Ухвала суду № 43242667, 11.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2346/15

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Таварткіладзе О.М., Троїцької Л.Л.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року, в цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ГУ ДМС України в Одеській області, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

встановила:

16.05.2014 р. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом, який уточнило в судовому засіданні та в остаточній його редакції (а.с.101-104) просило;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7420192 грн. 64 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом визнання за позивачем права власності на це майно, за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на це майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна,

- виселити відповідачів із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення,

- стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.,

- з метою вжиття заходів забезпечення збереження предмета іпотеки передати його в управління позивачу до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки, посилаючись на наступні обставини;

Відповідачі у справі є майновими поручителями за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5. Оскільки позичальник умови кредитного договору не виконав, станом на 10.04.2014 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 7420192 грн.. Відповідачам було запропоновано погасити заборгованість за кредитом, але така заборгованість не погашена до теперішнього часу. Відповідачів було попереджено про виселення зі спірного приміщення у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, але вони у добровільному порядку з цього приміщення не виселилися.

Позивач зазначає, що згідно застереження, яке міститься у іпотечному договорі, товариство має право вимагати визнання за ним права власності на іпотечне майно у разі непогашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідачі та третя сторона у справі в судове засідання не з'явилися, справа розглянута за їх відсутності.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 24.12.2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк"Фінанаси та Кредит" відмовлено у повному обсязі у зв'язку з тим, що дією Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року за №1304-УІІ заборонено проведення стягнення на іпотечне майно, що належить відповідачам у справі, оскільки ОСОБА_5 отримав кредит у іноземній валюті на споживчі цілі; загальна площа іпотечного майна не перевищує 140 кв.метрів; іпотекодавці не надали своєї згоди на добровільне відчуження спірного майна; у іптекодавців не має іншого житла, яке належить їм на праві власності; АДРЕСА_1 є постійним місцем проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит" просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити в повному обсязі вказуючи, що суд неправильно застосував у правовідносинах, які виникли між сторонами у справі вимоги Закону України №1304-УІІ від 03.06.2014 року. Крім того, цей Закон взагалі не підлягає застосуванню, оскільки ОСОБА_5 отримав у апелянта не споживчий кредит, а кредит на придбання нерухомого майна для зайняття підприємницькою діяльністю. Апелянт також посилається на п.11, п.11.3, п.11.3.1 Іпотечного договору, що на його думку є добровільною згодою власників іпотечного майна на перехід права власності на це майно до товариства .

Згідно ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

За правилами ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року за №1304-УІІ заборонено проведення стягнення на іпотечне майно - АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Приписами ч.1ст.37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ЗУ №1304-УІІ від 03.06.2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5 26.08.2008 року був укладений кредитний договір №113/08-К, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у сумі 200000 доларів США для придбання нежитлового приміщення, яке розташоване в с.Іллічівка Комінтернівського району Одеської області на вул. Паустовського 2а/82.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між ПAT "Банк"Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір. За умовами цього договору в іпотеку позивачу була передана квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності.

Іпотечне майно є місцем постійного проживання іптекодавців. Іншого житла, яке належить ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на праві власності немає.

Оскільки іпотечне майно забезпечує виконання зобов'язань громадянином України за споживчим кредитом в іноземній валюті, і це майно є місцем постійного проживання майнових поручителів, які не надали своєї згоди на відчуження цього майна, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у зв'язку з дією ЗУ №1304-УІІ від 03.06.2014 року, яким накладений мораторій на звернення стягнення на АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ПAT "Банк"Фінанси та Кредит" не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції вони не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що укладений з позичальником кредит не є споживчим, оскільки відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" споживчий характер визначається ціллю (об'єктом кредитування). Споживчий кредит має специфічні особливості, пов'язані з тим, що споживачами є саме громадяни. По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості. По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу. По-третє, споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи. По-четверте, повернення запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження. По-п'яте, споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг. По-шосте, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Отже, з урахуванням викладеного та встановлених обставин у справі суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що між ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5 був укладений споживчий кредит для задоволення споживчих цілей позичальника.

Не заслуговують за увагу і доводи апелянта про те, що кредит отриманий ОСОБА_5, як приватним підприємцем, на цілі, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, оскільки у самому кредитному договорі та в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують ці обставини. Тому колегія суддів вважає їх припущеннями апелянта, яке не має правового значення для справи.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відповідачі надали свою згоду на перехід права власності на іпотечне майно до позивача, оскільки п.11, п.11.3, п.11.3.1 Іпотечного договору укладалися до набрання чинності Законом України №1304-УІІ від 03.06.2014 року. З набранням чинності цього Закону, вимоги про отримання згоди іпотекодавців на відчуження іпотечного майна є необхідною умовою для звернення стягнення на іпотечне майно.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечений споживчий кредит в іноземній валюті, не може бути задоволена, оскільки на спірні правовідносини, які склалися між сторонами у справі, розповсюджується дія ЗУ №1304-УІІ від 03.06.2014 року. Така відмова має лише тимчасове правове значення, і позивач може звернутися із вказаним позовом після закінчення дії мораторію.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - відхилити

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

Л.Л.Троїцька

О.М. Таварткіладзе