Ухвала суду № 43245116, 24.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2872/14

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до 45-го Гарнізонного будинку офіцерів, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, про визнання недостовірною інформацію, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до 45-го Гарнізонного будинку офіцерів про визнання визнати відповіді 45-го Гарнізонного будинку офіцерів № 23/220 від 29.08.2014 року за запитом позивача - недостовірною інформацією; визнання протиправними дій 45-го Гарнізонного будинку офіцерів щодо ненадання ОСОБА_2 достовірної інформації (надання недостовірної інформації) на його інформаційний запит від 08.08.2014 року; зобов'язання 45-го Гарнізонного будинку офіцерів надати ОСОБА_2 письмову та завірену підписами та печатками інформацію про те, що він на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, у 45 ГБО не перебував та житлом від Міністерства оборони України у 45 ГБО не забезпечувався згідно додатку 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та члені їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що з 31 грудня 2013 року по 04 березня 2014 року він проходив військову службу у 45-му Гарнізонному будинку офіцерів Збройних Сил України (далі - 45 ГБО, відповідач).

08.08.2014 року з метою реалізації свого гарантованого державою права для забезпечення його жилим приміщенням він звернувся до начальника 45 ГБО із письмовим запитом з проханням надати довідку про те, що він у 45 ГБО не перебував на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та не забезпечувався у 45 ГБО житлом від Міністерства оборони України. 10.09.2014 року він отримав відповідь за № 23/220 від 29.08.2014 року, якою не надано вищевказаної довідки, тобто не надано інформації на його запит.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вказуючи на те, що відповідь на заяву позивача було надано в межах чинного законодавства та є правомірною (а.с. 31).

Третя особа підтримала заперечення відповідача (а.с. 30).

Представниками сторін подані заяви про слухання справи без їхньої участі в порядку письмового провадження (а.с. 67, 68, 69).

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до вимог пп.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 з 30 грудня 2013 року по 26 лютого 2014 року проходив військову службу у 45 Гарнізонному будинку офіцерів Збройних Сил України.

З метою реалізації гарантованого державою права для забезпечення жилим приміщенням згідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_2 08.08.2014 року звернувся до начальника 45 ГБО із письмовим запитом з проханням надати довідку про те, що він у 45 ГБО не перебував на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та не забезпечувався у 45 ГБО житлом від Міністерства оборони України (а.с. 6).

Листом від 29.08.2014 року за вих. № 23/220 начальником 45 Гарнізонного будинку офіцерів на зазначений запит була надана відповідь, згідно якого витребувана інформація надається виключно квартирно-експлуатаційними органами гарнізону або відповідним квартирно-експлуатаційним відділом (а.с. 7).

Не погоджуючись з зазначеною відповіддю позивач оскаржив її до суду.

Позивачем до суду першої інстанції надано наказ начальника 45-го Гарнізонного будинку офіцерів № 83 від 31.12.2013 року про зарахування поза штатних військовослужбовців військової частини А1555 до списків та всіх видів забезпечення 45-го Гарнізонного будинку офіцерів (далі - ГБО), військова частина А1555 розформована 30.12.2013 року, та, відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 22.10.2013 року № Д-322/1/8дск правонаступником військової частини А1555 визначено 45 гарнізонний будинок офіцерів. Також, згідно цього наказу майора юстиції ОСОБА_2 зараховано до списків 45 ГБО поза штатом (а.с. 32-33).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що 45-й Гарнізонний будинок офіцерів діє на підставі Типового положення згідно Наказу МОУ № 320 від 14.05.2012 року, відповідно до п.1.1 якого будинок офіцерів Збройних Сил України (далі - будинок офіцерів) є закладом культури Збройних Сил України, який належить до об'єктів гуманітарної та соціальної сфери та здійснює свою діяльність в інтересах інформаційно-пропагандистського і культурологічного забезпечення особового складу військових частин, задоволення духовних (культурних) потреб, організації заходів військово-патріотичного виховання, розвитку воєнно-історичних традицій, дозвілля та відпочинку військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, ветеранів військової служби, членів їхніх сімей та мешканців гарнізонів (а.с. 34-39).

Відповідно до Розпорядження першого заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України № 37 від 10.03.2014 року 45 ГБО зараховано на всі види забезпечення (крім фінансового) до в/ч А 2488 (а.с. 58-59).

Правові та соціальні гарантії військовослужбовців та членів їх сімей встановлено Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 12 цього Закону передбачений обов'язок держави забезпечити військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337) затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка визначає порядок створення та роботи житлових комісій.

Згідно до вимог п.2.6 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року № 737 під час розформування військової частини або житлової комісії гарнізону облікові документи передаються їх правонаступнику в разі, якщо він знаходиться в цьому самому населеному пункті.

Відповідно до п.2.14 Інструкції довідку про перебування на квартирному обліку за попереднім (останнім) місцем проходження служби та зняття з обліку видається командиром військової частини та відповідної КЕВ (КЕЧ) району та скріплюється печаткою (КЕЧ) району.

Враховуючи, що відповідно до Розпорядження першого заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України № 37 від 10.03.2014 року в зв'язку з відсутністю житлової комісії в 45 Гарнізонному будинку офіцерів, особи, які потребують поліпшення житлових умов цієї частини після розформування військової частини А1555 знаходяться на обліку в/частини А 2488, а також всі їх облікові справи були передані до військової частини А 2488, при якій діє житлова комісія.

За ведення обліку у військовій частині відповідають секретарі житлових комісій, у гарнізоні (або в гарнізонах) - начальник КЕВ (КЕЧ) району, який за територіальним принципом відповідає за військові підрозділи (п. 2.3 Інструкції).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб'єктом, який відповідає за облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов є, зокрема, військова частина, при якій діє житлова комісія.

Зазначене виключає можливість начальника 45 Гарнізонного будинку офіцерів бути належним розпорядником вищезазначеної інформації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що посилання позивача на порушення відповідачем статті 2, 3, 5, 11 Закону України «Про інформацію»; статті 1-5, 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; статтю 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; та на законні інтереси щодо реалізації позивачем права на отримання жилого приміщення згідно вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпідставне, оскільки Начальник 45 Гарнізонного будинку офіцерів не є розпорядником інформації, яка була запитана позивачем.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позивачем не надано достатніх доказів в підтвердження його вимог. Одночасно з цим, відповідачем доводи позивача спростовані в повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький