Рішення № 43244718, 23.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року позивач ПАТ «Акцент Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.06.2008 р. та судові витрати. В обґрунтування позову зазначав, що, відповідно до укладеного Договору №б/н від 19.06.2008 р. року відповідачка отримала кредит у розмірі 3000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, станом на 25.02.2014 року виникла заборгованість у розмірі 13006,41 грн., що складається із: 1458,86 грн.- заборгованість за кредитом; 5124,79 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 5327,22 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи 500,00 грн. - штраф фіксована частина,

595,54 грн. - штраф (процентна складова). Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, на користь ПАТ КБ «Акцент Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська.11 код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за Договором №б/н від 19.06.2008 року у розмірі 13006 ( тринадцять тисяч шість)грн.,41коп. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, на користь ПАТ КБ «Акцент Банк» (49094 м. Дніпропетровськ вул. Батумська.11 код ЄДРПОУ14360080) судові витрати у розмірі 243 (двісті сорок три) грн.60 коп.

Унікальний номер справи: 759/8682/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1768/2015Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вказує, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд належним чином не враховував та не спростував її доводи про повну сплату отриманого кредиту, яку вона проводила починаючи з наступного місяця після його отримання, таким чином станом на 01.07.2010 р. нею було повністю виконано кредитні зобов'язання, квитанції були надані суду.

Зазначає, що судом необгрунтовано проігноровано факт невизнання нею позову і жодним чином не перевірено сплив позовної давності, про застосування якої було подано письмову заяву.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ПАТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №б/н від 19.06.2008 року, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с.7-10).

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Акцент-Банк» в обгрунтування позовних вимог, станом на 25.02.2014 року заборгованість ОСОБА_1 складає 13006,41 грн., що складається із : 1458,86 грн.- заборгованість за кредитом; 5124,79 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 5327,22 грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи: 500,00 грн. - штраф фіксована частина, 595,54 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-6,52-58).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання кредитних коштів є доведеним, а також доведено розмір заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості у тому розмірі, що зазначено позивачем, суд першої інстанції вважав, що відповідач не довела доказами та не повідомила про підстави звільнення від доказування, щодо виконання нею у повному обсязі умов Договору №б/н від 19.06.2008 року, та не повідомила про будь які інші підстави та заперечення проти позову, а тому позов доведений та підлягає задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, які не були враховані судом першої інстанції.

Згідно наявної в матеріалах справи заяви про оформлення кредиту на суму 3000.00 грн., позичальник ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом, що вона ознайомлена і згодна з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умовами договору встановлено кредитний ліміт у сумі 3000,00 грн., базову кредитну ставку за кредитом 2% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 3,5 %. (а.с. 7)

Відповідно до п. 4.11 Умов та правил надання банківських послуг клієнт, що порушив виконання більше одного кредитного зобов'язання перед банком, поручає приймати та розподіляти грошові кошти для погашення простроченої кредитної заборгованості в черговості, визначеної самостійно банком, з пріоритетом погашення без заставних кредитних зобов'язань. (а.с. 9)

Згідно з п. 6.5 вищевказаних Умов клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користуванням, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

А пунктом 6.10 сторони встановили, що у випадку виникнення заборгованості клієнт зобов'язується її сплатити протягом 30 днів з моменту виникнення.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач повернув кредит частково, не повернувши весь отриманий кредит, а також не сплатив проценти за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором.

Оскільки в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, станом на 25.02.2014 року виникла заборгованість у розмірі 13006,41 грн., що складається із: 1458,86 грн.- заборгованість за кредитом; 5124,79 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 5327,22 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи 500,00 грн. - штраф фіксована частина, 595,54 грн. - штраф (процентна складова). Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 243,60 грн. (116-127)

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості умов договору, погашення заборгованості по кредиту, сплати нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Судом також вірно встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач повернув кредит частково, не повернувши весь отриманий кредит, а також не сплатив проценти за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором.

Однак суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку, що оскільки в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, станом на 25.02.2014 року виникла заборгованість у розмірі 13006,41 грн.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення вказаного позову, а саме - не досліджено письмову заяву відповідача з запереченнями проти задоволення позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідачем не заперечується факт отримання нею грошових коштів в сумі 3000, 00 грн. та сплати за кредитним договором сум, менших обумовленої щомісячно 420 грн.

Згідно статей 256, 527, 530, ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно заяви відповідача про застосування позовної давності (а.с. 62-64) , вона підлягає задоволенню, оскільки до умов договору мають застосовуватися вимоги ч. 5 ст. 261 ЦК України, яка встановлює перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення процентів по кредиту щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення тіла кредиту повинно здійснюватись позичальником до 19.06.2009 р., а процентів за попередній місяць - в наступному за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, повернення яких відповідно до умов договору визначено 19.06.2009 р., знайшло підтвердження в матеріалах справи доказів про його продовження, і повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення останнього платежа по тілу кредита, а саме 31.05.2011 р.

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону, і стягнення загальної заборгованості за процентами (накопичувальним підсумком) слід розпочинати з 31.05.2011 р., а суми комісії та пені (накопичувальним підсумком) слід розпочинати з 31.05.2013 р.

Згідно розрахунку заборгованості:

Сума загальної заборгованості за процентами (накопичувальним підсумком) станом на 25.02.2014 р. складає 5 124,79 грн., станом на 31.05.2011 р. складає 2 171,25 грн., отже стягненню з відповідача підлягає сума: (5 124,79-2 171,25) = 2 953,54 грн.

Сума комісії та пені (накопичувальним підсумком) станом на 25.02.2014 р. складає 5 327,22 грн., станом на 31.05.2013 р. складає 4382,22 грн., отже стягненню з відповідача підлягає сума: (5 327,22 - 4 382,22) = 945,00 грн.

Крім того, стягненню підлягає штраф (процентна складова) в розмірі 5 % позову, який складає 316,43 грн., виходячи з суми позову (2 953,54 + 945,00) = 3 898,54 грн. та штраф фіксована частина 500,00 грн.

Всього стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк» підлягає сума заборгованості за Договором №б/н від 19.06.2008 року у розмірі 4 398,54 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 121,80 грн.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткову необґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі, що є наслідком для його скасування та ухвалення в справі нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту : стягнути з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, на користь ПАТ КБ «Акцент Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за Договором №б/н від 19.06.2008 року у розмірі 4 398 ( Чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 54 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, на користь ПАТ КБ «Акцент Банк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ14360080) судові витрати у розмірі 121 (Сто двадцять одну) грн. 80 коп.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: