керуючий не забезпечив умови для проведення перевірки, а члени комісії не змогли потрапити до приміщення офісу та здійснити перевірку, про що складено відповідні акти № 60/1 від 23.10.14 р., № 60/2 від 24.10.14 р., № 60/3 від 27.10.14 р. та № 60/4 від 28.10.14 р. При цьому, 23.10.2014 р. позивачеві на адресу офісу та його електронної пошти надсилався лист щодо необхідності забезпечення умов для проведення перевірки.

28.10.2014 року комісією складено акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 60.

29.10.2014 року Головним управлінням юстиції у Миколаївській області до відповідача 2 направлено пропозицію щодо внесення до розгляду Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

В свою чергу, відповідачем 2 внесено до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 281 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

За результатами розгляду подання Дисциплінарна комісія вирішила застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження, а також, з урахуванням винесеного раніше попередження (протокол від 05.08.2014, наказ Мінюста № 1360/5 від 15.08.2014) постановила внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (Протокол № 23/12/14 від 04.12.2014 р.).

За наслідками розгляду подання Дисциплінарної комісії від 04.12.2014 р. №188, наказом Мінюста № 278/7 від 24.12.2014 р. на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження та оспорюваним п. 2 наказу Мінюста № 2163/5 від 24.12.2014 р. анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1074 від 05.06.13 р..

Стверджуючи про незаконність оспорюваного пункту наказу позивач виходить з того, що повідомлення про проведення перевірки не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема Порядку, а тому не підлягає виконанню, оскільки в ньому не встановлено період, що підлягає плановій перевірці, не міститься переліку витребуваних документів, які необхідно надати комісії для перевірки, та не дотримано порядку його направлення на адресу позивача. В зв'язку із цим акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.10.2014 р. не відповідає дійсності та не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, що передувало й слугувало підставою для прийняття відповідачем 2 цього пункту наказу.

Крім того, на думку позивача, в даному випадку не було обставини для накладання дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, вичерпний перелік яких встановлено п. 7.6.2 Порядку.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди у відповідності з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, підставами для визнання дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправною, а рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення.

Розділом ІІ Порядку встановлено основні засади організації проведення перевірок арбітражних керуючих, відповідно до якого вбачається наступне.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Планові перевірки проводяться відповідно до квартальних планів, які затверджуються наказом Мін'юсту до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Для проведення перевірки орган контролю видає наказ про проведення перевірки, в якому зазначаються: підстава для проведення перевірки, вид перевірки, склад комісії з перевірки (далі - комісія), арбітражний керуючий, щодо якого буде здійснюватися захід, місце проведення перевірки з урахуванням вимог пункту 3.1 розділу ІІІ цього Порядку, предмет перевірки, строки проведення перевірки, інші організаційні заходи, спрямовані на забезпечення проведення перевірки. Місцем проведення планової виїзної перевірки є контора (офіс) арбітражного керуючого. У разі проведення виїзної перевірки арбітражний керуючий зобов'язаний забезпечити належні умови для проведення такої перевірки і роботи членів комісії. Предметом планової перевірки є відповідність арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі, а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці.

На підставі наказу оформлюються посвідчення на проведення перевірки (додаток 1) та повідомлення про проведення перевірки (додаток 2), які підписуються керівником структурного підрозділу органу контролю, відповідального за виконання функції державного органу з питань банкрутства.

Повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв'язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов'язкової звітності.

У повідомленні про проведення позапланової перевірки визначаються питання, які будуть перевірені в межах предмета перевірки, а також перелік документів, які арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії для перевірки, та строк, до якого арбітражний керуючий зобов'язаний надати органу контролю пояснення та копії документів у межах предмета звернення, спосіб, у який арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії копії документів для проведення перевірки.

Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до п. 3.4 Порядку арбітражний керуючий зобов'язаний, зокрема, допускати комісію до контори (офісу) арбітражного керуючого.

У разі проведення виїзної перевірки згідно з п. 4.1 Порядку комісія в перший день перевірки зобов'язана прибути на місце проведення перевірки, визначене у наказі про проведення перевірки, а арбітражний керуючий зобов'язаний забезпечити умови для проведення перевірки.

Пунктом 4.7.1 Порядку встановлено, що відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються:

- відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки;

- безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю;

- ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим;

- безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого.

Акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії, щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід'ємною частиною (п. 4.7.4 Порядку).

В переліку підстав для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, передбаченого п. 7.1 Порядку, серед інших мають місце відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки й винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ( п.7.4).

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у виді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки (п.7.6.1 Порядку).

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень ( п. 7.6.2 Порядку).

Відповідно до п. 27 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 81/5 від 11.01.2013 р., у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляється до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовного якого Дисциплінарною комісією прийнято рішення.

З урахуванням наведених норм, суд не вбачає невідповідності оспорюваного пункту наказу, дії та рішення, що йому передували, нормам Порядку, адже:

- встановлено, що повідомлення про проведення перевірки містить у собі інформацію та відповідає Додатку 2 Порядку;

- повідомлення про проведення перевірки направлялось на адресу місцезнаходження офісу арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), яка внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих на підставі форми № 8 «Повідомлення про арбітражного керуючого» самостійно поданого позивачем 06.06.2013р., що відповідає наведеним вище нормам Порядку;

- незабезпечення позивачем доступу перевіряючих до офісу правомірно розцінено комісією як відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки, у зв'язку із чим Дисциплінарною комісією правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

- у відповідача 2 були підстави для застосування до позивача стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оскільки встановлено, що позивачеві Дисциплінарною комісією винесено два попередження.

Також суд не погоджується з позицією позивача про те, що він вправі не виконувати повідомлення про проведення перевірки, яке не відповідає нормам Порядку, оскільки п.3.4 імперативно передбачено обов'язок арбітражного керуючого допускати комісію до свого офісу.

Посилання позивача на приписи п. 3.3. Порядку про те, що арбітражний керуючий під час здійснення перевірки має право не допускати комісію до проведення перевірки у разі неповідомлення про проведення перевірки належним чином, а також у випадках, якщо планова перевірка проводиться з порушенням вимог щодо періодичності проведення перевірок, передбачених цим Порядком, або якщо голова або член комісії не надали копію посвідчення на проведення перевірки у випадках, передбачених цим Порядком, в даному випадку не має правового значення, оскільки, як зазначає сам позивач, він був повідомлений про проведення перевірки електронною поштою, а факт неотримання надісланого у відповідності до Порядку повідомлення про проведення перевірку на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого жодним чином не може свідчити про неналежне повідомлення. Дії Головним управлінням юстиції у Миколаївській області щодо надіслання повідомлення на електронну пошту, намагання повідомлення за телефоном та направлення на поштову адресу офісу позивача, вказують на те, що суб'єктом владних повноважень було вжито усіх, передбачених заходів щодо повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки.

Таким чином, суб'єкти владних повноважень в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяли на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя І. В. Желєзний

Судді Н. В. Лісовська

Г. В. Лебедєва