Ухвала суду № 43239786, 19.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16564/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка мандрівників» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2014 року № 0006332208, № 0006322208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 02.10.2014 року № 4646/26-58-22-08-11/36854029 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 0006322208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 282 500,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 0006332208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 179 114,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу. Представник апелянта, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спілка Мандрівників» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Спілка мандрівників»: 1) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 226 000,00 грн., в т.ч. по періодам: за листопад 2013 року на суму 74 167,00 грн.; за грудень 2013 року на суму 76666,00 грн.; за січень 2014 року на суму 75 167,00 грн.; 2) п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 754 165,00 грн., в т.ч. по періодам: - 2013 рік на суму 143 291,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2014 року № 4646/26-58-22-08-11/36854029 та винесено податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014 року:

- № 0006322208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 282 500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 226 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 500,00 грн.;

- № 0006332208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 179 114,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 143 291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35 823,00 грн.

Вважаючи дії відповідача стосовно проведення перевірки незаконними, а вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що перевірка позивача здійснювалася на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 24.09.2014 року № 2038 у відповідності п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та у зв'язку із надходженням контрольного завдання ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 9830/7/26-15-22-12-07 вироку Шевченківського районного суду у м. Києві (справа № 731/22932/13-к від 24.09.2013 року), протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 10.06.2014 року «Про непричетність».

Позивачем оскаржено в судовому порядку наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 24.09.2014 року № 2038, про що листом від 29.09.2014 року № 84, було повідомлено відповідача.

У зв'язку із цим, на підставі ст. 17, абз. 3 п.82.4 ст. 82 Податкового кодексу України ТОВ «Спілка мандрівників» просило, зупинити з 29.09.2014 року проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Спілка мандрівників» від 24.09.2014 року № 2038, на строк необхідний для завершення розгляду судової справи за адміністративним позовом ТОВ «Спілка мандрівників» про визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 24.09.2014 року № 2038, оскільки предмет спору за зазначеним адміністративним позовом з питань, пов'язаних з предметом перевірки.

Проте, такий факт відповідачем було проігноровано.

Вищезазначений наказ постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року - визнано протиправним та скасовано.

Вказане рішення набрало законної сили.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 72, ч. 1 та ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням по справі не потребують доказування, а рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу, який скасовано у судовому порядку, не може вважатись правомірним та вчиненим у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139. 1 ст. 139 ПК України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

П.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так у період з листопада, грудня місяця 2013 року та січня місяця 2014 року ТОВ «Спілка мандрівників» з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» мало господарські відносини, в результаті яких, ТОВ «Спілка мандрівників» було сформовано податковий кредит в сумі - 226 000,01 грн. (рядок 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2013 року в сумі - 74166,67 грн., за грудень місяць 2013 року в сумі 76666,67 грн. та податкової декларації з податку на додану вартість за січень місяць 2014 року в сумі 75 166,67 грн.).

Між ТОВ «Спілка мандрівників» та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» укладено договір № 10/11/13 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 01.11.2013 pоку, що безпосередньо пов'язано із веденням господарської діяльності та призначені для використання у господарській діяльності ТОВ «Спілка мандрівників».

Зокрема, реальність факту здійснення господарських операцій та надання цих послуг підтверджується актами приймання-передачі рекламних матеріалів до договору № 10/11/13 від 01.11.2013 року, фотозвітами до договору, які підтверджують факт реальності наданих послуг, актами наданих послуг, податковими накладними.

Рух коштів, щодо оплати наданих послуг підтверджується рахунками на оплату та банківськими платіжними дорученнями, що підтверджує реальність оплати ТОВ «Спілка мандрівників» за надані послуги та отриманням цих коштів ТОВ «СТАРКСЕРВІС». Податкові зобов'язання відображено в виписаних ТОВ «СТАРКСЕРВІС» податкових накладених.

Як вбачається з висновків акту перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 205 КК України.

Натомість, судом було встановлено, що первинні документи, у відносинах позивача з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» були складені ОСОБА_2, винуватість якого при здійсненні керівництва зазначеним товариством, вироком у справі №761/22932/13-а не встановлена.

Отже, не можна вважати таким, що має преюдиційне значення вирок суду у кримінальній справі №761/22932/13-а при наданні оцінки господарським відносинам, які склались між позивачем та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» в особі його директора ОСОБА_2

В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року по справі № 826/5015/14, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року, за позовом ТОВ «СТАРКСЕРВІС» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКСЕРВІС» задоволено повністю: Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКСЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 року по 28.02.2014 року. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКСЕРВІС» у формі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 року по 28.02.2014 року. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКСЕРВІС», зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі Акту від 03.04.2014 року № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКСЕРВІС» в усіх базах даних, зокрема, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», в базі даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 року по 28.02.2014 року. Вказане рішення набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічна перевірка носить лише інформативний характер та не може бути засобом доказової інформації.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є передвчасними, оскільки норми закону, яка б прямо встановлювала недійсність договорів позивача з його контрагентами відповідачем не надано, як і не надано доказів, що зазначені договори скасовано в судовому порядку.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «СТАРКСЕРВІС» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що операції позивача з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «СТАРКСЕРВІС», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 0006332208, № 0006322208 прийнято ним обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка мандрівників» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 24.03.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 24.03.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.