Ухвала суду № 43235674, 17.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р.Справа № 587/2953/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Сумського районного суду Сумської області від 21.01.2015р. по справі № 587/2953/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, в якому просив суд: визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кутняк І.В. про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2014 року, відкритого на підставі виконавчого листа Сумського районного суду Сумської області по справі № 587/2032/14-а від 18.11.2014 року.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 21.01.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кутняк Інни Володимирівни про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2014 року, відкритого на підставі виконавчого листа Сумського районного суду Сумської області по справі № 587/2032/14-а від 18.11.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського районного суду Сумської області від 21.01.2015 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 76, п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 10 листопада 2014 року Сумським районним судом Сумської області прийнято постанову по справі № 587/2032/14-а, якою вирішено поновити ОСОБА_1 на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради і в цій частині його звернуто до негайного виконання.

20 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області з заявою про примусове виконання постанови суду з приводу поновлення його на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради на підставі виданого судом виконавчого листа від 18.11.2014 року.

24 листопада 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Кутняк І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу поновлення ОСОБА_1 на роботі та направлено її міському голові міста Суми Лисенко О.М. для негайного виконання.

01 грудня 2014 року державний виконавець Кутняк І.В. вийшла за адресою знаходження міського голови міста Суми Лисенко О.М. з метою перевірки виконання ним судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

За результатами перевірки виконання судового рішення, державним виконавцем встановлено, що судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконане, оскільки відсутній з цього приводу відповідний наказ (розпорядження) міського голови міста Суми.

16 грудня 2014 року державним виконавцем Кутняк І.В. повторно проведені виконавчі дії з примусового виконання постанови Сумського районного суду Сумської області по справі № 587/2032/14-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

За результатами проведення виконавчих дій, державним виконавцем встановлено, що представник міського голови міста Суми - Чайченко О.В. відмовився видавати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі у зв'язку з відсутністю останнього.

18 грудня 2014 року державним виконавцем у присутності ОСОБА_1 та його представника втретє проведено вихід за місцем знаходження міського голови міста Суми (м. Суми, пл. Незалежності, 2) з метою виконання судового рішення про поновлення його на роботі в посаді начальника управління (а.с. 6).

В результаті проведення вказаних виконавчих дій, міським головою міста Суми видано розпорядження № 423-К від 18.12.2014 року, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради та визначено місцем його роботи - м. Суми, пл. Незалежності, 2, каб. 78 (а.с. 5).

За наслідками проведених виконавчих дій, державним виконавцем складено акт про виконання міським головою міста Суми судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка і є предметом оскарження у даній справі.

Не погодившись з прийнятою відповідачем постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час закінчення виконавчого провадження та прийняття відповідачем оскаржуваної позивачем постанови, фактичного виконання у повному обсязі судового рішення у даній справі в порядку його негайного та примусового виконання, яке зобов'язаний забезпечити відповідач в силу вимог ЗУ "Про виконавче провадження" - не відбулось, оскаржувана позивачем постанова є формальною та не забезпечує принципу обов'язковості судового рішення, що свідчить про відсутність ефективного судового захисту порушеного права позивача на стадії виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень ті у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 25 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 8 частини першої статті 49 вказаного Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи організації або уповноваженим органом, фізичною особою, фізичною особою підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи організації або уповноваженим органом, фізичною особою, фізичною особою підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладаються штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

На виконання вказаного Закону наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року затверджено "Інструкцію про проведення виконавчих дій", яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з пунктом 8.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону. Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 382 Кримінального кодексу України (пункт 8.2.2 Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5).

Відповідно до пункту 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а у працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Таким чином, законодавством про виконавче провадження визначено дію, яка становить об'єкт виконання - фактичне допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

В свою чергу, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача для примусового виконання вищевказаного судового рішення на підставі виконавчого листа, в якому відображено резолютивну частину вказаного судового рішення, звернутого до негайного виконання, стосовно поновлення позивача на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради, але вказане примусове виконання зазначеного судового рішення в повному обсязі фактично не відбулось, оскільки зібрані докази свідчать про те, що розпорядження про поновлення позивача в посаді не поновлює його на роботі, місцезнаходження якої визначено за адресою: м. Суми, вул. Садова, 33.

Так, згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18 грудня 2014 року місцезнаходження управління майна комунальної власності Сумської міської ради визначено за адресою: м. Суми, вул. Садова, 33.

Слід зазначити, що зазначені відомості відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є достовірними і можуть бути використані при розгляді даного позову.

Згідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно до ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до п.п. 45.2. Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що під терміном "поновлення працівника на роботі" слід розуміти відновлення порушеного трудового права позивача у такий спосіб, який дозволятиме йому перебувати не тільки безпосередньо на робочому місці, а й на території підприємства в робочий для цього працівника час, визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку чи окремим розпорядженням роботодавця (наприклад, чергування у вихідний чи святковий неробочий день), виконувати його повноваження, визначені положенням про управління, організовувати роботу управління, контролювати стан трудової дисципліни тощо.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, результатом закінчення виконавчого провадження у даному випадку мала бути видача роботодавцем відповідного розпорядження про фактичне виконане у повному обсязі судового рішення, яке полягає у поновленні позивача на роботі в посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради та фактичне допущення працівника до роботи, що передбачає можливість виконання позивачем його повноважень на робочому місці.

З огляду на те, що фактичного допущення позивача до роботи для виконання попередніх обов'язків не відбулось, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2014 р. ВП № 45571070 була винесена відповідачем з порушенням вимог ст. 76 Закону України про виконавче провадження та п. п. 8.2.1., 8.2.3 п. 8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України грудня 1999 року № 74/5.

Доводи апелянта стосовно того, що ним були вчинені всі вичерпні дії для забезпечення виконання боржником судового рішення, колегія суддів вважає не обґрунтованими, такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і суперечать вищенаведеним приписам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського районного суду Сумської області від 21.01.2015 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 21.01.2015р. по справі № 587/2953/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 23.03.2015 р.