Постанова № 43244856, 18.03.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року м. Черкаси справа № 823/3475/14

11 годин 11 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №823/3475/14

за позовом державного підприємства «Златодар» (надалі - ДП «Златодар») [представник позивача Більницький В.М. - за посадою]

до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (надалі - відповідач) [представник відповідача Шаповал О.В. - за довіреністю]

про визнання незаконною та скасування постанови від 28.10.2014 ВП № 41778504, прийняв постанову.

ДП «Златодар», звернувшись до суду з адміністративним позовом до управління ДВС ГУЮ у Черкаській області, просить визнати незаконною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. від 28.10.2014 ВП №41778504 про накладення штрафу у сумі 1360 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанову про накладення штрафу від 28.10.2014 ВП № 41778504 прийнято без врахування обставин, що впливають на можливість виконання судового рішення, а тому таке рішення є незаконним та належить до скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, посилаючись на те, що не може бути правомірним застосування посиленої відповідальності у разі визнання неправомірним попередньо застосованого штрафу.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що оскаржуване рішення повністю відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стосувалось відносин зобов'язального характеру, враховуючи платоспроможність позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити з огляду на таке.

ДП «Златодар» зареєстровано як юридичну особу 26.12.2003 (а.с.91).

Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону належать до примусового виконання у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (надалі за текстом - Закон №606). При вирішенні справи суд керувався положеннями закону №606 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ст.5 Закону №606 визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.2 ст.75 Закону №606 у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. За приписами ч.3 ст.75 Закону №606 у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, що затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно ст.89 Закону №606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом встановлено, що 30.01.2014 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції ВП №41778504 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №925-1771-13, виданого 10.01.2014 Господарським судом Черкаської області та зобов'язано боржника негайно добровільно виконати наказ Господарського суду Черкаської області.

05.02.2014 матеріали виконавчого провадження № 41778504 було прийнято управлінням ДВС ГУЮ у Черкаській області.

19.09.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. прийнято постанову від 19.09.2014 ВП №41778504 згідно з якою накладено штраф у сумі 680 грн. Вказану постанову 19.09.2014 за вих. № 5225 направлено ДП «Здатодар».

28.10.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. прийнято постанову від 28.10.2014 ВП №41778504 згідно якої за невиконання боржником рішення суду та вимоги державного виконавця у строк наданий для самостійного виконання ДП «Златодар» визначено штраф у сумі 1360 грн. Зазначений штраф накладено відповідно до ч.2 ст.89 Закону №606 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом встановлено, що правомірність накладення первинного штрафу згідно постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. від 19.09.2014 ВП №41778504 у сумі 680 грн. була предметом дослідження у адміністративній справі № 823/3115/14 за позовом ДП «Златодар» до управління ДВС ГУЮ у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі № 823/3115/14 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. від 19.09.2014 № 41778504 про накладення штрафу у сумі 680 грн. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 №823/3115/14 апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 - без змін. Враховуючи зазначене, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі № 823/3115/14 набрала законної сили 09.02.2015.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що у силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь у адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки, постанову від 19.09.2014 № 41778504, про накладення штрафу у сумі 680 грн. визнано незаконною і скасовано, то похідна постанова, що прийнята за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, від 28.10.2014 ВП №41778504 у сумі 1360 грн. є протиправною та належить до скасування.

В ухвалі КААС від 28.01.2015 №823/3115/14 зазначено: оскільки зобов'язання позивача у межах виконавчого провадження ВП № 41778504 мають саме майновий характер та виникли до введення мораторію на його майно, то на них, у відповідності до ст.19 Закону №2343-ХІІ, поширюється дія цього мораторію, що обумовлює безпідставність накладення відповідачем на ДП «Златодар» штрафу за невиконання ним своїх зобов'язань та, відповідно, вказує на протиправність постанови відповідача від 19.09.2014 ВП № 41778504 та винесення її з порушенням норм ст.37 Закону № 606 і ст.19 Закону № 2343-ХІІ.; доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова від 19.09.2014 р. ВП № 41778504 була ним прийнята в межах виконання виконавчого провадження зобов'язального характеру ( немайнового спору ), що, на його думку, виключає можливість застосування ст.37 Закону № 606-XIV та ст.19 Закону № 2343-ХІІ, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, самою ж оскаржуваною постановою відповідача, де чітко вказано про зобов'язання позивача повернути до Держрезерву України відповідне майно, а саме: пшеницю 2-го і 3-го класів у кількості 3720,250 т і 4893 т.; відповідачем ані до введення мораторію на все майно боржника, ані взагалі до 19.09.2014 не вчинялися жодні дії та не приймалися будь-які рішення для забезпечення примусового виконання боржником своїх обов'язків.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами і зібрані згідно ст.11 КАС України у справі докази, судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 28.10.2014 ВП №41778504 про накладення штрафу у сумі 1360 грн. не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити, а постанову від 28.10.2014 ВП №41778504 про накладення штрафу у сумі 1360 грн. скасувати, визнавши незаконною.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. від 28.10.2014 ВП № 41778504 про стягнення з боржника штрафу у сумі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. визнавши незаконною.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства «Златодар» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, ідентифікаційний код 00952545) витрати із сплати судового збору у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп., сплачених згідно квитанції від 14.11.2014 №307.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2015 року.

Суддя Л.В.Трофімова